Джерела податкового права

 

 

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ПОДАТКОВОГО ПРАВА 

1.1. Поняття джерел податкового права

1.2. Класифікація джерел податкового права

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИДИ ДЖЕРЕЛ ПОДАТКОВОГО ПРАВА 

2.1. Закони як джерела податкового права

2.2. Підзаконні НПА як джерела податкового права

2.3. Міжнародні договори як джерело податкового права

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМАТИКА ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

Актуальність теми дослідження. Від того, як люди розуміють право, залежить, як вони будуть ним користуватися. Це ж саме стосується і джерел права. Звісно, що неправильне розуміння джерел права призводить до такого ж неправильного користування ними. В свою чергу, чим адекватнішим є розуміння джерел права, тим оптимальнішим і ефективнішим буде їх використання. Якщо, наприклад, у сучасній Україні є достатньо ознак, які свідчать про великі недоліки у використанні джерел її податкового права, то це означає, з нашої точки зору, що існують не менші проблеми з їх розумінням. Недарма одним з теоретиків фінансового права України П. С. Пацурківським зроблено висновок про те, що проблема джерел податкового права держави, як і джерел фінансового права в цілому, на загальнотеоретичному, методологічному рівні розроблена незрівнянно менше у фінансово-правовій науці, ніж категорії «предмет фінансового права» та «предмет податкового права», «метод фінансового права» та «метод податкового права».

У недорозвинутому стані, як стверджують фахівці, перебуває також і загальноправова категорія «джерела права» в цілому. Ці дві категорії – «джерела податкового права» та «джерела права в цілому» співвідносяться між собою, як особливе та загальне, а тому, щоб з'ясувати по суті перше, необхідно хоча б у загальних рисах охарактеризувати друге.

У радянський період дослідженню тих або інших аспектів джерел по-даткового права були присвячені роботи Ю. А. Ровинського, С. Д. Ципкіна, В. С. Запольського.

При цьому характерним для їх досліджень було те, що вони ототожнювали категорії «джерела податкового права» та «податкове законодавство». В свою чергу, термін «податкове законодавство» вони використовували головним чином у широкому розумінні слова, оскільки саме такий доктринальний підхід до тлумачення законодавства панував у радянській теорії держави і права.

Подальший розвиток та конкретизацію сучасні підходи до аналізу податкового законодавства, джерел податкового права в цілому запропоновані провідними вітчизняними фахівцями з теорії податкового та фінансового права, знайшли у монографіях О. В. Щербанюк, Г. В. Бех, М. О. Перепелиці та В. В. Хохуляка, у ряді навчально-методичних видань, у кандидатських дисертаціях В. В. Безуглої, Н. В. Воротіної, В. М. Чебан, М. М. Весельського, І. Є. Криницького, О. Г. Свєчнікової, В. М. Кофлана та інших. Проте, як і попередні автори, чіткого визначення поняття «джерела податкового права» вони не дають. Відсутнє також чітке нормативно закріплене визначення поняття «податкове законодавство».

Об’єктом дослідження у курсовій роботі є суспільні відносини, що виникають в процесі та з приводу оподаткування фізичних і юридичних осіб, а також юридичні факти, що виступають у якості умов та підстав виникнення, зміни та припинення даних правовідносин.

Предметом дослідження стали норми чинного законодавства України, покликані регулювати податкові правовідносини, та містяться в: Конституції України; Податковий та Митний кодекси України; міжнародних угодах України; постановах Верховної Ради України; Указах Президента України; Постановах Кабінету Міністрів України; актах органів місцевого самоврядування; рішення Конституційного Суду України.

 

 

 

Слово  (термін)  джерело означає те, що дає початок будь-чому. Джерело права – це зовнішні форми виявлення правотворчої діяльності держави, за допомогою якої воля законодавця стає обов'язковою для виконавця. Усі ці положення повною мірою стосуються й податкового права.

Джерело права, будучи одним з фундаментальних понять теорії права, само собою та у співвідношенні з іншими, «дотичними» до нього категоріями і поняттями, особливо з поняттям «форма права», має неоціненне теоретичне і практичне значення. Саме тому, починаючи з римських юристів і закінчуючи вченими-правознавцями сьогодення, воно перебуває в полі постійної пильної уваги та вивчення. В теоретичному плані чітке уявлення про поняття та зміст джерел права виступає неодмінною передумовою не менш чітких знань про такі нерозривно пов’язані з ним та у значній мірі залежні від нього категорії і поняття, як характер і зміст права, система права, галузь права, інститут права і навіть у певній мірі норма права та інші. В практичному плані чітке уявлення про джерела права – їх поняття, види та зміст – створює умови для подальшого вдосконалення та відповідного підвищення ефективності правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності державних органів.

В той же час розуміння джерела права не може бути глибшим та повнішим, ніж розуміння власне права. Цілком правильно, на нашу думку, відомий російський теоретик права Г. В. Мальцев констатував, що «відоме зауваження Канта про те, що юристи все ще шукають визначення права, залишається справедливим і у наші дні». Юридична думка, резонно відзначає він, «судячи з усього, приречена на безкінечний пошук визначення права, спонукана до цього практичною необхідністю побудувати правопорядок на фундаменті якомога надійніших, чіткіших та повніших