Бухгалтерський облік грошових коштів в іноземній валюті

 

Вступ

1. Економічний зміст грошових коштів в іноземній валюті

2. Бухгалтерський облік грошових коштів в іноземній валюті

2. 1 Облік грошових коштів на поточному рахунку в іноземній валюті

2. 2 Облік касових операцій в іноземній валюті

2. 3 Облік руху грошових коштів в іноземній валюті

2. 4 Облік грошових коштів на рахунках в банку в іноземній валют

3. Облік і аудит операцій в іноземній валюті

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Одним із напрямів банківського бізнесу є його діяльність на валютному ринку, яка представлена як операціями клієнтів, так і безпосередньо власними операціями банків. Крім цього, банкам належить функція агента валютного контролю, яка зобов’язує їх здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства.

Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для комерційних банків. Через постійне зростання курсу «твердих» валют щодо національної валюти – гривні іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. Водночас валютні операції слід віднести до основних форм участі комерційних банків у зовнішньоекономічній діяльності. Зростання обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, призвели до того, що в Україні поряд із національною валютою в обігу перебувають валюти іноземні.

Комерційні банки України, володіючи валютною ліцензією, що видається Національним банком України, мають право на здійснення досить широкого спектра операцій. Насамперед ідеться про угоди щодо купівлі-продажу фіксованої суми однієї валюти за іншу. Таку потребу мають, як правило, клієнти банку – учасники міжнародних економічних відносин. Проте банки можуть за власною ініціативою виконувати торговельні операції, маючи на меті отримати прибуток від торгівлі валютою. Значними за обсягом є виконувані банками валютні операції неторговельного характеру. За цих умов великого значення набуває правильна організація й постановка бухгалтерського обліку валютних операцій, які відображаються за рахунками, що функціонують у мультивалютному режимі записів за ними.

 

 

Процес обліку операцій з надходження та витрачання валютних коштів установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету, регламентується Порядком відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 24. 07. 2001 № 126. У цьому документі подано визначення основних термінів [14, 57].

Іноземна валюта – це валюта, відмінна від валюти звітності.

Валюта звітності – це грошова одиниця України.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності перерахунком суми в іноземній валюті з застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Валютний курс – курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, установлений Національним банком України.

Курсова різниця – різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України за різних валютних курсів.

Монетарні статті – статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, в органах Державного казначейства, а також такі активи й зобов’язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій сумі грошей або їхніх еквівалентів.

Немонетарні статті – статті балансу, що відображають основні засоби, матеріали, та інші статті, які не належать до монетарних.

Для розрахунків в іноземній валюті бюджетні установи та організації мають право відкривати в установах банків валютні рахунки. Надходження валюти до бюджетних установ та організацій здійснюється у вигляді цільового фінансування бюджету на зміцнення матеріально-технічної бази, оплати нерезидентами наданих послуг, виконаних робіт відповідно до міжнародних програм співробітництва, оплати ліцензій на впровадження винаходів, новітніх технологій, оплати за навчання, стажування, лікування іноземних громадян.

Порядок відкриття рахунків у іноземній валюті регулюється Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 18. 12. 98 № 527 зі змінами від 05. 12. 2001 (Постанова НБУ № 500).

Для відкриття валютних рахунків бюджетні установи до банків подають такі документи:

- заяву на відкриття рахунка, підписану керівником і головним бухгалтером;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;

- копію статуту, засвідчену нотаріально;

- копію документа, що підтверджує взяття установи на податковий облік, засвідчену податковим органом;

- картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів установи надано право розпоряджатися рахунком та підписанням розрахункових документів;

- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду.

Крім того, до банку додатково до зазначених документів подається ліцензія НБУ на право відповідної установи здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Паралельно з відкриттям поточного валютного рахунка банк відкриває транзитний валютний рахунок, на який зараховується виручка від надання послуг і надходження на рахунок інших коштів.

Уповноважені банки зобов’язані продавати на користь клієнтів без їхнього доручення до 50% надходжень в іноземній валюті, що підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківському валютному ринку України, протягом п’яти банківських днів від часу зарахування таких надходжень на кореспондентські рахунки. Обов’язковий продаж