Авторське право

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть вимагати від порушника відшкодування моральної шкоди в розмірі, який визначається судом.

 

 

Процедура захисту авторського права поділяється на такі види:

Цивільно-правова – найпоширеніша процедура вирішення спорів відносно прав автора на твір. Головна мета – не покарання порушника, а відновлення прав і компенсування збитків. У зв'язку із цим законодавство України встановило досить широкий спектр способів захисту:

визнання виключного права;

визнання недійсним договору відносно прав автора на твір;

припинення дій, що порушують авторське право;

відновлення положення, що існувало до порушення права;

компенсування збитків і інші способи компенсування матеріального збитку;

компенсування морального (нематеріального) збитку;

визнання незаконним рішення державного органа.

Підставою для притягнення порушника до цивільно-правової відповідальності є звернення власника авторських прав з позовом у суд.

Кримінально-правова процедура вирішення спорів передбачає притягнення порушника до кримінальної відповідальності. Однак, щоб кваліфікувати правопорушення на авторський твір як кримінальний злочин, необхідно, щоб йому були властиві такі ознаки даного злочинного діяння, як: повторність, здійснення дій за попередньою змовою групою осіб, нанесення матеріальних збитків у великих або особливо великих розмірах, здійснення подібних дій службовою особою з використанням службового становища. При цьому суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом із прямою формою вини.

За Кримінальним кодексом України (далі – КК України), який набрав чинності з 1 вересня 2001 p., кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності здійснюється статтями 176-177 цього Кодексу. Стаття 176 КК України присвячена захисту авторського права і суміжних прав. Вона має назву «Порушення авторського права і суміжних прав», до яких належать:

- незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних;

- незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

- інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.

Кримінально-правова відповідальність передбачає такі види покарання, як штраф, виправні роботи, позбавлення волі, конфіскація майна.

Адміністративно-правова процедура зводитися, переважно, до звернення особи, авторські права якого порушені, зі скаргою в Антимонопольний комітет України або інший відповідний компетентний орган, уповноважений розв'язувати дані питання. При цьому будь-яке рішення такого державного органа може бути потім оскаржено в судовому порядку.

Зазначене безпосередньо стосується статей 164-6, 164-7, 164-9 КУпАП, оскільки статті 426 «Використання об’єкта права інтелектуальної власності», 427 «Передання майнових прав інтелектуальної власності», 440 «Майнові права інтелектуальної власності на твір» ЦК України не мають чітко встановлених кордонів у контексті термінології.

Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством порядку подають у відповідний орган державного управління.

Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.

Так незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

 

Авторське право і суміжні права посідають значне місце в системі інститутів інтелектуальної власності і охороняються відповідним чином Законом. Основні положення і висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства у сфері права інтелектуальної власності, особливостях його застосування, досягненнях цивільно-правової науки.

В результаті написання роботи виявлено основне завдання авторського права – встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Авторське право регулює відносини суспільства з невеликим, але важливим його сегментом, діяльність якого спрямована на розвиток технічного прогресу й культури. Завдання авторського права полягає в тому, щоб належним чином поєднувати автора й суспільства, для того, щоб з однієї сторони стимулювати належним чином творчу діяльність авторів, а з іншої сторони забезпечити збільшення духовних цінностей, якими розташовує суспільство, знімаючи надмірні обмеження в доступі до цих цінностей. Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (1540-06), цього Закону, законів України «Про власність» (697-12), «Про кінематографію» (9/98-ВР), «Про телебачення і радіомовлення» (3759-12), «Про видавничу справу» (318/97-ВР), «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» (1587-14) та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Проголошений Україною курс на європейську інтеграцію вимагає від нашої держави утворення та функціонування національної системи охорони авторського права та суміжних прав у межах спільного ринку інтелектуальної власності, об’єктом