Безпека життєдіяльності.Методичні рекомендації

Індивідуальний ризик – імовірність здійснення небажаної події з негативними наслідками для однієї людини. За особистими відчуттями людини до ризику, його поділяють на добровільний та професіональний (вимушений).

Добровільний ризик – це ризик, який бере на себе людина в особистому житті шляхом вільного вибору своїх дій, способу життя та роду особистих занять.

Вимушений ризик – це ризик, якому піддається людина на робочому місці при виконанні своїх професійних обов’язків.

Однак знання індивідуального ризику не дає змоги дійти висновку про масштаб катастрофи. Тому вводять поняття соціального (групового) ризику.

Соціальний ризик – це імовірність здійснення небажаної події з негативними наслідками для певної кількості людей. Соціальний ризик для персоналу потенційно небезпечного об’єкту та поблизу мешкаючого населення при нормальній експлуатації та у випадку аварії на об’єкті, представляє собою кількість постраждалих або загиблих серед персоналу та населення в одиницю часу.

За рівнем прийнятності ризик можна розділити на неприйнятний (верхній рівень), умовно прийнятний та абсолютно прийнятний (нижній рівень).

Безпека населення і територій від природних і техногенних небезпек досягається керуванням ризиками на державному рівні та кількісно виражається у такому показнику, як прийнятний ризик.

Абсолютно прийнятний ризик – це мінімальна величина ризику, якої можна досягти за допомогою технічних та економічних можливостей на даний час розвитку держави. Цей вираз відображає суть концепції прийнятного ризику – слід прагнути такої безпеки, яка прийнятна на даний час. 

Шкала оцінки ризику

 

Значення величин імовірності загибелі людини за рік наприклад на виробництві, що перебуває у межах 10-7 – 10-5, називають зоною оптимізації допустимого професійного ризику, у якій міра захисту від конкретних небезпек має обиратися з урахуванням економічного обгрунтування та доцільності. Умовно, рівень ризику вищий за 10-4 прийнято вважати за абсолютно неприйнятний. Нижче наведена таблиця 1 із деякими даними від Держкомстату України за 2008 р. 

 

За даними Держкомстату України, кожний рік від нещасних випадків невиробничого характеру гине біля 70 тис. людей, травмується понад 2 млн. з яких біля 350 тис. стають інвалідами.

На підприємствах України впродовж 2008 року травмовано 16, 2 тис. людей, а смертельно травмовано більше 1 тисячі.

Аналіз ризику

Аналіз ризику складається з трьох етапів: оцінювання, керування та моніторінгу.

Оцінювання ризику – це визначення якісних та кількісних показників ризику.

Якісна оцінка ризику включає в себе ідентифікації й описання джерела небезпеки, а також прогнозування шкоди та збитків.

Кількісна оцінка ризику включає в себе кількісне числове визначення появи ризику.

Для кількісної оцінки ризику використовують наступні методи:

Інженерний спирається на статистику нещасних випадків, поломок, аварій, техногенних та природних катастроф для імовірного аналізу безпеки (наприклад, для побудови і розрахунку дерев відмов і дерев подій для технічних об’єктів).

Модельний метод заснований на побудові фізичної моделі впливу небезпечних факторів на окрему людину або групу людей (наприклад краш-тести для автівок).

Експертний метод заснований на опитуванні експертів певної галузі.

Соціологічний метод заснований на опитуванні населення.

Керування ризиком – це розробка, обґрунтування та впровадження дій, заходів або правових актів, які дозволять зменшити чи уникнути ризику, або відшкодувати збитки після заподіяння втрат.

Керувати ризиком можна за допомогою:

• фізичних заходів, які фізично виключають або знижують здійснення ризикової ситуації, наприклад використання щитів, кожухів або огороджень, систем контролю та оповіщення, протипожежних засобів, ЗІЗ тощо;
• інформаційних заходів, які ознайомлюють із можливими способами уникнення ризику, наприклад у вигляді законів, інструкцій, попереджувальних знаків, пропаганди, реклами тощо.
• економічних заходів, які не виключають джерело небезпеки та не знижують здійснення ризикової ситуації, а тільки відшкодовують збитки, наприклад самострахування, страхування, позика тощо.

Моніторинг – процес перевірки та стеження за виконанням розроблених дій по зниженню та уникненню ризику.

 Питання до теми:

Наведіть визначення ризику та формули за якими його обчислюють. Чи є зв’язок між ризиком і небезпекою, відповідь обґрунтуйте? Розрахуйте ризик випадкового утоплення людини на прикладі статистики 2008 р., якщо кількість загиблих від утоплення за цей рік склала 3506 осіб. Кількість людей, які купалися в цьому році прийняти 22 млн.

Наведіть класифікацію ризику. Дайте визначення індивідуальному, соціальному, добровільному, професійному та абсолютно прийнятному ризику. Наведіть рівні прийнятності ризику.

Що входить до поняття оцінювання ризику? Види оцінювання. Методи кількісної оцінки ризику.

Що таке керування ризиком? Які заходи для цього можна використовувати?

Що таке моніторинг ризику? Який зв’язок між моніторингом, оцінюванням і керуванням ризиком, поясніть на прикладі?

Дайте визначення терміну ризик. Обчисліть ризик для людини потрапити у ДТП на прикладі статистики 2008 р., якщо відомо що в цьому році від ДТП, постраждало 15 тис людей, а загинуло 9435. Загальну кількість людей, які можуть потрапити у ДТП прийняти 30 млн. чол..

Дайте визначення терміну індивідуальний ризик та назвіть його підтипи. Обчисліть ризик для людини померти при лікуванні на прикладі статистики 2008 р., якщо відомо, що в цьому році під час лікування загинуло 59 осіб. Загальну кількість людей, які лікувалися за цей період прийняти 500