Державне регулювання грошового обороту і місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики

У зв’язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств i в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки), тобто за винятком трансфертних виплат їм із державного бюджету.

Уряд має можливість усі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи запозичень на світовому ринку.

У зв’язку з припущенням 2) фірми всі свої інвестиційні потреби, пов’язані з розширенням виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку.

У потоках, що відображають рух заощаджень сімейних господарств, ураховані чисті заощадження та кредити, тобто за винятком зустрічних потоків, пов’язаних з поверненням позичок та вкладів, а також із сплатою процентів.

У потоках, що пов’язують внутрішній ринок зі світовим, відображені тільки платежі, що опосередковують чистий експорт чи чистий імпорт.

З урахуванням названих семи припущень модель сукупного грошового обороту у вигляді кругообігу доходів i витрат наведена на рис. 1. 1 [3, с. 54].

У наведеній моделі сукупного грошового обороту виділено 16 окремих грошових потоків. Першим потоком (під номером 1) визначено сукупність платежів (витрат) фірм, пов’язаних із купівлею виробничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси, що позначено тонкою зустрічною лінією. Звичайно, щоб цей потік відбувався, фірми повинні мати необхідну кількість грошей. Звідки вони їх беруть? Припустимо на цьому етапі аналізу, що фірми мають гроші й успішно оплатили всі закупівлі виробничих ресурсів. Простежимо подальший рух грошей у моделі (рис. 1. 1).

У результаті грошового потоку 1 відбудеться реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними господарствами та сформуються грошові доходи останніх, які відображені в моделі як потік 2. У цьому потоці 2 враховані такі види доходів сімейних господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей (сільськогосподарської продукції, земельних ділянок, будівель тощо), рента, доходи за акціями, паями. У сукупності вони складають національний дохід країни.

У подальшому національний дохід розподіляться на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Більша його частина витрачається сімейними господарствами на споживання, зокрема, оплачується купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів i на світовому ринку. Ці платежі створюють потоки 3 та 10. Певна частина національного доходу сплачується сімейними господарствами уряду у вигляді податків, що створюють потік 4. Невитрачена на споживання та сплату податків частина національного доходу становить заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок i створюють потік 5.

Заощадження населення в даній моделі виступають узагальнюючим джерелом надходження коштів на грошовий ринок, а отже – узагальнюючим джерелом інвестування розширення виробництва в секторі “фірми”. Це зумовлено тим, що, згідно з наведеними припущеннями, весь прибуток фірм надходить сімейним господарствам як їхнім власникам у вигляді дивідендів та процентів, тобто входить у склад національного доходу. Тому у фірм э залишок коштів для розширення свого капіталу i вони мобілізують їх на грошовому ринку. У зв’язку з цим формується грошовий потік 6, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів (акцій та облігацій).

Мобілізовані на грошовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, для чого витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, обладнання, пристроїв тощо). У зв’язку з їх оплатою формується новий грошовий потік 7.

 

Рис. 1.1 Модель сукупного грошового обороту

 

До послуг грошового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податків для покриття своїх витрат. Розміщуючи на грошовому ринку свої зобов’язання (облігація, казначейські векселі тощо), уряд позичає гроші для оплати покупок на ринку продуктів. Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку спричинює появу грошового потоку 8, а витрачання цих коштів для оплати державних закупівель зумовлює формування грошового потоку 9.

Таким чином, грошові кошти, які одержали сімейні господарства за потоком національного доходу, після розподілу i певних трансформацій надійшли на ринок продуктів за потоками 3, 7, 9, сформувавши там відповідний обсяг попиту. Якби сімейні господарства всі закупівлі, пов’язані з їх споживанням, здійснили на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного доходу, який запропонували фірми на ринок продуктів. Одержана фірмами виручка сформувала б останній грошовий потік (на схемі він позначений номером 12), який “замкнув” би кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого валового i національного продукту i дорівнює обсягу національного доходу, відображеного в потоці 2. Балансування вказаних потоків доходів фірм від реалізації національного продукту (12) та національного доходу, одержаного сімейними господарствами (2) має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту i всієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей i кон’юнктури ринку.

Проте вказане припущення можливе лише для закритої економіки. Оскільки економіка України відкрита i зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, в моделі враховані грошові потоки, які зв’язують внутрішній оборот із світовим ринком. Вище