Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Державне обвинувачення в кримінальному судочинстві України: відкриття, побудова, значення

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Розділ І. Державне обвинувачення його сутність і значення
1.1 Сутність та значення державного обвинувачення
Розділ ІІ. Відкриття Державного обвинувачення
2.1 Підтримання прокурором державного обвинувачення в суді
2.2 Відмова прокурора від державного обвинувачення в судді: причини та її правові наслідки
Висновок
Список використаної літератури
 
Вступ
 
Актуальність теми. Тенденції розвитку системи кримінального судочинства об’єктивно обумовлюють необхідність удосконалення однієї з центральних функцій прокуратури – підтримання державного обвинувачення в суді.
В літературі приділялася певна увага окремим аспектам цієї проблематики, зокрема, методичному забезпеченню даної функції, підвищенню ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення. Недостатньо уваги приділяється особливостям державного обвинувачення по окремих категоріях злочинів. Мета і завдання дослідження. Метою є теоретичне і практичне узагальнення актуальних проблем підтримання державного обвинувачення в суді та вироблення тактичних й методичних засад цієї діяльності а також внесення пропозицій з удосконалення чинного законодавства, що регламентує суспільні відносини в цій сфері. Досягнення поставленої мети зумовило постановку наступних завдань:
– дослідити сутність та функціональне призначення державного обвинувачення в умовах реалізації принципу змагальності сторін у кримінальному судочинстві;
– з’ясувати зміст підтримання державного обвинувачення в суді в умовах та сформулювати завдання, які стоять перед державним обвинувачем на різних стадіях кримінального судочинства;
– проаналізувати організаційно-правові гарантії реалізації принципу незалежності державного обвинувача та притаманні йому процесуальні засоби діяльності;
– розкрити методичні і тактичні прийоми підтримання державного обвинувачення в суді: а) підготовці до підтримання державного обвинувачення; б) участі у попередньому розгляді справ про шахрайство; в) підтриманні державного обвинувачення у підготовчій частині судового розгляду; г) підтриманні державного обвинувачення у судовому слідстві; д) підтриманні державного обвинувачення у судових дебатах;
– на підставі отриманих наукових результатів сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства і практики підтримання державного обвинувачення у справах про шахрайство.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження обрано суспільні відносини, що виникають у зв’язку із підтриманням державного обвинувачення в суді в умовах змагальності сторін у кримінальному судочинстві.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям курсової роботи є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання у галузі кримінально-процесуального права. Її системне застосування дозволило здійснити комплексний аналіз діяльності державного обвинувача в умовах змагальності сторін у кримінальному судочинстві. Нормативну основу роботи склали Конституція України, міжнародні договори та інші норми міжнародного права, КПК України.
 
Розділ І. Державне обвинувачення його сутність і значення
 
1.1 Сутність та значення державного обвинувачення
 
Конституція України визначила як одну із конституційних функцій прокуратури – підтримання державного обвинувачення в суді (ст. 121 Конституції). Ця функція знайшла своє закріплення і в Законі України “Про прокуратуру ” (ст. 5), а також у Кримінально-процесуальному кодексі (ст. 264 КПК). Державним обвинуваченням прийнято називати сукупність дій прокурора з відстоювання перед судом висновку про винність підсудного. Характерно, що законодавець, говорячи про досудове слідство, застосовує термін “обвинувачення ”, а термін “державне обвинувачення ” вживається в тих випадках, коли йдеться про діяльність прокурора в суді. В суді першої інстанції, де прокурор виконує функцію підтримання державного обвинувачення від імені держави, він користується процесуальним статусом сторони і виконує обов’язки з обґрунтування, доказування обвинувальної тези, або відмови від обвинувачення, якщо воно не підтвердилося. 
Таке становище прокурора випливає із положень КПК України. Функція прокурора як обвинувача в суді першої інстанції є односторонньою на відміну від функції захисту. Адже прокурор в окремих випадках зобов’язаний відмовиться від обвинувачення, тоді як адвокат не вправі відмовитись від прийнятого на себе захисту; прокурор виконує державно-правову функцію залишаючись представником прокурорської системи, і тому зобов’язаний реагувати на будь – які випадки порушення закону, в тому числі й на незаконне рішення (вирок), незалежно від того, чи відповідає це інтересам обвинуваченого або суперечить їм. Це положення закріплено у ст. 25 КПК України: “Прокурор зобов’язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вжити передбачених законом заходів по усуненню всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили ”.
Аналогічні обов’язки прокурора передбачено Законом “Про прокуратуру ”: “Прокурор може вступити в справу у будь-якій стадії процесу… і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили ” (ст. 35 Закону). Отже, прокурор зобов'язаний реагувати на незаконний вирок (постанову) суду, незалежно від того, чи відповідає це інтересам обвинуваченого чи їм суперечить. 
Маючи певний процесуальний інтерес, кожна із сторін – обвинувачення та захист, володіє рівною з іншою стороною сукупністю прав щодо відстоювання своїх тверджень, які відображають цей інтерес. Таким чином, процесуальна рівноправність сторін є обов’язковою умовою дійсної змагальності сторін обвинувачення і захисту у суді (ст. 261 КПК). Сторони обвинувачення (прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач, та їх представники) і захисту (підсудний, захисник і законний представник, цивільний відповідач і його представник) користуються рівними правами на заявлення відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду. 
Мова йде не про рівність становища прокурора, підсудного або захисника, а про процесуальну рівноправність сторін обвинувачення та захисту, під
Фото Капча