Державний контроль діяльності учасників фондового ринку України (організаційно-правовий аспект)

На сьогодні в Україні нормативно-правова база, що забезпечує функціонування учасників ринку цінних паперів, складається із законів України, указів Президента України та інших нормативних актів державних органів України.

Автор вважає, що головною стратегічною проблемою є відповідальність учасників ринку цінних паперів за порушення вимог чинного законодавства. В Україні існує велика кількість законодавчих норм, але відсутня будь-яка відповідальність за їх порушення.

Враховуючи те, що найбільш поширеними порушеннями на національних та світових фондових ринках є маніпулювання цінами та використання інсайдерської інформації, на думку дисертанта, найбільш результативними в цьому напрямі вважаються такі заходи: по-перше – віднесення правопорушень на ринку цінних паперів до кримінально караних; по-друге – конфіскаційні санкції за їх вчинення. Внесення цих змін до чинного законодавства сприятиме також його адаптації до законодавства Європейського Союзу.

У підрозділі 2. 2. “Правове забезпечення співпраці правоохоронних органів щодо виявлення та документування правопорушень на фондовому ринку України” досліджуються окремі норми законодавчих актів за якими здійснюється регулювання правовідносин між правоохоронними органами та державними органами, які в межах своїх повноважень здійснюють контроль діяльності учасників ринку цінних паперів.

Визначені та систематизовані положення основних законів України, на підставі яких здійснюється взаємодія та співпраця вищезазначених органів. Так, згідно зі статтею 11 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” (сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності) державні органи зобов’язані сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності. Статтею 17 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (взаємодія спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю з іншими державними органами) визначено, що у сфері боротьби з організованою злочинністю Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України і Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України взаємодіють з Національним банком України, Міністерством фінансів України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України та іншими міністерствами і відомствами.

Однією з істотних проблем, що має місце у сфері контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів, є відсутність у чинному законодавстві чіткої правової норми, яка б зобов’язувала інформувати правоохоронні органи про значні та/або сумнівні операції за угодами, що укладені на фондовому ринку. Подібні норми вже відтворені у законах України “Про банки і банківську діяльність” та “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, але, як вважає автор, учасники українського ринку цінних паперів у своїй діяльності недостатньо їх враховують, а іноді й прямо ігнорують.

У підрозділі 2. 3. “Напрями вдосконалення контролю діяльності учасників фондового ринку в Україні” акцентується увага на необхідності активного розвитку діяльності саморегулівних організацій на вітчизняному ринку цінних паперів.

Розвиток діяльності саморегулівних організацій в Україні необхідно спрямовувати, в першу чергу, на забезпечення додаткового до державного контролю за діяльністю своїх членів – професійних учасників ринку цінних паперів. Основною підставою для надання об’єднанням професійних учасників ринку цінних паперів статусу саморегулівних організацій відповідно до чинного законодавства повинна бути здатність забезпечити ефективний контроль за діяльністю своїх членів. Діяльність саморегулівних організацій у цій сфері повинна здійснюватись у тісній взаємодії та під загальним наглядом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як уповноваженого державного органу.

Здобувач підкреслює, що в Україні більшість існуючих саморегулівних організацій є переважно лобістськими структурами. При цьому, за окремими видами професійної діяльності нараховується декілька саморегулівних організацій, члени яких, у разі введення більш жорстких вимог до професійної діяльності, мають можливість переходити в іншу саморегулівну організацію. Як наслідок, на фондовому ринку не може реалізуватися повним чином система професійного саморегулювання.

Напрямами вдосконалення державного контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів, як вважає дисертант, мають стати: 1) визначення повноважень держави в цілому та їх розподіл між окремими органами виконавчої влади; 2) незалежність органів виконавчої влади з регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів від політичного тиску чи незаконного втручання з боку окремих зацікавлених груп; 3) послідовність регулювання та координація діяльності окремих органів виконавчої влади; 4) відповідність працівників органів виконавчої влади з регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів високим професійним стандартам.

У третьому розділі “Характеристика правопорушень на фондовому ринку”, що складається з трьох підрозділів, визначені проблеми контрольної діяльності учасників ринку цінних паперів, а також запропоновані напрями вдосконалення інституту юридичної відповідальності за порушення законодавства України про цінні папери.

У підрозділі 3.1. “Організаційні проблеми контрольної діяльності учасників фондового ринку” аналізуються актуальні проблеми, що мають місце у сфері державного контролю на ринку цінних паперів України.