Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

Вони працюють під керівництвом відповідних радянських органів, вище-стоящих КНС, а також урядових (державних) комісій, створюваних для розсліду-вання причин і ліквідації наслідків особливо великих аварій (катастроф) або сти-хійних лих.

Робота КНС організується у взаємодії з органами ЦО, МВС, КДБ, військового командування й організаціями державного нагляду і контролю. При них створюється постійний робочий орган на базі штабів і служб ЦО.

Рішення КНС під час НС є обов’язковими для виконання всіма організаціями і підприємствами, розташованими на відповідній території.

У 1992 р. Радянський Союз розпався і Українська республіка стала неза-лежною державою. Треба було видавати свої закони.

3 лютого 1993 р. було прийнято Закон України № 2974-12 «Про цивільну оборону України», згідно з яким у країні створювалася державна система органів управління і засобів захисту населення від наслідків НС техногенного, природного й воєнного характеру.

28 жовтня 1996 р. Указом Президента України було відкрито нову сторінку в розвитку Цивільної оборони України – утворено Міністерство України з питань НС і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

3 серпня 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України № 1198 затверджено Положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на НС техно-генного й природного характеру (ЄДС НС), яка мала завдання щодо запобігання і реагування НС мирного часу, але без залучення цивільного населення для захисту від наслідків НС.

Термін «Цивільна оборона» сприймається як система оборонних заходів держави щодо цивільного населення у повоєнний час. Зрозуміло, що назва є застарілою, якщо йдеться про мирний час. Виходить, що система з такою назвою повинна «оборонятися» від небезпечних хімічних речовин, землетрусів, зсувів і повеней та іншого «нападу». Керівництво МНС ініціювало прийняття Закону України № 1859-15 від 24.06.2004 р. «Про правові засади цивільного захисту». Цей Закон визначає правові й організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від НС техногенного, природного й військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

 

Кожна людина у випадках аварій, катастроф, стихійних лих повинна вміти захистити себе, свою родину і надати допомогу потерпілим. Необхідність цього вимагає саме життя, наша дійсність.

Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс із собою техногенну та екологічну небезпеки для людини і навколишнього середовища. Більшість регіонів держави підпадають під вплив небезпечних при-родних явищ. От чому кожний з нас повинен добре знати способи й методи збе-реження здоров’я і життя.

У Законі України про ЦО сказано: «ЦО України – це державна система управ-ління, сил і засобів, які створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків НС».

Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій із забезпечення його реалізації.

Серед заходів захисту населення особливо важливим є оповіщення, що покладається на органи ЦЗ. З метою оповіщення населення із січня 1989 р. в Україні встановлений єдиний сигнал «Увага всім», що подається включенням сирен, гудків підприємств, гудків транспортних засобів

Почувши сигнал, населення зобов’язано включити радіо, радіотрансляційні й телевізійні приймачі, прослухати екстрене повідомлення зі штабу ЦЗ промисло-вого об’єкта або управління з надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної адміністрації.

В екстренному повідомленні, що передається протягом не менше 5 хвилин, надається інформація про НС і дії населення при ній.

Можливими видами інформації в НС мирного часу є:

• аварія на АЕС;
• аварія на ХНО (хімічно-небезпечні об’єкти);
• можливість землетрусу, повені;
• штормове попередження.

Можливими видами інформації в НС воєнного часу є:

• повітряна небезпека;
• відбій повітряної небезпеки;
• загроза хімічного зараження;
• загроза радіоактивного зараження.

Завдання ЦЗ випливають з НС мирного і воєнного часу. Завдання ЦО викладені в Законі України від 24 березня 1999 року:

• попередження виникнення НС техногенного походження і вжиття заходів, які зменшують збитки у випадку аварії, катастрофи, стихійного лиха;
• оповіщення про загрозу НС у мирний і воєнний час;
• захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосу-вання сучасних засобів ураження;
• організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійних лих у воєнний час;
• організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;
• створення систем аналізу і прогнозованого управління, оповіщення та зв’язку, спостереження й контролю для стійкого функціонування об’єктів в НС мирного і воєнного часу;
• підготовка й перепідготовка керівного складу ЦЗ, його органів управління й сил, навчання вмінню застосувати ЗІЗ (засоби індивідуального захисту) і діям в НС.

 

1. Закон України про цивільну оборону.
2. Нормативно-правова база ЦО.
3. Права й обов’язки робітників, службовців та населення у світлі вимог закону про ЦО України.
4. Структура й організація ЦО на об’єктах.

Кожен має право на захист свого життя і