Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

В стратосфері температура на висоті 11...30 км практично не змінюється і по величині близька до температури тропопаузи (–50...–600С). В подальшому вона підвищується до 00С. В стратосфері швидкість вітру складає 6...10 м/с і більше, переважно західного напрямку. Однак літом на висоті більше 25 км відбувається поворот вітру із західного на східний. Тиск в стратосфері надає від 170 до 1...2 мм. рт. ст. У зв‘язку із зменшенням щільності повітря з висотою зменшується можливість застосування авіації.

Мезосфера характеризується тим, що на висотах від 50 до 90 км спостерігається спад температури до –70...–800С. Вітровий режим дуже складний і недостатньо вивчений. Тиск в мезосфері незначний і складає соті долі мм. рт. ст., разом з тим політ штучних супутників неможливий. Процентний вміст сухого повітря залишається незмінним.

Термосфера - потужний по товщині шар протяжністю від 90 до 800 км. Для термосфери характерне підвищення температури з висотою, доходячи на верхній межі 10 0000С. Тиск надзвичайно малий. Тут відбуваються полярні сяйва. В цьому шарі найбільша щільність космічних апаратів запущених людиною. Склад повітря змінюється. На висотах до 200 км переважає молекулярний азот, а вище 200 км – кисень, який під дією короткохвильового випромінювання розпадається на атоми і іони. В шарі вище 600 км основним компонентом атмосфери є гелій. Тому термосферу ще називають іоносферою. Термосфера є фізичною межею атмосфери.

Екзосфера – самий верхній шар атмосфери, товщиною від 800 до 20 000 км, де по розрахунковим даним температура повітря коливається в межах від 750 до 2 000...5 0000С. В екзосфері переважає атомарний водень, тиск практично відсутній.

Деякі вчені, що вивчають склад атмосфери, ділять її на два шари: гемосферу і гетеросферу. В гемосфері товщиною до 50 км молекулярна вага та відносний склад постійних компонентів повітря з висотою не змінюється. В гетеросфері присутні, поряд з молекулами, атоми та іони, а процентний склад повітря і його молекулярна вага з висотою змінюється.

Стосовно поділу атмосфери відносно впливу земної поверхні наступне.

Якщо розділити атмосферу по характеру дії на неї земної поверхні, то необхідно виділити граничний шар, висота якого складає 1…2 км, і вільну атмосферу.

У граничному шарі добре виражені добові зміни основних метеорологічних елементів. На характер руху повітря у цьому шарі великий вплив має тертя на земній поверхні. Швидкість вітру у цьому шарі, як правило, росте з висотою, а вектор вітру звертає праворуч. В граничному шарі виділяють, звичайно, приземний шар повітря висотою в декілька десятків метрів. У цьому шарі з висотою відбуваються найбільш різкі зміни температури і вологи повітря, швидкості вітру тощо.

Нерівномірність нагріву Сонцем земної поверхні та ряд інших факторів визначають загальну циркуляцію атмосфери – системи повітряних течій крупного планетарного масштабу, за допомогою яких відбувається міжширотний обмін повітряних мас (пасати, мусони, циклони, антициклони).

Одним з найбільш важливих процесів взаємодії між поверхнею Землі і атмосферою є кругообіг води, де водяна пара конденсується і випадає у вигляді опадів (дощ, сніг, град, роса, туман та ін.).

У спеціальній метеорології частіше усього приходиться стикатися з процесами, що проходять в приземному шарі атмосфери, точніше, у нижній його частині, тому що саме тут реалізуються бойові властивості зброї масового ураження, наслідки зруйнувань радіаційно і хімічно небезпечних об‘єктів, а також знаходиться переважна кількість цілей ураження цією зброєю. У приземній частині атмосфери діють люди, застосовується техніка, усе це викликає загрозу для осіб і вимагає необхідного захисту.

Гідросфера – це водна оболонка Землі, яка включає океани, моря, ріки, озера, болота, льодовики і снігові покриви материків, підземні води.

Гідросфера покриває 71 % поверхні земної кулі. Загальний обсяг води складає 1 465 млн км3. При цьому морські води становлять – 94 %, води грунтові – 4 %, льодовики –2 %, озера і водоймища – 0,4 %.

У складі гідросфери особливе значення має Світовий океан. На його долю приходиться 70 % усієї поверхні планети Земля, у його водах міститься 96,3 % усіх вод гідросфери. Океан виконує надзвичайно важливі функції для підтримання життя на Землі, у тому числі і для життя людини, а також для погодних процесів. Фітопланктон океану засвоює енергію сонячного випромінювання і створює білки і жири, а атмосферу насичує киснем. Величезні запаси води Світового океану, поглинена сонячна енергія, розчинені речовини і гази роблять його головним регулятором обміну речовин і динамічної рівноваги в природі. Роль гідросфери пояснюється ще і тим, що ніяке біологічне життя не можливо без води. Вода необхідний компонент усіх біологічних процесів, місце існування багатьох необхідних для людини біологічних організмів.

Гідросфера знаходиться у постійній взаємодії з атмосферою, літосферою і біосферою. Вважають, що в гідросфері зародилося Життя на Землі.

Літосфера – це верхня тверда оболонка Землі, що поступово переходить в сфери з меншою твердістю речовини. Вона включає земну кору і верхню мантію Землі. Та її частина, що знаходиться над поверхнею Світового океану, називається землею. Із землею пов‘язано поняття ґрунту, який володіє здатністю давати життя рослинам.

Протяжність літосфери складає 50…200 км, у тому числі товщина земної кори