Авторське право

Наша держава зробила значні кроки на шляху до гармонізації вітчизняного законодавства з авторського права та суміжних прав із нормами Європейського Союзу. Відповідно до підписаних угод у сфері охорони інтелектуальної власності, були прийняті важливі закони та підзаконні акти, що засвідчили спроможність нашої держави адекватно та своєчасно реагувати на глобальні процеси, які відбуваються у сфері авторсько-правового регулювання у світі.

На сьогодні система захисту інтелектуальної власності в Україні практично сформована. Її регулюють 37 законів і понад 100 підзаконних актів, дія яких поширюється, принаймні, на 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури та мистецтва, а також на такі об’єкти суміжних прав, як виконання, фонограми, відеограми та передачі (програми) організацій мовлення. Індустрія засобів масової інформації також зазнала суттєвих змін в умовах утвердження ринкових відносин у всіх сферах людської діяльності. Інформація перетворюється на товар, а її отримання стає гарантом стабільного прибутку. Тому проблема охорони авторського права є важливим компонентом законодавчих меж, які забезпечують правовий захист та конкурентоспроможність індустрії масової інформації.

Сприяючи створенню умов для творчої праці, забезпечуючи правове визнання й охорону творчих напрацювань, закріплюючи за авторами права на використання створених ними набутків і отримання доходів від їх використання, авторське право водночас створює умови для використання інтелектуальних надбань в інтересах суспільства, з просвітницькою та пізнавальною метою. Забезпечення належного рівня охорони авторського права сприятиме підвищенню рівня довіри до засобів масової інформації як поширювача культурно-освітньої інформації в суспільстві та стимулюватиме не лише творчу діяльність, але й відповідальність за її результати.

Разом з тим, нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує подальшого розвитку і вдосконалення, адже має певну неврегульованість з питань визначення правового статусу авторів об'єктів права інтелектуальної власності. Правові рішення у вказаній сфері регулювання часто характеризуються застосуванням не апробованих правових моделей. Водночас, має місце недостатнє сприймання досвіду інших країн: юридичні конструкції і методи правового регулювання, ефективність застосування яких доказано практикою, часто не знаходять відбиття в українському законодавстві. Перелічені недоліки істотно знижують ефективність правової регламентації відносин, пов'язаних зі створенням та використанням творів, що в кінцевому підсумку негативно впливає на правовий статус авторів і в цілому на ситуацію в сфері інтелектуальної діяльності.

Таким чином, ми бачимо, що авторське право та суміжні права поєднанні між собою в один інститут і, при взаємодії мають неабияке значення для будь-якого суспільства взагалі, і українського зокрема. Саме за допомогою цього інституту людство отримує найкращі надбання світового суспільства в найрізноманітніших галузях його життєдіяльності, отримує результат творчої та інтелектуальної напруги.

 

Список використаних джерел

 

Конституція України 1996 р.

Цивільний кодекс України.

Кримінальний кодекс України 2001 р.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів.

Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. у редакції від 11 липня 2001 р.

Закон України “Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 р.

Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

Закон України “Про видавничу справу” від 5 червня 1997 р.

Закон України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм” від 23 березня 2000 р. у редакції від 10 липня 2003 р.

Закон України “Про кінематографію” від 13 січня 1998 р.

Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р.

Закон України “Про професійних творчих працівників та професійні спілки” від 7 жовтня 1997 р.

Постанова Кабінету Міністрів про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються прав автора на твір від 27 грудня 2001 р. № 1756/2001.

Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000р. № 997/2000. ї

Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 634/2002.

Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене Указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 773/2000.

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 р.

Громадянське та сімейне право України. Учбово-практичний довідник. – Харків, 2000. – 450 с.

Дроб’язко В. Національні та міжнародні стандарти охорони авторського і суміжних прав // Інтелектуальна власність № 5, 2002. – С. 15-16.

Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук. практ. вид. : у 4-х т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. – Т. 2: Авторське право і суміжні права /С. О. Довгий, В. С. Дроб’язка. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 640 с.

Калятин О. В. Интеллектуальная собственность (исключительные права) : Учебник для вузов. – М. : «НОРМА», 2000. – 480 с.

Косенко Світлана// Принципи та джерела авторського права// (Електронний ресурс) http: //www. justinian. com. ua/article. php

Негрескул В. Загальні питання авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність № 2, 2003. – С. 15.

Основи інтелектуальної власності. – К. : Юридичне видавництво “Ін Юре”, 1999. – С. 18.

Право і інтелектуальна власність. За ред. П. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 621 с.