Деякі аспекти логіки побудови навчального змісту з біології

Слідом за цим випливає сходження від абстрактно-загальної сутності предмета до єдності його різноманітних сторін, тобто до конкретного. Основна задача побудови предмета за принципом сходження зводиться до переробки понятійного змісту так, щоб школярі на основі засвоєння вихідних понять могли вивести все різноманіття конкретних явищ. Процес навчання будується так, щоб у школярів формувалося теоретичне мислення, щоб вони могли відтворювати конкретні явища, розглядаючи засвоюваний об'єкт у процесі розвитку, розчленовування його і виявляючи частки форми прояву. Одним словом, цей рух до діалектично конкретного.

Розкриття теоретичної сутності поняття вимагає організації особливого виду предметної діяльності, що дозволяє відтворювати вихідні дії, що лежать в основі понять, і розкривати їхній зміст. Учні відтворюють сутність понять за допомогою особливих моделей (креслення, графік, схеми, знакові системи і т. д.). У процесі предметно-практичної діяльності за допомогою понять можуть реконструюватися, трансформуватися, розчленовуватися представлення про речі, предмети, сформовані в результаті цієї діяльності. Фіксуючи зміст понять, учні з різних точок зору відтворюють систему зв'язків і співвідношень усередині об'єкта, що допомагає виявити сутність конкретного. При цьому основна увага зосереджується на тих зв'язках і співвідношеннях, що мають першорядне значення в процесі утворення об'єкта. Спосіб сходження від абстрактного до конкретного забезпечує формування теоретичного аналізу і синтезу. Спираючись на змістовну абстракцію, учні виявляють хід розвитку даної науки і процес утворення поняття.

Діалектика загального й одиничного, цілого і частки, сутності і явища і т. д. – усе це генетично зв'язано зі змістовними абстракціями й узагальненням. Учні, використовуючи змістовні абстракції й узагальнення у своїй діяльності, відкривають різні форми вираження цих понять, їхній розвиток і розвиваючі функції. Концепція теоретичного узагальнення вимагає, щоб засвоєння змісту навчальних предметів здійснювалося за допомогою самостійної організації навчальної діяльності.

Таким чином, побудова навчального біологічного змісту повинна базуватися на теоретичних узагальненнях та дотриманням діалектичної логіки в послідовності його викладу. Саме така структура змісту сприятиме формуванню в учнів науково-теоретичного мислення шляхом організації продуктивної навчальної діяльності.

Сучасна дидактика та педагогічна психологія, що витікає з вищевикладеного, розробили відповідні концептуальні моделі сучасного процесу навчання. Але далі справи не просуваються. Окремі методики навчання не наважуються на докорінну перебудову цілей, змісту та методів навчання і, практично, продовжують використовувати традиційні підходи, прагнучи досягти сучасного рівня історично сформованим інструментарієм. Певним винятком є спроба модернізувати процес навчання пропонуючи створення проблемних ситуацій. Особливої популярності такий підхід набув у 70-ті роки минулого століття. Але запал швидко минув, оскільки виникла вже відома нам проблема – засвоєння теоретичного традиційними засобами. Не отримавши очікуваного ефекту, методика рекомендувала використовувати проблемне навчання епізодично і на розсуд вчителя.

На наш погляд сучасна методика викладання біології повинна визначитися з цілями навчання, а потім, відповідно цілям, сконструювати навчальний зміст. Як вже зазначалося, в ідеальному варіанті навчальний предмет повинен віддзеркалювати сучасний стан тієї науки, проекцією якої він є. Звичайно, просте перенесення основ науки в навчальний предмет викличе негативний результат. Тут необхідно враховувати і вікові особливості школяра, і дозування навчального навантаження, і ступінь можливого узагальнення навчального змісту.

З погляду сучасної дидактики у самому загальному вигляді така мета виглядає як процес передачі соціального досвіду людства наступному поколінню. Яка ж структура такого досвіду? По-перше він включає всі знання, що здобуло людство на цей час. По-друге – ті вміння, тобто способи діяльності, якими воно володіє. По-третє – необхідно обов'язково озброїти нове покоління інтелектуальними вміннями творчої діяльності, щоб забезпечити соціальний прогрес (тобто передати досвід творчого мислення, а іншими словами – розвинути особистість). По-четверте – сформувати в учнів певне емоційно-вольове відношення до природи, суспільства та людини.

Таким чином, навчальний зміст середньої школи повинен відповідати цим цілям. Інакше кажучи він повинен вміщувати знання двох рівнів узагальнення – емпіричного та теоретичного, витримувати відповідні логіки їх засвоєння – формальну та діалектичну. Крім того, послідовність розташування конкретного та теоретичного повинна відповідати діалектичності біології як науки. Тобто, повинна бути первинна або, за Гегелем, «худа» абстракція, сходження до конкретного та вихід на другу абстракцію – теоретичне узагальнення.

При засвоєнні конкретних знань джерелом інформації є наочність. При цьому використовуються розумові операції аналізу та синтезу, порівняння, класифікації, емпіричного узагальнення. Такі операції є формально-логічними і використовуються виключно при засвоєнні конкретного змісту, тобто тут обов’язково присутній об’єкт засвоєння. Така діяльність з використанням формально- логічних розумових операцій називається репродуктивною або відтворюючою. Вона формує інтелектуальні вміння саме діяльності за зразком.

Теоретичні знання підлягають засвоєнню за діалектичною логікою. Розумові операції цієї логіки суттєво відрізняються від попередньої. Це бачення проблеми, побудова гіпотези, відшукування засобів вирішення, отримання результату, корекція, а при необхідності повторний пошук. Можна помітити, що подумки людина проходить досить складний шлях від загальної абстракції (бачення проблеми, побудова гіпотези), до сходження в конкретне (відшукування засобів вирішення проблеми) і знов вихід на узагальнення, але вже повне, з встановленими внутрішніми зв’язками (отримання результату та його корекція). Як прийнято в психології і дидактиці, такі розумові процедури або вміння називають творчими. Отже, якщо побудувати навчальний матеріал виходячи з діалектичної логіки, то він повинен мати таку структуру: першу або «худу» абстракцію, де в самій загальній абстрактній формі подається структура змісту, що буде вивчатися. Тут навчальний зміст подається начебто у «зародковому вигляді». У нашому випадку це функціонування (фізіологія), екологія та еволюція рослинних та тваринних організмів. Весь наступний зміст, де, наприклад, розглядаються окремі біологічні об‘єкти, вивчаються саме з позицій цих трьох узагальнень. Морфологічні та анатомічні поняття виконують немов би допоміжну функцію, пояснюючи ті чи інші особливості функціонування. В кінці кожного розділу змісту подаються короткі висновки, які повинні виконувати функції більш повних узагальнень. Так може виглядати навчальний зміст середньої ланки – 5 – 9 класи. У старшій школі, де вивчається теоретична біологія, додаються цито-ге- нетичні узагальнення та молекулярна біологія.

Формування інтелектуальних вмінь продуктивної діяльності (науково-теоретичного мислення) при вивченні біології повинно тривати весь період навчання – з 5 по 11 класи. Попередні пропедевтичні лінійні курси біології готують учнів до оволодіння складними теоретичними поняттями сучасної біології, тому і їх зміст повинен будуватися згідно діалектичній логіці. Учні повинні засвоювати не історію біології, як по суті пропонують сучасні навчальні програми з біології, а її теоретичні здобутки, тобто систему теоретичних узагальнень. У середній школі повинна вивчатися сучасна біологія, а не біологія ХІХ століття. Звичайно, ніхто не відкидає значення принципу історизму в навчанні біології, але реалізацію цього принципу необхідно провадити під кутом сучасності, тобто показувати оригінальність та геніальність наукових пошуків. Але, звичайно, це лише зразок продуктивної діяльності, а оволодівати відповідними інтелектуальними вміннями учням необхідно самостійно. Основне завдання школи буде полягати в створенні відповідних умов для реалізації розумових здібностей учнів. Стосовно навчання біології – це методична переробка навчального змісту, де ведучими стають теоретичні узагальнення, а конкретне використовується для їх успішного формування.

Висновки та рекомендації. Отже результатом засвоєння стають саме теоретичні узагальнення, оволодівши якими людина має можливість пояснити всю ту різноманітність конкретного, що її оточує. Таким чином основна мета навчання – розвиток особистості через засвоєння соціального досвіду людства – реалізується через структуру запропонованого навчального змісту, специфічності логіки навчання, яка передбачає формування інтелектуальних вмінь не лише формальної логіки, а і творчої діяльності. У цьому випадку з'являється шанс зробити навчання більш осмисленим, цікавим та ефективним, максимально наближеним до сучасного стану науки, як природничої, так і педагогічної.