Дослідження серцево-судинної системи

У дрібної рогатої худоби топографія серцевого поштовху така ж, як і у великої рогатої худоби. Зліва він відчувається на площі 2-4 см2.

У коней серцевий поштовх більш виражений зліва в 5-м міжребер’ї на площі 4-5 см2, а праворуч він промацується в 4-м міжребер’ї на 7-8 см нижче за лінію лопатко-плечового зчленування.

У свиней серцевий поштовх дослідити важко внаслідок звичайного для них ожиріння. У худих осіб він виявляється зліва в 4-м міжребер’ї на площі 2-4 см2.

У собак і інших м’ясоїдних серцевий поштовх більш інтенсивний зліва в 5-м міжребер’ї нижче за середину нижньої третини грудної клітки; праворуч поштовх слабший і виявляється в 4-5-м міжребер’ї.

У птахів серцевий поштовх відчувається при пальпації бічних частин грудної клітки, ближче до переднього краю і майже одинаковий з обох сторін.

Природжене правостороннє положення серця (декстрокардія) у тварин буває рідко і тільки як аномалія розвитку.

При патологічних станах органів грудної або черевної порожнини можливі зміщення серцевого поштовху, його ослаблення, зникнення або посилення.

Зміщення серцевого поштовху вперед може бути при збільшенні тиску на діафрагму з боку органів черевної порожнини (збільшення об’єму печінки, шлунка, передшлунків, асцит, ехінококоз і т. п.). Дорсальне зміщення серця при пухлинах, абсцесах, розташованих більше з вентрального боку, може викликати посилення і збільшення серцевого поштовху праворуч і зліва. Правостороннє зміщення може бути при діафрагмальній грижі, лівостороньому ексудативному плевриті, лівостороньому пневмотораксі або лівостороній інтерстиціальній емфіземі легень. Каудальне зміщення спостерігається рідко, наприклад при гіпертрофії серця, пухлинах, абсцесах в передньому середостінні і в передній частині грудної порожнини.

Ослаблення і зникнення серцевого поштовху відмічають у здорових тварин з широкою і товстою грудною стінкою, при дуже хорошій вгодованості. У хворих тварин серцевий поштовх може ослаблятися внаслідок набряку грудної стінки, емфіземи і набряку легень, скупчення повітря або рідини в грудній порожнині, ексудативному перикардиті. Причиною його ослаблення і зникнення може бути слабість серцевих скорочень (колапс, агонія).

Посилення і збільшення серцевого поштовху буває при нервовому збудженні, фізичному напруженні, лихоманці, підвищенні температури навколишнього середовища, нерідко при ендо- і перикардитах, компенсованих вадах серця, отруєннях атропіном, наперстянкою, гіпертрофії серця, а також ретракції країв легень. Вища міра його посилення носить назву стукаючого серцевого поштовху. Це буває в початкових стадіях перикардиту, міокардиту, ендокардиту, при анемії. Посилений серцевий поштовх є поширеним.

Характеристика інших ознак, що виявляються при пальпації серцевої ділянки.

При пальпації серцевої ділянки можуть бути виявлені такі додаткові ознаки, не рідко вказуючи на вади серця, як тремтіння грудної стінки, хворобливість в ділянці серця.

Тремтіння грудної стінки, відчутне при пальпації серцевої ділянки, може бути виявлене, якщо в серцевих порожнинах і перикардії утворяться сильні вібраційні шуми. З всіх вібрацій серця, відчутних пальпацією, тремтіння частіше за все дають пре систолічний шум митрального стенозу і систолічний шум звуження гирла аорти. При перикардиті воно проводить відчуття тертя або тремтіння (fremitus cardialis), співпадаючого з фазами серцевої діяльності, а при ендокардиті іноді створюється враження «котячого муркання» (fremissement cataire), суворо пов’язаного з ритмом серця. Fremitus cardiales може мати і плевроперикардіальне походження. Відчуття тремтіння краще виробляють вібрації в діапазоні частот 100-200 Гц. Шуми при частоті більше за 640 Гц тремтіння не створюють, які б сильні вони не були.

При зрощенні вісцерального і паріетального листків плеври в області серця, а також при різко вираженій недостатності атріовентрикулярних і півмісяцевих клапанів може виникнути «негативний» серцевий поштовх, що виявляється западанням міжребер’ї в області серця у виснажених тварин в період систоли шлуночків.

Аритмії, вади серця є звичайною причиною порушення періодичності, сили, локалізації і поширеності серцевого поштовху.

Хворобливість в області серця може бути викликана патологічними процесами в грудній стінці (невралгія, міозит, кісткові болі), в органах дихання (плеврит), в серці (перикардит, травматичний ретикуло-перикардит). Внаслідок різноманітності причин хворобливості важливо виявити їх локалізацію, інтенсивність, тривалість, характер вияву, час і умови виникнення.

 

 

Перкусія ділянки серця є однією з найбільш важких задач діагностики. Проводять для визначення меж серця, по яких можна отримати уявлення про його величину, форму і положення в грудній клітці, а також з метою встановлення чутливості серця і характеру перкутанного звуку.

Перкусію здійснюють при максимально відведеній вперед грудній кінцівці, у великих тварин частіше застосовують посередню інструментальну перкусію, у дрібних-посередню дигітальну.

Серце до грудної стінки прилягає тільки частково, оскільки по периферії воно прикрите легеневими краями. Перкусійна ділянка серця зверху вниз по міжреберних проміжках, можна уловити перехід ясного легеневого звуку в притупленій, потім в тупій. Ділянка серця, прилегла до грудної стінки, дає тупий звук (зона абсолютної тупості серця), а прикрита легкий-притуплений (зона відносної тупості серця).

Межі відносної серцевої тупості відповідають проекції поверхні серця на грудну клітку і є істинними межами серця.

Абсолютну тупість в нормі реєструють у коней, лисиць, собак, у більшості інших тварин її не виявляють, оскільки серцева вирізка легко прикрита товстим шаром м’язів грудного пояса.

Перкусія серця (за Зайцевим В. І.) :

1 – по лінії онконеусів; 2- від ліктьового горба до маклока