Дослідження системи бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту основних засобів на ПАТ "Кредмаш" та рекомендації щодо їх вдосконалення

Об'єкт основних засобів (далі - ОЗ) визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Первісне формування основних фондів на знову створюваних підприємствах відбувається за рахунок основних засобів, що є частиною статутного фонду. Основні засоби - це кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення. 

По натурально-речовинній ознаці основні фонди підрозділяються на будинки, спорудження, передатні пристрої, машини й устаткування, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба і т.д. 

Основні виробничі фонди підприємств здійснюють господарський кругообіг, що складається з наступних стадій: знос, амортизація, нагромадження коштів для повного відновлення основних фондів, їхня заміна шляхом капітальних вкладень. 

Всі об'єкти основних фондів (ОФ) піддані фізичному і моральному зносу, тобто під впливом різних факторів утрачають свої властивості, робляться непридатним і не можуть далі виконувати свої функції. Фізичний знос може бути частково відшкодований за рахунок ремонту, реконструкції і модернізації. Моральний знос виявляється в тому, що основні фонди по усіх своїх характеристиках поступаються новітнім зразкам. Тому періодично виникає необхідність заміни основних фондів, особливо їхньої активної частини. При цьому в сучасній економіці головним фактором, що визначає необхідність заміни є моральний знос [20]. 

У момент придбання основних фондів і прийняття на баланс підприємства величина основних фондів кількісно збігається з їх вартістю. Надалі, у міру участі основних фондів у виробничому процесі їхня вартість роздвоюється: одна її частина, рівна зносу, переноситься на готову продукцію, інша - виражає залишкову вартість діючих основних фондів.    

Зношена частина вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, у міру реалізації останньої поступово накопичується в грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді. Даний фонд формується за допомогою щомісячних амортизаційних відрахувань і використовується для простого і частково - розширеного відтворення основних фондів. Напрямок амортизації на розширене відтворення основних фондів обумовлено специфікою її нарахування і витрати: нараховується вона протягом усього нормативного терміну служби основних фондів, а необхідність у її витраті настає лише після фактичного їхнього вибуття. Тому до моменту заміни вибулих з експлуатації основних фондів нарахована амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як додаткове джерело розширеного відтворення. Крім того, використанню амортизації на розширене відтворення сприяє науково-технічний прогрес, у результаті якого деякі види основних фондів можуть здешевлюватися, у дію вводяться більш досконалі і більш продуктивні машини й устаткування. 

При визнанні та оцінці основних засобів, тобто для віднесення до основних засобів матеріальний об’єкт повинен:

1) бути визначений активом, тобто, згідно п. 6 П (С) БО 7, повинна існувати імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Майбутня економічна вигода згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство прямо чи непрямо, грошових засобів чи їх еквівалентів. Потенціал може бути, тобто частиною господарської діяльності підприємства. Потенціал може набувати форми конвертованості в грошові засоби чи їх еквіваленти (тобто можливість передачі чи обміну також є майбутньою економічною вигодою) чи можливості зменшувати залишок грошових засобів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує затрати на виробництво.

Майбутні економічні вигоди можуть надходити на підприємство наступними шляхами:

-використовуватися окремо чи разом з іншими активами у виробництві товарів чи наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;

-обмін на інші активи, в тому числі на грошові засоби;    

-використання для погашення заборгованості; 

-розподіл між власниками підприємства;

2) повинен використовуватися для визначеної мети:

-виробництва, поставки товарів, надання послуг;

-здачі в оренду;

-здійснення соціально-культурних функцій;

3)  мати очікуваний термін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об’єкти, не придатні до використанні із-за фізичного і морального зносу. 

Для контролю за наявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами. Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів. Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за наступними групами:

-земельні ділянки;

-капітальні витрати на поліпшення земель;

-будинки та споруди;

-машини та обладнання;

-транспортні засоби;

-інструменти, прилади  та інвентар;

-робоча і продуктивна худоба;

-багаторічні насадження;

-інші основні засоби [12].

Пiдприємство має право самостiйно вирiшувати, якi основнi засоби вiднести до цiє групи. Це може бути облiк меблів, офiсного обладнання, iнформацiйних систем, а також побутових електромеханiчних приладiв (холодильники, вентилятори та iн.).

Наведена класифiкацiя основних засобiв має важливе значення для облiку, оскiльки щодо неї складається звiтнiсть про рух основних засобiв. Крiм того, детальні данi класифікації основних фондів необхiднi для