Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

Курс “Безпека життєдіяльності” передбачає процес пізнання складних зв'язків людського організму і середовища існування. Вплив людини на середовище, відповідно до законів фізики, викликає відповідні протидії всіх її компонентів. Організм людини безболісно переносить ті чи інші впливи доти, поки вони не перевищують межі адаптації.

Дисципліна “Безпека життєдіяльності” розглядає безпеку в побутовій сфері, на виробництві, у навколишньому природному середовищі, а також безпеку у надзвичайній ситуації мирного та воєнного часів. 

Побутова сфера охоплює суму факторів, що впливають на людину в побуті. Реакцію організму на побутові фактори вивчають такі розділи науки, як комунальна гігієна, гігієна харчування, гігієна дітей і підлітків.

Виробниче середовище – це сукупність факторів, що оточують працівника в процесі трудової діяльності. З ним студенти знайомляться при вивченні курсу “Охорона праці”.

Безпека в природному середовищі – це одна з галузей екології. Екологія досліджує закономірності взаємодії організмів з навколишнім середовищем. Середовище існування нерозривно пов'язане з поняттям “біосфера”.

Термін “біосфера” введений австралійським геологом Зюссом у 1875 році. Біосфера – це природна область поширення життя на Землі, яка включає нижній шар атмосфери, гідросферу, верхній шар літосфери. 

„Людина охопила своїм життям, своєю культурою усю верхню оболонку планети, усю біосферу, – писав Вернадський, – біосфера переходить у новий еволюційний стан – ноосферу, переробляється науковою думкою соціального людства... через організовану людську працю”. В епоху ноосфери людина вже може і повинна “мислити і діяти в новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, родини, держави, але й у планетарному аспекті”. У навчанні про ноосферу закладений активний оптимізм, віра в розумне регулювання відносин людини і природи.

У червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро була проведена міжнародна зустріч на вищому рівні з проблем планети Земля. Вона була викликана тим, що у глобальному плані навколишнє середовище змінюється в даний час набагато швидше, ніж коли-небудь, і ці зміни несуть реальну загрозу безпеки майбутньому людей. На зустрічі був прийнятий всесвітній план дій – “Порядок денний на XXI століття”, спрямований на досягнення стійкого розвитку, першочерговими задачами якого є:

пошук шляхів, які дозволяють забезпечити економічний ріст і процвітання при одночасному зменшенні витрати енергії, сировини і виробничих відходів;

визначення збалансованих структур споживання для усього світу, що Земля зможе витримати протягом тривалого часу.

Марнотратний стиль життя величезним вантажем лягає на навколишнє середовище. Однією з основних причин постійної деградації навколишнього середовища в усьому світі є структура споживання і виробництва, що не забезпечує стійкості, особливо в промислово розвинутих країнах. У даному випадку стійкий розвиток означає кероване, погоджене з еволюційними законами природи і суспільства, тобто такий розвиток, при якому життєві потреби людей нинішнього покоління задовольняються без позбавлення такої можливості майбутніх поколінь.

Одним з головних понять науки про безпеку життєдіяльності є так звана “аксіома про потенційну небезпеку”.

Аналіз суспільної практичної діяльності дає підставу для твердження про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

Потенційна небезпека полягає в схованому, неявному характері прояви небезпек. Наприклад, ми не відчуваємо до визначеного моменту збільшення концентрації СО2 у повітрі. У нормі атмосферне повітря повинне містити не більш 0,05% СО2. Постійно в приміщенні, наприклад, в аудиторії, концентрація СО2 збільшується. Вуглекислий газ не має кольору, запаху і наростання його концентрації проявляється появою утоми, млявості, зниженням працездатності. Але в цілому організм людини, що перебуває систематично в таких умовах, відреагує складними фізіологічними процесами; зміною частоти, глибини і ритму дихання (задухою), збільшенням частоти серцевих скорочень, зміною артеріального тиску. Цей стан (гіпоксія) може викликати зниження уваги, що у визначених областях діяльності може привести до травматизму і навіть до летального наслідку.

 Потенційна небезпека як явище – це можливість впливу на людину несприятливих чи несумісних з життям факторів. 

По ступені й характеру дії на організм усі фактори умовно поділяють на шкідливі, небезпечні та уражаючі.

До шкідливих відносяться такі фактори, що стають причиною захворювань або зниження працездатності. При цьому мається на увазі симптоми зниження працездатності, які зникають після відпочинку чи перерви в активній діяльності.

Небезпечними називають такі фактори, які приводять у визначених умовах до травматичних ушкоджень або раптових і різких збуджень організму.

Під уражаючими факторами розуміють ті, котрі обов'язково викликають важкі порушення життєдіяльності організму.

Наведений розподіл умовний, тому що шкідливі фактори у визначених умовах можуть стати небезпечними або навіть уражаючими. У загальних випадках до визначених ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість безпосереднього впливу на організм, утруднення здійснення фізіологічних функцій – дихання, кровообігу, роботи центральної нервової системи, органів травлення, виділення.

В умовах виробництва до появи небезпечних факторів може вести перевищення меж експлуатаційної можливості технічних пристроїв, інженерних споруд і конструкцій,