Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

Iz1= 151, 71/208, 70 = 0, 727 Iz2 = 407, 10/224, 46 = 1, 814;

∆z1 = 151, 71-208, 70 = -56, 99 ∆z2 = 407, 10/224, 46 = 182, 64

Зміна собівартості за рахунок урожайності:

Iy1 = 8684, 67/55, 71: 8684, 67/41, 61= 0, 747

Iy2 = 7054, 42/20, 76: 7054, 42/31, 43= 1, 514;

Зміна собівартості за рахунок затрат коштів на 1 га посіву:

Iз1 = 8452, 14/55, 71: 8684, 67/55, 71 = 0, 973

Із2 = 8451, 30/20, 76: 7054, 42/20, 76 = 1, 198

Аналізуючи наведені вище розрахунки можна зробити висновок, що в звітному році порівняно з базисним виробнича собівартість 1ц ячменю зменшилась в 0, 727 рази або на 27, 3%, а виробнича собівартість соняшнику зросла – в 1, 814 разів або 81, 4%. Звідси зменшення виробничої собівартості 1ц ячменю в 2014 році становило -56, 99 грн, а соняшнику – 182, 64 грн.

При аналізі зміни собівартості за рахунок урожайності ячменю та соняшнику, то можна відмітити: зменшеня ячменю – в 0, 747 рази, і збільшення соняшника – в 1, 514 разів. А при дослідженні зміни собівартості за рахунок затрат коштів на 1 га посіву треба зазначити, що виробнича собівартість ячменю зменшилась в 0, 973 рази, а соняшника збільшилась в 1, 198 разів.

 

 

Продуктивність праці як економічна категорія відображає зв’язок між обсягом виробництва і відповідними затратами праці. Стосовно сфери матеріального виробництва продуктивність праці означає здатність людини створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Чим більше продукції виробляється за одиницю часу або чим менше робочого часу витрачається на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці.

Продуктивність – рухливий і динамічний показник результативності праці та ефективності виробництва, який змінюється під впливом численних факторів. Впровадження ринкових відносин у сільськогосподарській галузі має свої особливості щодо прийняття раціональних і оптимальних рішень із проблем ефективності аграрної праці. Будь – який сільськогосподарський підприємець, як власник чи орендатор землі і майна прагнутиме отримати максимальну користь (прибуток) за допомогою найраціональнішого використання праці виконавців з найменшими витратами. Він зацікавлений в підвищенні продуктивності праці, тому що це економічна основа зростання заробітної плати, створюються передумови для скорочення робочого дня, робочого тижня і загальної кількості праці протягом року, вивільняються працівники галузей рослинництва і тваринництва для забезпечення робітниками об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури тощо.

Аналіз продуктивності праці в рослинництві в досліджуваному господарстві наведено в табл. 2. 9 та табл. 2. 10

 

 

 

 

Виходячи з даних табл. 2. 11 можна відмітити, що в ТОВ «Золотий Колос» Миколаївського району показники продуктивності праці в звітному році порівняно з базисним покращилися. Такий висновок можна зробити з того, що в 2014 році на 1 працівника, зайнятого в рослинництві було одержано на 22, 29% більше виручки від реалізації продукції в порівнянні з 2013 роком, а також на 22, 38% більше валового доходу. Також в звітному періоді на 1 працівника господарства було отримано більше валової продукції на 30, 12% порівняно з базисним. Таким чином можна зробити висновок про наявність тенденції до зростання продуктивності праці на підприємстві.

 

 

Ефективність виробництва – складна економічна категорія, в якій відображається дія об’єктивних економічних законів виробництва – результативність. Вона є формою виразу мети виробництва.

Різні культури мають неоднаковий рівень рентабельності, оскільки для вирощування врожаю потребують різної кількості трудових і матеріальних витрат на одиницю площі. Найбільш трудомісткі в рослинництві цукрові й кормові буряки, картопля, у яких показники собівартості одиниці продукції, а звідси й рентабельності значно поступаються перед іншими культурами. Найменші витрати на одиницю продукції при вирощуванні кормових трав. Їх собівартість у 2 – 3 рази нижча порівняно із зерновими кормовими травами і в 4 – 5 разів – порівняно з кормовими і цукровими буряками та картоплею.

Для того щоб знизити собівартість продукції і підвищити рентабельність трудомістких культур, слід різко підвищити їх врожайність підбором високопродуктивних сортів і мінімізацією технологічних процесів вирощування.

Як правило, чим більша площа посіву, потужніші агрегати, тим нижчі собівартість і рентабельність продукції. Треба замінювати трудомісткі операції менш трудомісткими (оранку – поверхневим і навіть нульовим обробітком), раціонально використовувати добрива, тобто оптимізувати систему живлення, зменшити витрати на збирання і перевезення продукції та ін [6].

Підсумковим показником ефективності господарювання як галузі рослинництва, так і аграрної сфери взагалі є рентабельність виробництва. Рентабельність – поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для дослідження економічної