Біблійна репрезентація часу

Біблійний календар починається зі створення світу та людини. Одиницями, які служать для виміру часу тих чи тих біблійних подій, є година, день, тиждень, місяць, рік.

Година є мінімальною темпоральним елементом, за допомогою якого репрезентується час у Біблії. Лексема, використовувана для означення цього поняття, уперше трапляється ще в Старому Завіті і маніфестує багатозначність. З одного боку,  звуковий комплекс використовується для номінації певного періоду часу, певної пори, певного моменту («У ту саму годину вийшли пальці руки людської» [Даниїл 5 : 5]), з іншого, − для позначення відтинку часу, що є структурним компонентом чи то дня, чи то ночі і характеризується кількісними показниками: «Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні»  [Даниїл 4 : 16]; «…і сім годин пройде над тобою, доки пізнаєш, що всевишній володарює над царством людським і дає його кому захоче» [Даниїл 4 : 29]; «…вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня»  [Діяння 2 : 15]; «І покликавши двох сотників, сказав: «Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі йшли до Кесарії»  [Діяння 23 : 23]. Перша ситуація демонструє те, що біблійне літочислення, цілком імовірно, могло передбачати й відповідні структурні елементи, які в ієрархічній системі займали місце до години, на що вказує приблизне окреслення часової межі – майже годину. Друга ситуація містить означено кількісний числівник, який у поєднанні з іменником указує на загальну тривалість події в часі, не окреслюючи його вихідної та кінцевої межі. В останніх ситуаціях темпоральний компонент година увиразнюється  порядковим числівником  − третя (визначає певний порядок при лічбі) та іменниками день / ніч, які займають наступну сходинку у відповідній ієрархічній системі. Святе Писання демонструє, що за часів Ісуса Христа день у євреїв уже поділявся на дванадцять годин («Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього, а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним»  [Іоана 11 : 9-10]). Свідченням цього є також і притча про господаря дому, який вийшов рано-вранці наймати робітників для свого винограднику: «А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла… А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?... Коли ж настав вечір, господар винограднику говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших» [Матвія 20 : 3-8].

Згідно з біблійними відомостями, день поділявся також на чотири тричасові частини, що називалися першою, третьою, шостою та дев’ятою годинами: «Була третя година, і розіп’яли Його» [Марка 15 : 25]; «Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися» [Діяння 10 : 9]. Новозавітні тексти ілюструють «протікання в часі», подекуди окреслюють часові межі за зразком «від…до»: «О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години» [Марка 15 : 33]. У таких ситуаціях темпоральна іменникова лексема здебільшого супроводжується порядковим числівником (третя, шоста, дев’ята (година). Нічний час розподілявся  принаймні на чотири «сторожі»: «У четверту сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю» [Матвія 14 : 25]. У старозавітному тексті згадується й ранкова «сторожа»: «І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного» [Вихід 14 : 24].

Як і в сучасній мові, день протиставлявся ночі, як світло темряві: «І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви. І назвав Бог світло днем, а темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший» [Буття 1 : 5].  У біблійному витлумаченні день передбачав поділ не лише на години, але й, так би мовити, на неофіційні темпоральні складові, як-от: 1) світанок – час перед появою сонця: «Після суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшла Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб» [Матвія 28 : 1]; 2) схід сонця: «І як на світанку ранковому, при сході сонця на безхмарному небі, від сяйва після дощу виростає трава з землі» [2 Царств 23 : 4]; 3) денна спека (близько дев’ятої години; найжаркіша пора): «І явився йому Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет свій, під час спеки денної» [Буття 18 : 1]; 4) полудень (близько дванадцятої години): «…веди цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні» [Буття 43 : 16]; 5) прохолода дня (час перед заходом сонця): «І почули Господа Бога, який ходив по