Дослідження асортименту та якості рисових круп

Для рису характерним є збільшення валового збору зерна порівняно з 1990 р. Для порівняння, у 1990-му валовий збір рису становив 117, 6 тис. т, у 2011-169, 9 тис. т, 2012 – 157, 1 тис. т.

Нині ж площа під рисом в Україні становить 20-22 тис. га. Останніми роками за середньої врожайності 35-40 ц/га валовий збір сягнув близько 80 тис. тонн після доробки. Сьогодні ж спостерігається позитивна тенденція щодо зростання виробництва рису в нашій країні як за рахунок розширення посівних площ, так і підвищення врожайності [6].

Рис культивується у п’ятьох районах Криму, в зоні Північно-Кримського каналу, у двох районах Одеської та у трьох – Херсонської області.

Сорго вирощують в областях Степу та у господарствах Лісостепу. Більша частина посівів сорго розташована у Дніпропетровській області, менша – у Кіровоградській, Запорізькій, Херсонській областях.

У нашій країні вирощується і переробляється рис округлої форми (Кілійський район Одеської області та північ Криму). Для вітчизняного рису характерна висока тріщинуватість ядра (понад 12%) і наявність червоних зерен, що значно знижую вихід крупи. Відповідно до «Правил організації і ведення технологічного процесу на круп’яних заводах» при переробці рису в крупу базовий вихід готової продукції повинен бути таким: рисова шліфована крупа – 55%, подрібнена – 10, кормова мучка – 12, 2%. Однак при переробці вітчизняного рису на крупозаводах за класичною схемою фактичний вихід крупи значно нижчий від базисного внаслідок перероблення зерна заниженої якості (з високою тріщинуватістю і вмістом червоних зерен).

Оброблення нелущеного рису призводить до значного збільшення виходу рисової шліфованої крупи (до 65%), внаслідок недодержання подрібненого рису і кормової мучки.

Споживання крупів у країні є в межах 6-8 кг на людину на рік. Воно залежить значною мірою від урожаю картоплі, овочів і плодів. Протягом року споживання цього продукту є неоднакове: в літні та осінні місяці воно менше, а в зимові та весняні – більше [7].

За офіційними даними, щорічне виробництво круп складає приблизно 300-400 тис. т. Основні підприємства з виробництва круп зосереджені в зонах вирощування круп’яних культур, що дозволяє їм мати стабільну сировинну базу і економити на виробничо-логістичних витратах. Потужності з виробництва круп знаходяться на рівні понад 50, 5 тис. т. (Див. Додаток А)

В Україні налічується близько 400 великих підприємств з випуску круп. Це спеціалізовані підприємства (65-70% ринку) і невеликі приватні підприємства (30-35%).

Найбільші обсяги круп виробляються в Київській, Хмельницькій, Черкаській, Харківській, Луганській і Кіровоградській областях, де традиційно розташовані великі промислові заводи. Впродовж останнього десятиліття незмінним лідером є Київська область. (Див. Додаток Б) [8]

Оперативними даними Держкомстату України за 2012/013 маркетинговий рік в країні випущено близько 300 – 320 тис. тонн круп. Якщо додати ще близько 80 тис. тонн імпортного рису і відняти 30 – 40 тис. тонн експорту, отримаємо річну ємкість близько 350 тисяч тонн або 1, 05 – 1, 1 млрд гривень [9].

У світовій торгівлі обсяг світового експорту та імпорту досягає відмітки у 12-13 млн т рису в рік. Вироблений в Україні рис забезпечує власні потреби лише на 60%, решту Україна імпортує із Таїланду, Пакистану, В’єтнаму.

Українські виробники круп не лякає конкуренція з-за кордону, оскільки на споживчому ринку така відсутня. Навіть у сегменті рису, який на 90% фасують з імпортної сировини. Ще нижче конкуренція з боку зарубіжних постачальників пластівців, оскільки асортимент обмежений, як правило, вівсяними, а ціна – удвічі більше місцевих. За словами експертів, на сировинному ринку України іноземні постачальники не зможуть скласти гідну конкуренцію, оскільки в їх пропозиціях достатньо недоліків: транспортні витрати, термін постачання, неконкурентна ціна. З урахуванням витрат на доставку собівартість виробництва круп з іноземних зернових, бобів і гречки виходить дуже високою для України.

Ринок Євросоюзу конкурує з українським ринком круп побічно – шляхом покупки в Україні ряду сировинних зерен. Відповідно в Україні, зважаючи на конкуренцію між тими, що фасують і експортерами, ціни на сировинному ринку ростуть достатньо інтенсивно.

Об‘єм імпортних і експортних постачань круп невеликий, і не робить істотного впливу на ринок. Виняток становить рис, імпорт якого значний, проте істотно скорочується з року в рік завдяки активному втручанню держави. Ситуація на світовому ринку, на якому відчувається дефіцит крупи, також сприяє скороченні постачань рису в нашу країну. В результаті за три роки імпорт рису скоротився майже на 60%. Це позитивно позначилося на вітчизняних виробниках рису, які в період з 2005 по 2007 рр. збільшили випуск на 74% в натуральному виразі [10].

Проте за даними ЗМІ ціни на рис в Таїланді, який є найбільшим у світі експортером цієї культури, можуть вирости на 56% після того, як партія, що отримала більшість голосів на парламентських виборах, почне закуповувати рис у фермерів за цінами, вищими за ринкові. Такі дії нової влади країни спричинять різке подорожчання рису практично у всьому світі. Україна також є залежною від імпорту рису країною. Саме закордонні постачання покривають дві третини