Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Другий святий вечір на Опіллі: традиції та сучасність (за матеріалами галицького району)

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Другий святий вечір на опіллі: традиції та сучасність
(за матеріалами галицького району)
 
Б. В. Рева
Стаття написана на основі польових етнографічних матеріалів з сіл Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. У ній проаналізовано звичаї та традиції, які пов’язані із другим Святим вечором. Ми розглянули і охарактеризували підготовку родини до Святого вечора, що містить приготування куті та інших ритуальних страв, їх символіку та споживання. Автор звернув увагу на структурно-функціональне та духовно-релігійне значення «дідуха», його часову трансформацію з обжинкового снопа до декоративного. Також було розглянуто його семантичну роль у системі культу померлих родичів.
Ключові слова: Опілля, дідух, Святий вечір, повір ’я, узвар, свічка.
Актуальність обраної теми зумовлена недостатнім науковим аналізом проблеми звичаїв і традицій, пов’язаних із другим Святим вечором. Останній є завершальним станом різдвяно-новорічних свят, що припадає на 18 січня [1, 30]. Це день освячення господарства, захист його від лихих сил, вигнання їх та закликання добробуту на господарство загалом, а зокрема на худобу: коні, воли, корови, вівці, птицю та бджоли [2, 137-І38]. Для цього І8 січня всі віруючі люди дотримуються суворого посту [3, 50; 4-5]. Віддавна Святвечір вважався чисто родинним святом [6, 167]. Це був останній день колядок [7, 315]. На прикладі «голодної куті», можна простежити й елементи релігійного синкретизму: набожні люди не могли починати вечерю, не накресливши хрестиками і не покропивши свяченою водою все навколо – стіл, лави, вікна, двері, хлібну діжу, горщики з кутею й узваром. Проте, навіть у такому суто церковному ритуальному дійстві зберіг своє первісне ритуальне значення хліб [8, 110].
Серед дослідників різдвяно-новорічних свят потрібно відзначити напрацювання С. Килимника [2], Я. Ковальчука [9], В. Скуратівського [1; 6; 10], П. кубинського [11]. Більш конкретними питаннями цього зимового календарного циклу, а особливо Святвечора на території Опілля займаються такі дослідники, як Я. Музиченко, К. Міщенко [2], О. Щербань [13], різдвяно-новорічними ритуальними стравами Святого вечора – Л. Артюх [8], О. Вербенець, В. Манько [14], Л. Герус [15], П. Смоляк [16], обрядовістю дідуха – М. Горбаль [17]. Мета цієї статті полягає у комплексному вивченні звичаїв та обрядів, повір’їв на Святвечір в українців Опілля впродовж ХХ-ХХІ ст. та їхня трансформація. З огляду на це, основні завдання дослідження такі: охарактеризувати традиційну обрядовість другого Святого вечора на Опіллі; проаналізувати специфіку й елементи основних обрядів на Святвечір, зокрема семантичне призначення «дідуха» та готування ритуальних страв.
На Опіллі склалася традиція, що всі члени родини мають бути в цю ніч вдома. Поки господиня поралася на кухні, голова родини обходив господарство – прибирав старанно обійстя, напоював, годував худобу, яка за віруваннями в цю ніч розмовлятиме з Богом. Господиня годувала кутею птицю (курей, качок, гусей) [14, 8-10]. Господар вносив солому до хати і розстеляв її [18, 148]. Сіном і соломою вкривали долівку під святковим столом – адже Христос народився на сіні. Місце під столом у народних звичаях відіграє важливу роль. Діти торкалися босими ніжками леміша від плуга, гистика без держака або сокири, які клав батько під стіл, «щоб ноги були тверді, як залізо» [14, 8-9]. Сіно кладуть на стіл і закривають «обрусом» (скатертиною), а сніп ставлять на покуті, підклавши під нього трохи сіна. В деяких місцевостях під стіл кладуть горщик із кутею, накривають його книшем; над горшком ставлять свічку й запалюють її [19, 51; 20]. Стіл символізує єдність спільноти. В кожній оселі він є знаком зустрічі поколінь, переймання духовних цінностей і традицій. На Ствятвечір стіл стає яслами із духмяним сіном – Престолом народженого Немовляти [12, 54]. Добробут у господарці віщував звичай «квокати» під столом. На Опіллі він відбувався так: діти сідали на солому і промовляли: «Кво, кво, десять квочок на гніздо». За це вони отримували від дорослих горішки, солодощі. Аби добре неслися кури, під стіл господар кидав свою шапку, а господиня квокала, варячи кутю. При цьому до курей заборонялося голосно звертатися – не будуть нестися. Всі дірки в лавах мали бути заткані, «щоб так і роти позатикало ворогам» [14, 8-9]. Освячували святою водою кімнати хати, стайні, подвір’я, на дверях хати робили хрестик [21-23]. Особлива церемонія-ритуал відбувалася в стебнику (бджолиному зимівнику). Господар, вступаючи за перші двері, здіймав шапку й залишав її на порозі, вступаючи за другі двері – ставив позаду себе на порозі хлібину, а вступаючи за треті двері, виголошував привітання бджолами: «Мухи Божі, горопахи цілоденні, здоровимо вас усі ми з святами: зиму виганяємо, лихі сили в голоді залишаємо, вас святою водою та сонячною крейдою від усього злого обороняємо, радісну-красу весну вам провіщаємо. Летіть у небо – несіть віск Божий, а з землі беріть меду по достатку» [2, 140-141]. Кроплять свяченою водою худобу й коней [9, 47].
Початок смеркання був знаком для того, аби господиня починала застеляти святковий стіл, а перше сяйво вечірньої зорі звіщало для всієї родини, що Свята вечеря вже почалася. Господар старанно спостерігав за небом. Зоряність «на багату кутю» означала добрий урожай. Під скатертину на столі клали зубці часнику, що мав відганяти всіляку нечисть, бо ж Свята вечеря, а отже, й чиста, по вінця наповнена прозорістю і правдивістю, любов’ю, щирою
Фото Капча