Державний контроль діяльності учасників фондового ринку України (організаційно-правовий аспект)

На думку дисертанта функція контролю дотримання законодавства на фондовому ринку є найбільш визначальною, тому що вимагає залучення значних матеріальних, інтелектуальних та кадрових ресурсів. Це певною мірою справедливо і для ринку цінних папері в Україні, який тільки-но розвивається.

Доведено необхідність здійснення державного регулювання ринку цінних паперів в Україні. Автор зазначає, що на сьогодні на ринку цінних паперів здійснюють свою діяльність: 1) торговці цінними паперами; 2) депозитарії; 3) зберігачі цінних паперів; 4) реєстратори власників іменних цінних паперів; 5) інститути спільного інвестування; 6) фондові біржі; 7) торговельно-інформаційні системи. Зазначені професійні учасники вітчизняного ринку цінних паперів об’єднуються в саморегулівні організації (СРО) з метою забезпечення інституційно-правового регулювання фондового ринку як допоміжного до державного регулювання.

Дисертантом дано визначення поняття “державне регулювання ринку цінних паперів” як здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів з метою забезпечення його справедливості, прозорості, ефективності та запобігання зловживанням і порушенням на ньому.

До елементів структури державного регулювання вітчизняного ринку цінних паперів, на думку автора, необхідно віднести: 1) законодавче регулювання; 2) ліцензування; 3) нагляд; 4) контроль; 5) правозастосування.

У підрозділі 1. 2. “Порівняльний аналіз світового та вітчизняного досвіду в організації контрольної діяльності учасників фондового ринку” проводиться аналіз існуючих організаційно-правових форм здійснення контрольної діяльності державних органів відносно діяльності учасників ринків цінних паперів у провідних країнах світу.

Звертається увага на те, що регулювання ринку цінних паперів зазвичай розуміється як упорядкування діяльності на ньому його учасників і взаємодії між ними. Кожна установа, що є учасником ринку цінних паперів, певною мірою займається саморегулюванням своєї діяльності. У той же час вона (установа) є об’єктом регулювання з боку певних об’єднань, держави, а також міжнародних організацій.

Автор, проаналізувавши зарубіжний досвід забезпечення контролю діяльності учасників ринку цінних паперів, дійшов висновку, що світовий ринок цінних паперів використовує різні види контролю, зокрема: 1) перевірка учасників “на вході” до ринку; 2) реєстрація приватних осіб та “відфільтровування” потенційних порушників; 3) моніторинг професійної діяльності; 4) виїзди на місця та надання права працівникам контролюючих органів самостійно вирішувати питання проведення перевірок.

Наведено моделі державного контролю фондових ринків США, Великобританії, Німеччини, Франції та інших країн світу.

На думку дисертанта Україна ще й досі чітко не визначилась щодо запровадження суто “американської” чи “німецької” моделі фондового ринку, однак на сьогодні вже можна говорити про певну модель вітчизняного ринку цінних паперів. Це скоріше проміжна модель, що складається під впливом багатьох факторів і являє собою суміш європейської моделі, у якій універсальний комерційний банк володіє пакетами акцій нефінансових підприємств, і моделі американської, яка орієнтується на операції з цінними паперами за участю, насамперед, небанківських фінансових установ.

Автор пропонує систему органів, які в межах своїх повноважень та компетенції здійснюють регулювання, контроль або інші функції управління на ринку цінних паперів, поділити на декілька груп: перша – Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України; друга – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; третя – Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державна податкова адміністрація України та інші державні органи; четверта – Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, судові органи.

У підрозділі 1. 3. “Система учасників фондового ринку в Україні та правове регулювання їх діяльності” досліджуються проблеми формування та розвитку українського ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів включає обов’язкові правила поведінки, закріплені нормативними документами, санкції за їх порушення, порядок застосування санкцій і систему державних органів, які виконують функції державного регулювання на фондовому ринку.

На думку здобувача, відсутність процесуальних норм забезпечення реалізації бажаної для держави поведінки її суб’єктів є на сьогодні найбільшою проблемою законодавства України.

Ця проблема певною мірою стосується державного регулювання ринку цінних паперів, яке полягає в нормативному визначенні поведінки суб’єктів фондового ринку та можливості забезпечення примусової реалізації такої поведінки.

Визначено коло учасників ринку цінних паперів в Україні, на регулювання діяльності яких спрямовується робота державних контролюючих органів, а саме: 1) емітенти; 2) особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; 3) довірчі товариства; 4) банки; 5) фондові біржі; 6) учасники Національної депозитарної системи.

У другому розділі “Нормативно-правове забезпечення державного контролю за діяльністю учасників фондового ринку в Україні”, що складається з трьох підрозділів, досліджуються елементи механізмів контролю на вітчизняному ринку цінних паперів, напрями вдосконалення правового забезпечення їх реалізації.

У підрозділі 2.1. “Проблеми правового регулювання та контролю діяльності учасників фондового ринку України” проведено аналіз нормативно-правової бази, яка регулює діяльність учасників ринку цінних паперів.

Об’єктивні і суб’єктивні передумови для