Бухгалтерський облік грошових коштів в іноземній валюті

Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність.

Курсові різниці підприємствами і організаціями відображаються окремо на рахунку «Інші операційні доходи».

Іноземна валюта в касі підприємства відображається у бухгалтерському обліку як у номінальних величинах валюти, так і у грошовій одиниці, яка діє на території України – гривнях.

До каси іноземна валюта може надходити з валютного рахунку у банку, від покупців в оплату проданого товару (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством, від підзвітних осіб як залишок не використаного авансу. З каси валюта може вноситись до банку – на валютний рахунок, видаватись у підзвіт для покриття витрат на відродження за кордон або, у випадках, дозволених законодавством, стороннім організаціям в оплату їх продукції (послуг).

Оцінка операції по надходженню (вибуттю) валюти здійснюється за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на дату оприбуткування (видатку) валюти.

Документальне оформлення обліку цих операцій аналогічне обліку української валюти в касі. Для кожного найменування іноземної валюти відкривається окрема касова книга.

Аналітичний облік руху іноземної валюти в касі підприємства здійснюється по кожному найменуванню валюти (долари США, марки Німеччини, рублі РФ тощо).

Синтетичний облік ведеться по рахунку «Каса» в розрізі субрахунків, відкритих по найменуваннях іноземної валюти. Відхилення, які пов'язані зі зміною курсу іноземної валюти, відображаються на рахунку в кореспонденції з рахунком «Фінансові результати». Оформити курсові відхилення можна бухгалтерськими довідками.

Видача іноземної валюти в підзвіт працівникам підприємства здійснюється переважно для покриття витрат на закордонне відрядження. Заборгованість працівника враховується у валюті, яку було йому видано та у гривнях за офіційним курсом Національного банку України.

Аналітичний облік валютної заборгованості підзвітних осіб аналогічний обліку розрахунків з підзвітними особами в національній валюті. На підставі авансових звітів підзвітної особи з прикладеними до них документами погашається її валютна заборгованість підприємству і визначається сальдо розрахунків за цими операціями. При цьому, якщо видана вільно конвертована валюта обмінювалася в країні відрядження на місцеву валюту і останньою робилися необхідні виплати, то витрати переводяться у видану в підзвіт валюту за крос-курсом, який склався між цими валютами виходячи з офіційного курсу НБУ на дату складання звіту.

Облік дебіторської заборгованості в іноземній валюті за побудовою аналогічний обліку заборгованості у національній валюті. Сума боргу відображається у валюті, якою повинен розрахуватися дебітор та у національній валюті шляхом перерахунку суми заборгованості за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, що діяв на дату її виникнення (балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду (кварталу).

У разі, коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу (погашення).

 

 

Для обліку операцій в іноземній валюті на рахунках у банку використовується субрахунок 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті», до якого на підприємствах, як правило, відкривають аналітичні рахунки (субрахунки другого порядку) :

- 3121 «Валютний рахунок у країні»;

- 3122 «Валютний рахунок за кордоном»;

- 3123 «Транзитний валютний рахунок» [9, 187].

Записи на субрахунку 312 здійснюються на підставі виписок банку з валютних рахунків, які, як правило, відображають операції у валюті й у гривнях.

Безумовно, що для відбиття операцій використовуються належними чином оформлені документи, а саме:

- технічна документація – паспорт на машини й устаткування, інструкції з монтажу;

- товарно-супроводжувальна документація – сертифікати якості, пакувальні листи, комплектувальні відомості;

- транспортно-експедиторська та страхова документація – залізничні накладні, коносаменти тощо;

- складська документація – приймальні акти порту, докові розписки про приймання товарів тощо;

- митна документація – вантажні митні декларації, довідки про сплату мита та митних зборів, податку на додану вартість;

- розрахункові документи – рахунки-фактури, розрахункові специфікації, векселі, платіжні доручення тощо.

У методичному плані відображення операцій на субрахунку 312 здійснюється аналогічно з записами на субрахунку 311, тобто залишок валюти та її надходження оформлюється за дебетом, списання – за кредитом, у кореспонденції з різними рахунками відповідно до змісту операції.

У регістрах бухгалтерського обліку записи валютних операцій робляться одночасно у валюті та в гривнях (у чисельнику зазначається валюта, у знаменнику – гривні за курсом НБУ).

У зв’язку з тим, що курс гривні до іноземної валюти змінюється, валютні операції переоформлюються і це впливає на методику обліку.

Методичні засади обліку операцій в іноземній валюті регламентуються П (С) БО 21 «Вплив