Цивільно-правова характеристика договору перевезення небезпечних вантажів

as a result of man-made disasters, damage may be caused not only to the participants of specific relations, but also the life, health, property of third parties and the environment, and we are talking not only about ensuring delivery of cargo with special properties but cargo potential to cause harm to other persons, or even a mass tort, since there are huge risks of harm during the transportation of dangerous goods and civil law are not given sufficient attention to their study, the authors state the need to rethink the nature of relations in the transport of dangerous goods, the establishment and retention of civil law mandatory regulatory measures the relationship of the Transport of Dangerous Goods, including the need to explore the boundaries of civil rights, including constraints and the need to limit the principles of freedom of contract, in order to ensure the public interest and the rights and interests of third parties, and the need to address security risks and the implementation of civil rights.

The authors proposes to allocate the carriage of dangerous goods from the general cargo transportation contract and fix it in the rules of civil law in the form of a separate service delivery agreement of goods transportation under a special legal regime.

Key words: contract of carriage of goods, contract of carriage of dangerous goods, dangerous goods, the consignee, the consignor, the carrier, freedom of contract, liability, damages, risks, moral rights.

Актуальність теми дослідження обумовлена великим значенням перевезень небезпечних вантажів, недосконалістю правового регулювання відносин, які пов’язані з перевезеннями небезпечних вантажів та відсутністю комплексних наукових досліджень із цієї теми. Нині існує необхідність визначення та однозначного розуміння базових понять договору перевезення небезпечних вантажів.

Цивільний кодекс України вніс низку істотних новел у правове регулювання договірних зобов’язань, викликаних потребами ринкових реформ. Відповідно, на практиці виникає чимало труднощів у застосуванні положень Цивільного кодексу України. Надзвичайну актуальність набуває проблема узгодження норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Відбулися зміни в економічному укладі держави, які зумовили зміну планового характеру ведення народного господарства на ринковий. Зміна економічного базису потребує своєї надбудови – системи, яка мала б на меті правове регулювання відносин, пов’язаних із перевезенням вантажів.

На сьогодні маємо ту ситуацію, за якої практично залишився механізм правового регулювання, що ґрунтувався на застарілій ідеології імперативу, що зумовлює наявність прогалин, неточностей та протиріч у цивільному праві. Це певним чином зумовлює протиріччя серед позицій науковців щодо правової природи договору перевезення, які в їх обґрунтування посилаються на норми чинного законодавства України.

За нових підприємницьких обставин є потреба в дослідженні договору перевезення вантажів із точки зору нових засад – засад приватного характеру як гнучкої форми правового регулювання вказаних відносин у вирішенні низки питань доктринального та нормативного характеру.

Проблемам правового регулювання перевезень вантажів присвячені роботи відомих учених- цивілістів радянського періоду, зокрема М. М. Агаркова, Ю. Г. Басіна, С. М. Братуся, В. П. Грибанова, М. О. Тарасова, P. O. Халфіної, І. О. Андріанова, А. Д. Кейліна, К. К. Яїчкова, М. Е. Ходунова, В. І. Серебровського, М. М. Ніколаєвої; сучасного періоду – В. В. Вітрянського, В. В. Луця, Є. Д. Стрельцової, І. В. Булгакової, Е. Ф. Демського.

На сьогодні потребує необхідності визначення та однозначне розуміння базових понять договору перевезення небезпечних вантажів; заповнення прогалин в дослідженні цього договору, а також визначення співвідношення норм діючого Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють відношення перевезення небезпечних вантажів.

Необхідно відмітити, що, незважаючи на зміну економічної ситуації в країні та перехід до ринкових відносин, основні положення в законодавстві залишаються незмінними вже довготривалий час, у тому числі визначення договору перевезення вантажів, тому висловлювання науковців-юристів за окремими спірними проблемами, що зроблені ними в період існування СРСР, продовжують залишатися актуальними та допомагають зробити правильні висновки щодо деяких спірних проблем, які існують у сфері цивільно-правового регулювання перевезень небезпечних вантажів.

У нормативних актах, які регулюють відношення з перевезення вантажів різними видами транспорту, знайшли своє закріплення нові правові конструкції, що прийшли на зміну попереднім, характерним для планової економіки, які, хоча й були відображені в нормативних актах, залишалися незатребуваними на практиці.

Нині основним актом законодавства у сфері перевезення вантажів є Цивільний кодекс України (далі – ЦК України). Особливістю транспортного законодавства є те, що в главі 64 ЦК України, що прийнятий у 2003 році, закріплені основні положення про регулювання перевезень, а детальна регламентація їх міститься в транспортних статутах та кодексах.

Перетворення цивільного законодавства, розвиток зобов’язального права, надання принципу свободи договору основоположного значення як у цивільному законодавстві (ст. 3 ЦК України), так і майновому (цивільному) обороті, закріплення на рівні нормативних актів принципу різноманітності форм власності – усі ці фактори значно вплинули на функціонування транспортної системи держави. Як наслідок, на договірно-правовому етапі розвитку транспортного права змінилося співвідношення закону та договору: імперативне транспортне законодавство відійшло на другий план, оскільки пріоритет отримало договірне право. Цивільне