Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

У людини все різноманіття проявів променевого ураження спостерігається при дозах порядку 400…1 000 Р; тобто при дозах, що не приводять до летального наслідку у перші дні після опромінення. 

 

Рис. 2.3. Органи людини, де накопичуються радіоактивні речовини.

 

Найбільш ретельно вивчені випадки гострої променевої хвороби у людей, що постраждали при аваріях. Описано таких випадків не мало. Завжди при цьому відома з більшою чи меншою точністю доза опромінення потерпілих. 

Типовими для променевої хвороби були зміни в крові. Картина крові до опромінення у всіх була нормальною. У перший день після опромінювання число білих кров'яних тілець (лейкоцитів) підвищувалося з 5 000…7 000 до 

10 000…11 000 у 1 мм3 крові; протягом латентного періоду число кров'яних клітин поступово зменшувалося. Повільніше всього знижувалося число червоних кров'яних тілець (еритроцитів), більше всього – число лімфоцитів. Кількість лімфоцитів зменшувалося до мінімуму в перші п'ять діб, надалі воно коливалося біля досягнутого низького рівня. Зменшувався також вміст кров'яних пластинок і молодих форм еритроцитів. У найбільш важко уражених в період розпалу хвороби склад крові вказував на майже повне руйнування кісткового мозку. Число лейкоцитів у них падало до 50 у I мм3. Розвивалося недокрів'я. Часті були кровотечі з носа, ясен, з'являлися очагові крововиливи у ногах. Люди, що отримали великі дози страждали кровотечіями в кишечнику і легенях. Блювота і відхаркування кров'ю у них поступово зростали. У всіх потерпілих наприкінці критичного періоду підсилювалися розлади діяльності шлунково-кишкового тракту: розвивався запальний процес у роті і гортані, з'являлася біль у животі, порушувалася перистальтика кишечнику. Незважаючи на усі вжиті заходи, ураження внутрішніх органів зростало: виникала непрохідність кишечнику, жовтяниця, нирки перестали виділяти сечу і на 30…32 день люди вмирали. При анатомічних дослідженнях у них знайшли крововилив по всьому кишечнику, у легенях, невеликі крововиливи в нирках і сечовому міхурі, сильне ураження гонадів.

Дослідження сперми чоловіків на другому тижні свідчили про зменшення числа сперматозоїдів, їх морфологічні і функціональні зміни. Наступні аналізи у 20% чоловік сперматозоїдів узагалі не знаходили, а у інших їх було дуже мало. Французький лікар Жамме систематизував ознаки хвороби. Вони типові для кожної форми гострої променевої хвороби.

Через явну погрозу смертельного результату хворих був випробуваний розроблений раніше в експерименті метод лікування шляхом переливання кісткового мозку. Метод виявився в даному випадку високоефективним, але не всі уражені були врятовані від смерті. Наступні спостереження за ураженими показали, що стан здоров'я був у них задовільним, однак сліди перенесеної хвороби залишалися: стомлюваність, біль під ложечкою, не зовсім задовільне травлення й ін.

На завершення слід зауважити: ступінь ураження людини іонізуючими промінями залежить від енергії, що передається організмові, визначається великою кількістю чинників і носить імовірний характер. Наслідки променевої хвороби у будь якому випадку негативні, тому необхідно передбачати небезпеку іонізуючого ураження та застосовувати заходи захисту від неї.

 

Питання для контролю засвоєння навчального матеріалу.

1. Поняття про іонізуючі випромінювання.

2. Рентгенівські промені: джерела, характер негативної дії на організм людини.

3. Гамма – кванти: джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.

4. Бета – частинки: джерела, механізм негативної дії на організм людини.

5. Дія на організм людини альфа – випромінювання.

6. Ефект іонізації біологічної тканини.

7. Поняття про дози іонізуючого випромінювання, Одиниці виміру доз.

8. Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.

9. Хімічна дія іонізуючого випромінювання.

10. Радіовідчутність живих організмів.

 

 

Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов життєдіяльності людей на визначеній території, викликане аварією, катастрофою, стихійним чи екологічним лихом, а також масовим інфекційним захворюванням, що можуть приводити до людських та матеріальних втрат.

Згідно сучасним уявленням, надзвичайні події з загибеллю чи несмертельною поразкою 10 потерпілих і більше, які вимагають невідкладної медичної допомоги, прийнято називати катастрофами. 

Надзвичайні ситуації можуть класифікуватися за наступними ознаками:

ступені раптовості: раптові (не прогнозовані) і очікувані (прогнозовані). Легше прогнозувати соціальну, політичну, економічну ситуації; складніше – стихійне лихо; своєчасне прогнозування НС і правильні дії дозволяють уникнути значних матеріальних втрат а в окремих випадках запобігти загибелі людей;

швидкості поширення: НС можуть носити вибуховий, стрімкий, помірний та плавний характер. До стрімких найчастіше відносяться більшість військових конфліктів, техногенних аварій, стихійні лиха. Відносно плавно розвиваються ситуації екологічного характеру;

масштабу поширення: за масштабом НС можна поділити на об'єктові, місцеві, регіональні, державні і глобальні. До об'єктових і місцевих відносяться ситуації, які не виходять за межі одного функціонального підрозділу, виробництва, населеного пункту. Регіональні, державні та глобальні НС охоплюють цілі регіони, держави або кілька держав;

тривалості дії: за тривалістю дії НС можуть носити короткочасний, або мати затяжний характер. Усі НС, у результаті яких відбувається забруднення