Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

ДСНС України у Харківській області

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 

група офіцерів на чолі з заступником начальника штабу пожежогасіння УПО м-ром вн. сл. Єлізаровим В. В. До складу групи ввійшли: к-н вн. сл. Кошелєв О. І., л-т вн. сл. Кулаков С. В., ст. л-т вн. сл. Гога П. М., л-т вн. сл. Алтухов В. О., ст. л-т вн. сл. Майборода М. М., л-т вн. сл. Грек О. П., к-н вн. сл. Коробков В. А., під-к вн. сл. Нємкін І. С. і водії для роботи на спеціальній техніці. З інспекторського складу гарнізону була зібрана група для проведення профілактичних заходів на території станції у складі: ст. л-та вн. сл. Мухіна О. М., ст. л-та вн. сл. Долгова С. І., ст. л-та вн. сл. Чистякова С. О., л-та вн. сл. Григор’єва О. В. Через суху погоду пожежі виникали у відселених селах та лісах. Крім того, територія 30-кілометрової зони зрошувалась хімічною сполукою «Барда» – продуктом відходів виготовлення целюлози. Ця рідина зменшувала поширення радіоактивного пилу, втім в умовах засухи вона сприяла виникненню самозаймистих пожеж.

Одна з найбільш великих верхових пожеж лісу, з якою доводилось боротися харків’янам, виникла 29 травня 1986 р. біля селища Буряківка, всього в шести кілометрах від станції. Подібні пожежі відрізняються особливою складністю: коли горять верхівки сосен висотою 10-20 метрів заввишки та сильному вітрі пожежа розповсюджується на багато кілометрів. Ліс біля селища Буряківка палав, як факел. У гасінні брали участь шість відділень Харківського батальйону, п’ять відділень Вінницького зведеного загону, була задіяна техніка Прикарпатського військового округу. Дві доби тривала боротьба з вогнем, завдяки самовідданості пожежних були врятовані розташовані поблизу селища.
6 червня 1986 р. було змінено особовий склад та частину керівного складу батальйону. Командиром був призначений м-р вн. сл. Сітайло С. М., начальником штабу к-н вн. сл. Цуріков О. К.
З офіцерського складу УПО були залучені: ст. л-т вн. сл. Зорін І. М., л-ти вн. сл. Леонов В. І., Цукор В. І., Ковальський В. І., к-н вн. сл. Фісюк О. К. Батальйон забезпечував цілодобове двозмінне чергування в пожежній частині с. м. т. Іванків, організацію будівництва об’єктів пожежної охорони, дезактивацію пожежної частини в місті Прип’ять, чергування під час виконання вогневих робіт на самій станції.
Найбільш виснажливим було гасіння пожеж на торфовищах довкола станції, поблизу населених пунктів Заселля, Ільїнці, Староселля, Машево, Чапаєвка, Крива Гора та інші.
За мужність і самовідданість, проявлені під час ліквідації наслідків аварії, Єлізаров В. В. та Сітайло С. М. були нагороджені нагрудними знаками МВС СРСР «Кращому працівникові пожежної охорони», які їм безпосередньо вручив в м. Чорнобиль генерал вн. сл. Десятников Ф. М.
До 26 червня 1986 року більшість офіцерів отримали дозу опромінення, яка перевищила 20 рентген, тому було прийнято рішення про заміну.
Третю групу співробітників УПО очолив заступник начальника штабу пожежогасіння під-к вн. сл. Берідзе О. О. До складу групи ввійшли: к-н вн. сл. Жигаєв В. О., к-н вн. сл. Рябінін Д. Г., к-н вн. сл. Соколенко В. Я., Гарбар М. С.
17 червня 1986 р. Харківський батальйон було змінено особовим складом Донецького гарнізону пожежної охорони.
Загалом матеріально-технічна база батальйону з технікою, наметами, обладнанням була передана УПО УВС Донецького облвиконкому.
Так закінчилися дії Харківських формувань у зоні Чорнобилської катастрофи в 1986 році.
У Харківського гарнізон пожежної охорони не було практичного досвіду зі створення спецформувань. Значну користь дала перевірка мобілізаційної готовності УВС Харківського облвиконкому воєнно-мобілізаційного управління МВС СРСР у березні 1986 року. За збігом обставин ця перевірка стала генеральною репетицією заходів у наступних подіях. У травні-червні 1986 р. у Харківській області було сформовано та направлено на роботу в зону ЧАЕС 2 батальйони воєнізованої пожежної охорони у складі 530 співробітників УПО та військовозобов’язаних, які були призвані через РВК. У період з травня 1986 р. по грудень 1990 р. у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС взяли участь 290 кадрових працівників пожежної охорони Харківської області.
Починаючи з 1987 року підрозділи пожежної охорони у зоні катастрофи формувалися за рахунок особового складу гарнізонів областей України за вахтовим методом (від одного до шести місяців).
У термін з 13 лютого по 16 березня 1987 року протипожежною службою в зоні ЧАЕС керував заступник начальника УПО УВС Харківського облвиконкому м-р вн. сл. Вінник А. І..
У період з 30 травня по 14 червня 1987 року силами та засобами протипожежної сл. в зоні ЧАЕС керував начальник УПО УВС Харківського облвиконкому під-к вн. сл. Дорожко А. М..
Всього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяли участь більш ніж 800 харківських пожежних.
Пройшло майже 25 років після аварії, за цей час 33 ліквідатори померли, майже всі працівники Харківського УПО вийшли на пенсію, багато з них стали інвалідами, але не втрачають зв'язок між собою та приймають активну участь у роботі громадської організації ветеранів «Пожежники та рятівники Чорнобиля».
Завдяки постійній увазі керівництва ГУ МНС України в Харківській області та підтримки ХОБФ «Пожежна безпека» організація ветеранів отримала нове приміщення, необхідну оргтехніку та меблі, обладнується музей Чорнобиля, готується до випуску ряд друкованих видань, вирішуються питання матеріальної допомоги родинам померлих та хворих ліквідаторів. Головною метою цієї роботи є соціальний захист учасників ЛНА на ЧАЕС.
Минає час, але неможливо забути тих, хто пішов із життя в розквіті своїх сил. Ми повинні пам’ятати про них та всіляко допомагати їх родинам. Втім, з роками ми не часто згадуємо ті події, вони вже історія, але для тих, хто був там, хто випив гірку чорнобильську чашу, цей біль назавжди залишиться в серці.
 
6. ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ
 
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ – це провідний вищий навчальний заклад Державної служби України з надзвичайних ситуацій IV рівня акредитації та один із найавторитетніших та найстаріших навчальних закладів пожежно-рятувального профіля не тільки в Україні, а й в країнах СНД. НУЦЗУ здійснює підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців для підрозділів ДСНС України та організацій усіх форм власності.
Університет здійснює підготовку фахівців за такими спеціальностями:
Цивільна безпека,
Пожежна безпека,
Екологічна безпека,
Хімічні технології та інженерія,
Психологія,
Публічне управління та адміністрування.
 
 
 
 
Фото Капча