Діагностика та прогнозування синдрому гострої ниркової недостатності у новонароджених дітей

3. Синдром ГНН в новонароджених при множинних природжених вадах розвитку характеризується гострим початком (на 2 – 3 добу післяопераційного періоду), олігурією та олігоанурією, набряковим синдромом, помірним сечовим синдромом, наростанням у крові рівня сечовини до (17, 6 5, 8) ммоль/л і креатиніну (0, 39 0, 2) ммоль/л, венозним повнокрів’ям нирок, дистрофічними змінами епітелію звивистих канальців нирок по типу вакуольної, білкової дистрофії, стазами, некрозом канальців і клубочків нирок.

4. Синдром ГНН в немовлят, які перенесли важку асфіксію, харак-теризується схильністю до набряків, артеріальною гіпотонією, олігурією та олігоанурією, помірним сечовим синдромом, метаболічним ацидозом, зростанням креатиніну в крові до (0, 27 0, 02) ммоль/л, в сечі – до (1, 56 0, 2) ммоль/л і сечовини в крові – до (12, 9 3, 7) ммоль/л, повнокрів’ям судин в юкста-гломерулярній зоні нирок, дистрофічними змінами епітелію звивистих канальців нирок по типу гідропічної та гіаліново-краплинної дистрофії, вогнищевих крововиливів гематомного типу в мозковому шарі, вогнищевих некрозів епітелію звивистих канальців нирок.

5. Синдром ГНН в новонароджених із сепсисом розвивається гостро у вигляді вираженого набрякового синдрому, склереми, артеріальної гіпотонії, олігоанурії, анурії, значного сечового синдрому, наростання рівня креатиніну в крові до (0, 6 0, 2) ммоль/л, в сечі – до (1, 3 0, 5) ммоль/л, сечовини в крові – до (26, 8  8, 3) ммоль/л, із повнокрів’ям судин в юкстагломерулярній зоні нирок, дистрофічними змінами епітелію звивистих канальців нирок по типу зернистої, вакуольної, гіаліново-краплинної дистрофії, гнійного пієлонефриту, вогнищевих крововиливів у мозковому шарі, вогнищевих некрозів епітелію звивистих канальців нирок, кистозних змін канальців.

6. Прогностично сприятливими ознаками перебігу ГНН є короткотривала олігурія до двох діб, помірно виражений сечовий синдром та помірний набряковий синдром.

7. Для синдрому ГНН в новонароджених характерно збільшення електролітів у сечі при відсутності змін рівнів електролітів у крові, зростання фракційної екскреції натрію при важкій асфіксії до (8, 7 2, 4), при сепсисі – до (8, 3  3, 2), зростання індексу ниркової недостатності при важкій асфіксії – до (12, 1  0, 5), при сепсисі – до (10, 5  4, 2).

8. Вірогідними факторами ризику розвитку гострої ниркової недостатності в новонароджених є: асфіксія в пологах, сепсис, пневмонія, гепатит, пієлонефрит, менінгіт, анемія, олігурія протягом трьох діб, погодинний діурез менше 1, 5 мл/кг/год, зростання сечовини в крові більше 10 ммоль/л, зростання креатиніну в крові більше 0, 1 ммоль/л, протеїнурія, помірні лейкоцитурія та бактеріурія, наявність грибків у сечі.

 

 

1. Для створення індивідуального прогнозу виникнення гострої ниркової недостатності пропонується застосування розробленої математичної моделі прогнозування ризику виникнення ГНН.

2. При наявності високого ризику розвитку ниркової патології в ранньому неонатальному періоді необхідно застосувати моніторинг функції нирок, який включає контроль рівнів погодинного діурезу, середнього артеріального тиску, рівнів електролітів, креатиніну і сечовини в крові та сечі, фракційної екскреції натрію та індекс ниркової недостатності.

3. При наявності факторів ризику (асфіксія в пологах, пневмонія, анемія новонароджених, олігурія на протязі 3-х діб, помірна лейкоцитурія, зростання сечовини в крові більше 10 ммоль/л) та перших мінімальних ознаках порушення функції нирок на фоні сепсису, важкої асфіксії при народженні, природжених вад розвитку необхідно проводити комплексну терапію, яка включає заміну нефротоксичних антибіотиків сучасною антибактеріальною терапією (тієнам, заноцин, цефалоспорини 3-го, 4-го покоління) курсами до 7 днів із зменшенням загальноприйнятих доз на 30%, антигрибкову терапію (дифлюкан в дозі 3-5 мг/кг), салуретики в малих дозах (лазикс – 1-2 мг/кг), в комбінації з допаміном (2 – 5 мкг/кг/хв), еуфіліном (1, 3 мг/кг/дозу), тренталом (5 мг/кг/год).

 

 

1. Синдром гострої ниркової недостатності у новонароджених // Галицький лікарський вісник. – 2000. – №1. – С. 30-31. (співавт. Ткаченко С. К., Ткаченко Є. Г. ; автор визначила фактори ризику розвитку ГНН, провела збір даних для статистичної обробки матеріалу, розробила таблицю прогнозування виникнення гострої ниркової недостатності в новонароджених).

2. Синдром гострої ниркової недостатності: клініко-морфологічні особливості у недоношених дітей // Галицький лікарський вісник. – 2000. – №2. – С. 49-52. (співавт. Ткаченко С. К., Ткаченко Є. Г. ; автором самостійно проведено підбір хворих, оцінку клінічного перебігу та лабораторних змін в крові та сечі при різних причинах виникнення синдрому ГНН, сформульовано висновки).

3. Клінічні та біохімічні особливості синдрому гострої ниркової недостатності в недоношених новонароджених // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2000. – №2. – С. 90-93. (співавт. Няньковський С. Л. ; дисертант провела підбір хворих, оцінку клінічного перебігу, біохімічних змін в крові та сечі при різних причинах виникнення синдрому ГНН, статистичну обробку зібраного матеріалу).

4. Клініко-лабораторні прояви синдрому гострої ниркової недостатності в новонароджених дітей // Перинатологія та педіатрія. – 2001- – №3. – С. 30-32.

5. Фактори ризику розвитку синдрому гострої ниркової недостатності в новонароджених/ Тези доповідей: І Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. – Тернопіль, 1997. – С. 78-79.

6. Клініко-морфологічні