Біблійна репрезентація часу

Біблійний рік установлений, як відомо, після виходу євреїв із Єгипту і починався з весняного рівнодення: «місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року» [Вихід 12 : 1]. Біблійний місяцелік передбачав дванадцять найменувань. Вихідною точкою при його розбудові став місяць − небесне світило (рос.: луна): «І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: від місяця вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти» [Сирах 43 : 6-7]. Відтоді старозавітний календар перейшов у процес формування та наповнення святами: «Тричі на рік святкуй мені: дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту» [Вихід 23 : 14-15]. Старозавітний календар  періоду «до полону» репрезентує назви чотирьох місяців: Авив, Зиф, Афаним, Бул. Цей календар був сонячним, рік рахувався від урожаю до врожаю: «додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш із поля працю твою» [Вихід 23: 16]; «І свято седмиць роби, свято початків жнив пшениці і свято збирання плодів наприкінці року» [Вихід 34: 22]. Від періоду полону юдеї запозичили місячний календар вавилонян і їхні назви місяців: Нисан, Тіар, Сиван, Тамуз, Ав, Елул, Мархешван, Кислев, Тебеф, Шеват, Адар. Причому виникло два новоліття: одне весняне, а інше осіннє. Місяць починався з появою молодика, тобто молодого місяця. 

Для означення першого місяця використовувалася чи то назва з відповідним порядковим числівником, чи то лексема Нисан (у нашому витлумаченні – березень): «І зробив раду у перший місяць, який є місяць Нисан у дванадцятий рік царя Артаксеркса» [Есфір 3 : 7]. Зауважимо: порядковий числівник доволі часто використовується в ролі так званого слова-супровідника, як-от: «І було у тридцятий рік, у четвертий місяць, у п’ятий день місяця» [Єзекиїль 1 : 1]; «І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця» [Єзекиїль 8 : 1]; «У сьомому році, у п’ятому місяці, у десятий день місяця» [Єзекиїль 20 : 1]; «У десятому році, у десятому місяці, у дванадцятий день місяця» [Єзекиїль 29 : 1] тощо. Згідно з  біблійними відомостями місяці диференціювалися як: а) весняні (березень – Нисан, квітень – Зиф): «у четвертий рік царювання Соломона над Ізраїлем, у місяць Зиф, який є другим місяцем, почав він будувати храм Господу» [3 Царств 6 : 1]; б) літні (травень – Сиван, червень – Тамуз): «І покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, у двадцять третій день його» [Есфір 8 : 9]; в) жаркі (липень – Ав, серпень – Елул): «Стіна була зроблена у двадцять п’ятий день місяця Елула за п’ятдесят два дні» [Неємія 6 : 15]; г) теплі (вересень – Афаним, жовтень – Бул): «І зібралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць» [3 Царств 8 : 2]; «На четвертий рік, у місяці Зиф, у другому місяці, поклав він основи храму Господнього, а на одинадцятому році, у місяці Булі, − це місяць восьмий – він закінчив храм» [3 Царств 6 : 37-38]; ґ) осінні та зимові (листопад – Хаслев, грудень – Тебеф): «У четвертий рік царя Дарія було слово Господнє до Захарія у четвертий день дев’ятого місяця Хаслева» [Захарія 7 : 1]; «І взята була Есфір до царя Артаксеркса у царський дім його в десятому місяці, тобто в місяці Тебефі» [Есфір 2 : 16]; д) холодні (січень – Шеват, лютий – Адар): «У двадцять четвертий день одинадцятого місяця – це місяць Шеват – у другий рік Дарія було слово Господнє до Захарія» [Захарія 1 : 7]; «і упав жереб на дванадцятий місяць, тобто на місяць Адар» [Есфір 3 : 7]. Назва Ве-Адар – додатковий Адар – використовувалася для номінації тринадцятого місяця, поява якого була спричинена необхідністю привести у відповідність місячний рік до сонячного, унаслідок чого й виникли звичайні та високосні роки.

Для означення деяких місяців використовувалися паралельні назви, скажімо, назва першого місяця Нисан – «місяць квітів» з’явилася лише згодом, спочатку вона співвідносилася з періодом колосіння ранніх хлібів (ячменю) й репрезентувалася звуковим комплексом Авив – «місяць колосків». У цей місяць, про що вже згадувалося вище, Бог вивів євреїв із Єгипту: «І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, у який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: сьогодні виходите ви у місяці Авиві» [Вихід  13 : 3-4].

Місяць Сиван мав ще й назву Сиуал, яка, імовірно, вказує на якесь язичницьке божество [2 : 653]: «Варух прийняв узяті з храму Господнього для повернення їх у землю Юдейську в десятий день місяця Сиуала» [Варух 1 : 8]. З язичницьким божеством пов’язують і назву місяця Тамуз [2 : 686]. 

Визначення часу не орієнтувалося на природні цикли, а було штучним, хоч у Старому Завіті представлений поділ місяців на декади: «І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця» [Навин 4 : 19]. Він і до сьогодні частково зберігається у християнській традиції (пор.: сорокаденний піст перед Великоднем називається Великим постом, або Чотиридесятницею; п’ятдесятий день після Великодня називається Клечальною неділею, або П’ятдесятницею і т. ін.). 

Біблійний час – це велика таїна, розгадати яку можна лише через усебічне та ґрунтовне дослідження. У період, описаний у старозавітних та євангельських текстах, не існувало календаря в сучасному його витлумаченні. А відтак біблійна репрезентація відповідної категорії вимагає чимало зусиль спеціалістів різних царин. Перспективним видається питання щодо вивчення її впливу на формування сучасного церковного календаря, зокрема православної церкви. Адже біблійна репрезентація часу мала безперечний уплив на формування християнського церковного року, української християнської культури.

 

 

1. Біблія : Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. – К. : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2007. – 1415 с.
2. Библейская энциклопедия : репринтное издание / Труд и издание архимандрита Никифора. – М. : «ТЕРРА», 1991. – 902 с.
3. Большой энциклопедический словарь: В 2-х томах / Сост. и главн. ред.    А. М. Прохоров – М. : Советская энциклопедия, 1991. – Т.1 – С. 250.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і головн. ред. В. Т. Бусел . – К.-Ірпінь : Перун, 2001. – 1440с.
5. Потебня А. А. Теоретическая поетика / Сост., вступ. ст., комент. А. Б. Муратова / А. А. Потебня. – М. : Высшая школа, 1990. – 344 с.
6. Самойленко А. С. Об определении понятия время / А. С. Самойленко // Диалог  языков и культур: теоретический и прикладной аспекты : Сб. научн. ст. – Архангельск : Изд-во Поморского ун-та, 2006.– Вып.1. – С.262−265.
7. Українська міфологія / Упорядник Валерій Войтович. – К. : Либідь. 2002. – 664с.
8. Философский энциклопедический словарь / редкол. С. С. Аверинцев, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичев и др. – [2-е изд.]. – М. : Советская энциклопедия, 1989. – С.101.