Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Економіка ціни

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
22
Мова: 
Українська
Оцінка: 
РЕФЕРАТ
з дисципліни: «Маркетинг»
 
на тему: «Економіка ціни»
 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. Ціна як економічна категорія
1.1. Сутність та економічна роль ціни
1.2. Функції ціни
1.3.Види цін
1.4. Фактори, що впливають на рівень цін
Висновок
Список використаної літератури
 
Вступ
 
Ціни і ціноутворення є одним з ключових елементів ринкової економіки. Важлива роль цін в економічному житті визначається тим, що вони є основою всіх економічних вимірів, роблять значний вплив на витрати і результати діяльності всіх господарюючих суб'єктів: і підприємницьких структур, і домашніх господарств, і народного господарства в цілому. Ціни визначають ефективність зовнішньоекономічної діяльності. Особливо велика їх роль в ринковій економіці, де вільні ціни виступають основним регулятором пропорцій суспільного відтворення, господарських відносин. Ціни є також важливим об'єктом державного регулювання, завдяки якому держава здійснює свою політику і в умовах ринку. У зв'язку з переходом до ринкової економіки з її більш жорсткими умовами в конкурентному середовищі – цінова політика підприємства є ключовим чинником в області просування товару на ринок. Правильне встановлення ціни на товар сприяє розвитку підприємства, формування його іміджу, появи нових контактів зі споживачами продукції. Визначення ціни є однією з найскладніших задач, що стоять перед будь-яким підприємством. І саме ціна зумовлює успіхи підприємства – об'єми продажів, доходи, одержуваний прибуток. Дуже важливо призначити ціну таким чином, щоб вона не виявилася дуже високою або дуже низькою. Ціна – один із критеріїв, що визначають купівельні сприйняття. Вона впливає на рішення про покупку товарів, впливає на прибуток торговельного підприємства і знаходиться в тісній взаємодії з факторами ринку. Ціна в умовах ринку виступає як дійсне засіб в конкурентній боротьбі за покупців, зумовлює обсяги виробництва та продажу товарів, впливає на поведінку покупців і їх платоспроможності. У ціновому механізмі варто розрізняти й виділяти дві взаємодіючі складові. З одного боку це самі ціни, їх структура, величина, динаміка зміни, а з іншого – ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення виступає активною, що задає частиною цінового механізму. Воно, власне, і визначає величину ціни.
 
1. Ціна як економічна категорія
 
1.1. Сутність та економічна роль ціни
 
Ціна і ціноутворення є центральними елементами ринкової економіки. Ціни обслуговують весь оборот з придбання та реалізації товарів. У найзагальнішому вигляді ціна являє собою суму грошей, яку покупець сплачує продавцю за товар, що купується. В умовах ринкової економіки ціна є характеристикою товару на ринку. У ній концентруються такі основні поняття ринкової економіки, як потреба, запити, попит, пропозицію і т. д. Ціна є кінцевим показником, що характеризує товар, вона в рівній мірі враховує інтереси всіх учасників процесу товарообміну – виробників і споживачів. Ціноутворення являє собою процес формування цін на товари і послуги. Традиційно виділяються дві протилежні моделі ціноутворення: ринкове ціноутворення та централізоване (державне) ціноутворення. В умовах командного ціноутворення встановлення ціни є прерогативних сфери виробництва. Ціни встановлюються виходячи з витрат на виробництво товару або послуги. Часто це робиться навіть до початку процесу виробництва, на плановій основі з безпосередньою участю державних органів. У результаті ринок не відіграє суттєвої ролі в ціноутворенні. Він просто фіксує попит на рівні заздалегідь заданого розміру цін, не впливаючи на їх подальшу зміну. Процес формування цін в умовах ринкового ціноутворення відбувається в сфері реалізації продукції. Саме тут стикаються попит на продукцію або послугу, пропозиція, корисність пропонованого товару, доцільність його придбання, якість і конкурентоспроможність. Зроблений у сфері виробництва товар або ціна на нього проходять безпосередню перевірку ринку, де формується остаточна ціна товару або послуги. Принципова відмінність ринкового ціноутворення полягає в тому, що ціни встановлюються тут у відповідності з попитом і пропозицією самим власником або виробником товару. Державні органи можуть регулювати ціни тільки на обмежене коло товарів. Прерогативою держави стає встановлення «правил гри», загальних і підходів до ціноутворення. Перелік товарів, що реалізуються за державними цінами, визначається законодавством. Державне регулювання цін допускається на продукцію підприємств-монополістів, на товарів і послуги, які визначають масштаб цін в економіці і соціальну захищеність окремих груп населення.
Ціни відіграють важливу роль не тільки в економіці в цілому, але й у підприємницькій діяльності окремих підприємств, тому що від їх рівня залежать кінцеві результати їх діяльності, у тому числі прибуток і рентабельність. Ціни виступають основним чинником у вирішенні таких питань, як визначення ринків збуту продукції, доцільності виробництва товарів чи послуг, розрахунку витрат виробництва, визначення обсягів інвестицій. 3
Ціна є одним з ключових елементів ринкової економіки. Це складна економічна категорія, обумовлена товарним виробництвом, при якому економічні відносини проявляються, головним чином, через ринок. В економічній літературі існує кілька визначень даного поняття. Ціна є грошове вираження вартості товару. Вартість визначається витратами праці на виробництво товару, тобто має трудову природу.
Інше визначення ціни має більш широке ринкове тлумачення. Ціна – це форма вираження цінності благ, що виявляється в процесі їх обміну.
Ціни застосовуються в будь-якій економічній системі, але формуються і діють по-різному: в плановій економіці ціна виступає як зовнішній регулятор, інструмент впливу з боку уряду; в ринковій економіці – ціна як частина саморегулювання ринку. Ціна – ринковий фактор, що знаходиться під впливом ринкових законів: попиту і пропозиції, конкуренції, монополізації.
За класичною схемою можливі наступні варіанти:
1) якщо попит перевищує пропозицію (ринок споживача), то ціна збільшується, і навпаки; якщо попит дорівнює пропозиції, то встановлюється рівноважна ціна;
2) конкуренція між продавцями (ринок споживача) веде до зниження ціни, і її стабілізації на певному рівні; конкуренція між покупцями (ринок виробника) викликає зростання ціни;
3) монополізація обертається встановленням завищених цін на продавані монополіями товари і занижених на купуються її товари.
Сукупність цін з урахуванням їх формування та зміни діє як ціновий механізм, який складається з 2 частин:
1) ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни;
2) ціноутворення – спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміна діючих.
Ціноутворення виступає задає частиною цінового механізму, воно визначає величину цін. При формуванні ціни існує:
  • нижня межа ціни, нижче якого продавець не може знизити ціну і продати товар, тому що отриманий від продажу дохід не компенсує вкладених у виробництво (придбання) коштів;
  • верхня межа, обумовлений платоспроможністю покупця та його готовністю купити товар [4].
Ціна може змінюватися в межах цих кордонів під впливом суб'єктивних і ринкових факторів.
Економічна природа ціни проявляється у подвійній ролі, яку вона відіграє на ринку:
  • ціна як індикатор, що відображає політику і кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції, економічний ризик і т. п.);
  • ціна як маркетинговий регулятор ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит і пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну спроможність рубля, оборотність товарних запасів [5].
В економіці діє безліч різних видів цін, що утворюють систему, яка знаходиться в постійному розвитку, гнучка і динамічна, що обумовлено постійно мінливих умов виробництва і збуту продукції, товарів. Ціни, що складають систему, тісно взаємопов'язані й взаємозалежні. По-перше, вони утворюються на єдиній методологічній основі. Під методологією розуміється сукупність загальних принципів, правил і методів ціноутворення. Методологія формування цін є єдиною для всіх рівнів управління (підприємство, галузь, сфера товарного обігу), тому вона не залежить від того, хто і на який період встановлює ціни. Наявність методологічної основи – необхідна умова створення системи цін, це стратегія ціноутворення всього господарського комплексу, що передбачає розробку концепції ціноутворення, механізму її реалізації та створення системи управління цим процесом. Одним з важливих методологічних елементів є принципи ціноутворення, що представляють собою постійно діючі основні положення, що визначають характер формування системи цін. В економічній літературі виділяють наступні основні принципи: науковість, цільова спрямованість, безперервність, єдність ціноутворення та контролю. Науковість обгрунтування цін полягає в пізнанні і врахуванні дії об'єктивних економічних законів ринкової економіки, під впливом яких складаються ціни: закону вартості, закону попиту та пропозиції. Крім того, реалізація цього принципу передбачає глибокий аналіз кон'юнктури ринку, вивчення діючої системи цін та їх динаміки, дослідження попиту, витрат, якості товарів і продукції, виявлення основних ринкових факторів, що визначають характер зміни цін і тенденцій розвитку виробництва, прогнозування рівня попиту, витрат, цін, тобто передбачає отримання і використання об'єктивної інформації про всіх складових процесу ціноутворення. Цільова спрямованість передбачає визначення пріоритетних економічних або соціальних цілей розвитку господарського комплексу країни і побудова такої системи цін, яка сприяла б їх вирішення. Наприклад, в сучасних умовах головним завданням є забезпечення зростання промислового та сільськогосподарського виробництва в країні, отже, ціноутворення має сприяти реалізації цього завдання (введення податкових пільг, торгова політика держави, субсидування виробництва). Для стимулювання освоєння нових технологій і випуску високоякісних товарів на них встановлюються більш високі ціни, що дозволяють виробникові отримати максимальний прибуток. Цінові пріоритети і цільова спрямованість ціноутворення залежать від стану економіки, поставлених завдань і змінюються на кожному етапі розвитку. Безперервність ціноутворення обумовлена динамічним рухом товарів – з сировини і матеріалів виготовляється продукція, проходячи етапи товароруху (виробник, оптова, роздрібна торгівля), вона перетворюється на товар і доходить до кінцевого споживача. У міру просування продукції або товару на ринок у кожній ланці встановлюється своя ціна, що з попередньої, і цей процес має постійний і безперервний характер. Важливим принципом ціноутворення є єдність процесу ціноутворення та контролю за дотриманням цін. Його реалізація тісно пов'язана з роллю держави в цій області – воно визначає правила ціноутворення, встановлюючи єдиний підхід до формування витрат на рівні підприємства, формуючи систему оподаткування, регулюючи ввезення та вивезення товарів і сировини, проводячи політику в галузі інвестицій, заробітної плати, пенсійного забезпечення та т. д., тобто надає опосередкований вплив на зміну цін. Одночасно держава безпосередньо регулює і встановлює ціни на цілий ряд продукції, сировини, товарів, послуг (нафта, газ, електроенергія, тарифи на залізничні перевезення, ціни на вироби медичного призначення та лікарські засоби), тому воно повинно постійно контролювати дотримання дисципліни цін, перевіряти правильність встановлених законодавством правил ціноутворення, а в разі порушень – застосовувати передбачені законом адміністративні або економічні санкції. По-друге, між підприємствами, галузями, сферами товарного обігу економіки існує тісний технологічна, економічна, виробнича залежність, в сукупності вони утворюють єдиний господарський комплекс, тому будь-які зміни цін навіть на одному підприємстві, не кажучи про галузь, автоматично приводять до зрушення цін у всіх взаємозв'язаних з ним виробництвах, галузях і в кінцевому підсумку відбиваються на цінах у сфері реалізації, причому зв'язку носять як прямий, так і зворотний характер. Наприклад, зростання цін в сільськогосподарському виробництві призводить до збільшення цін у харчовій і легкій промисловості, далі по ланцюжку ростуть ціни на товари в оптовій і роздрібній торгівлі. У результаті через певний час хвиля підвищення цін повертається в сільське господарство у вигляді подорожчали товарів та продукції.
Рівень цін – абсолютне кількісне вираження ціни в грошах.
Структура цін – це співвідношення окремих елементів (собівартості, прибутку, податків, надбавок) в ціні, тобто їхня частка в її загальній величині, взятої за 100 відсотків. Динаміка цін являє собою напрями зміни рівнів цін (підвищення, зниження, темпи зміни).
Ціни класифікуються за різними ознаками і залежно від того, який принцип класифікації взято за основу, поділяються на види і різновиди.
Сутність ціни виявляється в їх функціях. Функції цін обумовлені функціями грошей, тому що без грошей немає цін, а гроші без цін не мають економічного сенсу.
 
1.2. Функції ціни
 
Економічна сутність ціни проявляється у функціях, які вона виконує. Функції ціни відображають її роль і призначення у господарському механізмі, а також взаємовідносини з іншими економічними категоріями і явищами. При всьому різноманітті теоретичних трактувань функцій ринкової ціни більшість економістів виділяють наступні:
  • обліково-вимірювальна (соізмерітельная);
  • стимулююча;
  • балансування попиту та пропозиції;
  • розподільна (перерозподільна);
  • як засобу раціонального розміщення виробництва;
  • інформаційна.
Ціна виконує всі властиві їй функції, але їх місце в ієрархії, зміст, способи і ступінь реалізації залежать від економічного середовища і змінюються на кожному конкретному етапі розвитку економіки, так як ту чи іншу функцію ціни можуть виконувати й інші елементи господарського механізму – це залежить від принципів системи управління.
Обліково-вимірювальна функція випливає з сутності ціни як грошового вираження ринкової вартості. Ціна показує, у що обходиться суспільству задоволення потреби в тій чи іншій продукції, скільки витрачене праці, сировини, матеріалів на її виробництво і який прибуток отримує підприємець. Те, що ціна фіксує і виявляє не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу, а й розмір прибутку, випливає з механізму ціноутворення, що визначає відхилення ринкової ціни від витрат.
Ціна переводить кількість і якість товарів у матеріально-речовій формі в адекватні показники, обмірювані в грошовому вираженні. Завдяки їй гроші знаходять кількісну визначеність як платіжний засіб у акті купівлі-продажу. Крім того, ціна дозволяє порівняти цінність різних товарів, продукції, послуг – порівнюючи ціну, ми визначаємо більш дешевий або дорогий товар [9].
Облікова функція полягає в тому, що за допомогою ціни обчислюються економічні показники як на рівні макроекономіки, так і на рівні підприємства, так як вони мають вартісну основу.
Показниками, що характеризують стан економіки країни, є валовий національний продукт, розмір створеного національного доходу, обсяг платоспроможного попиту, купівельна здатність ринку, їх динаміка і співвідношення.
Кожне підприємство на основі ціни визначає кількісні та якісні показники своєї роботи: обсяг виробництва, товарообігу, доходів, прибутку, розмір і рівень витрат, продуктивність праці, фондовіддачу, рентабельність і т. д. У результаті виробник (продавець) одержує можливість порівнювати витрати і результати, порівнювати свої показники з показником конкурентів, визначати ефективність використання ресурсів. Головне завдання обліку – на основі отриманих даних провести аналіз, прийняти рішення, спланувати свою діяльність на перспективу. Сутність стимулюючої функції полягає в тому, що ціна здатна впливати і на виробництво, і на споживання як поощряюще, так і сдержівающе. На виробника ціна має стимулюючий вплив через величину укладеної в ній прибутку. Ринкова ціна не залежить від бажань виробників або продавців і визначається, як вже зазначалося, середніми умовами виробництва та кон'юнктурою ринку, тому, чим нижче індивідуальні витрати підприємця, тим більше прибутку він отримає. Ціна стимулює виробників до зниження витрат, що досягається шляхом впровадження нових прогресивних технологій і обладнання, раціональним і повним використанням ресурсів, вибором найбільш ефективних і економічних методів організації виробництва і управління. Крім того, знаючи рентабельність того чи іншого товару, систему надбавок або знижок з ціни, підприємство оцінює прибутковість їх виробництва і реалізації, отже, виникають економічні стимули переглядати асортимент товарів, що випускаються, розширювати випуск тих, де вище прибуток на одиницю, або тих, які користуються попитом. За допомогою цін здійснюється і стимулювання споживання як у цілому, так і в розрізі окремих товарних груп: зниження роздрібних цін призводить до розширення сфери споживання, і навпаки, зростання цін скорочує купівельну спроможність населення (якщо його доходи не змінюються такими ж темпами, як і ціни). Таким чином, за допомогою цін можна стимулювати або гальмувати науково-технічний прогрес, економію ресурсів, змінювати структуру виробництва і споживання, а в масштабах країни – впливати на структурні пропорції господарського комплексу. Розподільча функція ціни проявляється у розподілі та перерозподілі доходів і ресурсів. На рівні економіки відбувається перерозподіл створеного національного доходу між галузями, регіонами, соціальними групами населення, фондами накопичення і споживання, тобто здійснюється регулювання доходів галузей, підприємств, населення. Механізм дії перерозподілюючої функції полягає в тому, що частина вартості, створеної при виробництві одного товару, реалізується в ціні іншого товару, і тісно пов'язаний з політикою державного регулювання. Перерозподіл доходів через ціни здійснюється різними шляхами:
  • за допомогою системи оподаткування – в ціну входять непрямі податки, що вилучаються до бюджету та розподіляються надалі відповідно до потреб держави;
  • встановленням різних цін на одну і ту ж продукцію різним споживачам (наприклад, вартість енергоресурсів для промислових підприємств та населення) або для підприємств різних форм власності – державного або приватного сектора.
Перерозподільна функція ціни мала дуже велике значення в плановій соціалістичній економіці і служила основним інструментом перерозподілу прибутку і доходів: держава встановлювала рівень цін, визначало їх співвідношення між галузями і сферами товарного обігу, штучно занижувати або завищувати ціни на окремі види товарів та продукції, вирішуючи свої ідеологічні завдання. Наприклад, на дитячі та продовольчі товари ціни були занижені, а на предмети розкоші (ювелірні вироби, меблі, автомобілі) – завищені, тим самим вилучалася прибуток у цих галузей і дотувалося виробництво продовольства. Держава за допомогою цін регулювало накопичення окремих галузей, тим самим сприяло їх розвитку або, навпаки, відставання – перерозподіл доходів з легкої промисловості в інші галузі (внаслідок високої частки прибутку в ціні) призвело до серйозних проблем і відставання в розвитку. Встановлення низьких цін на енергоресурси сприяв впровадженню енергоємних видів виробництва у всіх галузях, наслідки такої економічної і технологічної політики наша країна пожинає і в даний час, багато в чому кризовий стан промисловості обумовлено закладеними ціновими диспропорціями 60-70-х років – в даний час, коли вартість енергоресурсів наблизилася до світових цін, більшість підприємств виявилися не в змозі оплачувати їх. Ціна виконує розподільчу функцію і в ринковій економіці. У силу об'єктивних причин ціни на ринку коливаються, значно відхиляючись від вартості, в результаті цього високі доходи отримує той підприємець, для якого склалася вигідна кон'юнктура ринку в даний момент, а не той, хто більше працює. Наявність монополістичних структур також створює можливості для перерозподілу доходів і прибутку – при монополізації ринку відбувається присвоєння прибутку «чужих» галузей, підприємств, населення. Таким чином, розподільча функція властива ціною в будь-якій системі управління як планово-адміністративної, так і ринкової, але механізм її дії різний – в умовах вільного ціноутворення перерозподіл обумовлено ситуацією на ринку, а при соціалізмі – вказівками органів державного управління. Перерозподіл доходів має як позитивні, так і негативні моменти. Якщо держава за допомогою цін регулює накопичення окремих галузей, то воно впливає на темпи їх розвитку, дозволяє суперечності між споживачами і виробниками, між інтересами підприємств і суспільства, підпорядковуючи діяльність підприємств загальнонаціональним інтересам. Перерозподіляючи доходи між соціальними групами населення, держава сприяє підвищенню життєвого рівня соціально незахищених верств, збільшує можливості споживання таких важливих послуг, як освіта, охорона здоров'я. З іншого боку, перерозподіл доходів між галузями має бути економічно обгрунтовано, в іншому випадку воно може привести до не конкурентоспроможності підприємств чи галузей. Функція балансування попиту та пропозиції виражається в тому, що через ціни здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією. Ціна миттєво сигналізує, якщо в економіці з'явилися диспропорції між сферою виробництва і сферою обігу, порушилося рівновагу між пропозицією і попитом – вона або зростає, або падає. Тому при появі цих симптомів ціна починає виконувати свою рівноважну (врівноважуючу) функцію:
  • збільшується або скорочується виробництво;
  • зростає чи знижується ціна;
  • одночасно відбувається і те, й інше.
У ринковій системі рівновагу попиту і пропозиції може виникнути лише на якийсь момент, потім баланс порушується, тобто попит і пропозиція постійно прагнуть збалансуватися, і робиться це на основі ціни. У Росії в міру розвитку ринкових відносин, підприємництва, конкуренції ця функція ціни буде посилюватись і грати домінуючу роль при формуванні ціни на товар 11. Функція ціни як засобу раціонального розміщення виробництва проявляється в тому, що за допомогою механізму цін відбувається перелив капіталів і ресурсів у сектори економіки та види виробництва з більш високою нормою прибутку. У планово-адміністративній економіці питання розміщення виробництва і торгівлі (які підприємства будувати, скільки виробляти товарів і яких, яка кількість магазинів відкрити, що в них продавати і за якими цінами) вирішувало держава. В умовах вільного ринку кожен підприємець сам визначає сферу своєї діяльності, керуючись можливістю отримання прибутку, і це визначається на основі ціни. Таким чином і відбувається перетік капіталів, який здійснює саме підприємство під впливом конкуренції й попиту. Ця функція ціни буде відігравати важливу роль в ринковій системі й повинна отримувати все більший розвиток, але щоб ціна виконувала цю функцію, необхідно певну умову – стабільність економіки. В даний час в Росії при високій інфляції, низької конкуренції, монополізм підприємств можливості переливу капіталів обмежені. Підприємці уникають інвестицій у виробництво через недосконалість податкової системи і інфляційні процеси, знецінюються грошові кошти, так як віддача у цій сфері потребує тривалого часу, і вважають за краще займатися торгово-посередницькою діяльністю, які забезпечують швидкий оборот вкладень. Саме тому сфера торгівлі була найбільш популярною в 90-і роки. У міру стабілізації економіки ця функція ціни буде грати все більшу роль. Інформаційна функція полягає в тому, що ціна виступає як основний носій інформації і для виробників (продавців), і для споживачів (покупців). Дані про ціни, звістки про їх зміни є сигналом до дії чи бездіяльності суб'єктів ринкової економіки – підприємств, населення. Функції ціни тісно взаємопов'язані і взаємодіють. Стимулююча функція підсилює функцію балансування попиту та пропозиції, так як сприяє виробництву товарів, що користуються попитом. Розподільна функція взаємодіє з функцією ціни як засобу раціонального розміщення виробництва, сприяючи розподілу ресурсів. Стимулююча і перерозподільна функції взаємопов'язані, оскільки обидві припускають диференціацію чистого доходу в ціні. У кінцевому підсумку всі функції ціни спрямовані на те, щоб об'єднувати інтереси виробника і споживача, забезпечувати їм умови реалізації їх інтересів.
 
1.3. Види цін
 
Ціни класифікуються за різними ознаками. Кожен вид ціни має певний склад елементів (складових ціни) і структуру (відношення окремих елементів до загального рівня ціни). На рівень ціни впливають різні фактори.
 
1.4. Фактори, що впливають на рівень цін
 
Найбільш загальним принципом класифікації всіх цін, що діють в ринковій економіці, є поділ на фіксовані, регульовані й вільні в залежності від ступеня втручання держави в процесі їх формування. Фіксовані – це ціни, рівень (величина) яких встановлюється органами ціноутворення чи іншими державними органами (Президентом РФ, Урядом РФ, Федеральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади суб'єктів РФ, органами місцевого самоврядування). Фіксовані ціни вказують у відповідних документах, і їх зміна є порушенням законодавства. Як правило, обумовлюють і термін дії таких цін. У Росії вони застосовуються за дуже обмеженому колу сировини, продукції, послуг (нафта, газ, комунальні послуги).
Регульовані – це ціни, що складаються під впливом попиту та пропозиції, але при цьому їх рівень регулюється державними органами прямими методами шляхом введення обмеження зміни рівня ціни або будь-яких її елементів. До регульованих належать: граничні ціни, за якими встановлена максимальна величина, тобто вони не можуть бути вище зазначеного рівня; мінімальні ціни, коли визначено їх нижню межу, тобто ціна повинна бути вищою. У Росії такі ціни застосовуються при реалізації горілки та лікеро-горілчаної продукції міцністю вище 28 відсотків. Вільні (ринкові) ціни звільнені від безпосереднього цінового втручання державних органів, формуються під впливом кон'юнктури ринку і є рівноважними цінами, при яких обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. Держава може впливати на зміну вільних цін шляхом впливу на кон'юнктуру ринку – зміна попиту і пропозиції та їх співвідношення. Наприклад, необхідно встановити більш високу ціну на яку-небудь групу товарів з метою стимулювання виробництва – держава може піти на надання податкових пільг або зниження податків споживачам цієї групи товарів. Це призведе до розширення попиту і відповідно до підвищення цін. Аналогічно можна сприяти зниженню цін. Абсолютно вільні ціни бувають тільки в теорії, а реальна ціна на ринку в будь-якому випадку піддається певному впливу держави (податкове законодавство, митна (торгова) політика і т. д.), але воно носить непрямий характер. Рівень, співвідношення і зміна цін на товари залежать від безлічі факторів, що розрізняються походженням, мірою впливу, сферою і часом дії, ступенем залежності від підприємства та ін Деякі з них діють тільки в сферах виробництва, збуту, товароруху, споживання, реклами або одночасно в декількох сферах; окремі фактори підлягають регулюванню підприємством, інші не залежать від нього, одні діють короткочасно, інші – тривалий час. Розглянемо найбільш важливі фактори, що впливають на рівень цін. Витрати виробництва – один з найбільш важливих факторів. Конкретна залежність цін від витрат виробництва буде різною в умовах різних типів ринку: в умовах монопольного ринку високий рівень витрат обумовлює високу (монопольну) ціну; в умовах конкурентного середовища вплив витрат виробництва на ціну знижується, але зростає значення зниження витрат для отримання прибутку. Витрати виробництва можуть змінюватися в результаті підвищення цін на сировину, комплектуючі вироби, енергоносії, тарифів на залізничні перевезення, заробітної плати, витрат на рекламу і т. п. На ці зміни підприємства можуть реагувати по-різному: перекласти підвищення витрат виробництва на споживача, т. тобто підвищити ціни на продукцію (роботи, послуги), що характерно для монополістів; частково компенсувати додаткові витрати підвищенням цін або залишати ціни на колишньому рівні, але при цьому отримувати менший прибуток, або шукати шляхи зниження витрат. На зміну цін істотно впливають монополії. Ступінь монополізації ринку знаходиться в зворотній залежності від кількості продавців: чим їх менше, тим більше ступінь монополізації, і навпаки. Монополізм продавців дозволяє призначати високі ціни. Чим вище ступінь монополізації продавців, тим вище ціни. Монополізм покупців обумовлює низькі ціни. Чим вище ступінь монополізації покупців, тим більше тенденція до зниження цін. Монопольні ціни можуть обмежуватися різними способами. Відзначимо деякі з них.
Наявність конкуренції. Конкуренція буває виробнича і ринкова. Виробничу конкуренцію можна розглядати як внутрішньогалузеву (економічне суперництво між товаровиробниками, які працюють в одній галузі) і міжгалузеву. Ринкова конкуренція – це конкуренція між продавцями і між покупцями під впливом співвідношення попиту і пропозиції на той чи інший товар. І та і інша конкуренція може бути цінової та нецінової. Цінова конкуренція відображає суперництво підприємств в положенні на ринку, в обсягах продажів товарів, в отриманні прибутку за допомогою зниження цін на товари без зміни їх якості або скорочення витрат виробництва.
Нецінова конкуренція використовує різні способи: підвищення якості продукції, виробництво нових її видів, надання різних послуг, умов продажу та ін. Державне регулювання цін, зокрема антимонопольне законодавство ціни у великій мірі залежать від інфляції – процесу знецінення грошей, що викликається підвищенням цін на основні групи реалізованих товарів та послуг.
Інфляція супроводжується, як правило, переповненням каналів грошового обігу надлишковою кількістю грошей, не забезпечених відповідним збільшенням товарної маси або підвищенням якості, споживчої вартості товарів (властивості товару задовольняти будь-які потреби, тобто його корисності).
Інфляція призводить до підвищення цін і загального падіння купівельної спроможності. Бувають періоди прискореного збільшення грошової маси в обігу і підвищення цін на товари і періоди з відносно помірним розвитком інфляційних процесів. Виходячи з цього розрізняють інфляцію помірну (повзучу) і прискорену (галопуючу).
Помірна інфляція (2-3%) у періоди пожвавлення економічних процесів може відбивати здорове підвищення попиту на сировину, матеріали, обладнання, робочу силу та т. д. і є стимулом для розширення виробництва і незначного підвищення цін на товари.
У періоди економічних негараздів, депресій і спадів інфляція перетворюється на руйнівну силу, що приводить до зменшення обсягу продажів, в деяких випадках – до погіршення якості товарів, появи дефіциту, що в кінцевому рахунку зумовлює підвищення цін.
Інфляція у вигляді підвищення цін охоплює різні товарні групи, окремі товари та послуги. Тому її вплив на соціальні верстви населення, що розрізняються структурою споживання і питомою вагою витрат на товари і послуги, по-різному. Опубліковані статистичні дані про розмір інфляції можуть не повністю відображати її реальні масштаби.
 
Висновок
 
Ціна – певна сума грошей, які вилучається за товар. Повніше сутність ціни визначається в умовах капіталістичного товарного виробництва, оскільки в основі товарних цін лежать не тільки суспільно необхідні витрати виробництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією.
Прибуток утворюється внаслідок міжгалузевої конкуренції з урахуванням процесу зміни попиту і пропозицій, переливання капіталу в ті області, виробництво товарів в яких не задовольняє потреби споживачів, з відповідним коливанням цін (їхнє зростання у разі незадоволення платоспроможного попиту і зниження за перевищення пропозиції над попитом). За рівноваги попиту і пропозиції формується ціна рівноваги.
Отже, Ціна є економічною формою, в якій сфокусовані економічні відносини ринкової економіки виробництва (пропозиції) та споживання (попиту) будь-якого товару. Вона є «нервом» економіки, найважливішою ланкою ринкового механізму. Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування господарюючих суб'єктів і цілих галузей та забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.
 
Список використаної літератури:
 
  1. Алексунін В. А. Маркетинг: Підручник. – М. : Дашков і Ко, 2009.
  2. Баришев А. Ф. Маркетинг. – М. : Академія, 2009.
  3. Вигодська Е. Г., Колпакова Н. П. Маркетинг. – М. : ГІОРД, 2008.
  4. Герасимов Б. І., Воронкова О. В. Ціни та ціноутворення. – М. : Форум, 2009.
  5. Годін А. М. Маркетинг: Підручник. – М. : Дашков і Ко, 2009.
  6. http: //osvita. ua/vnz/reports/gov_reg/18274/
  7. http: //library. if. ua/book/67/4995. html
  8. http: //pidruchniki. com/1299101036267/ekonomika/tsini_tsinoutvorennya_produktsiyu_pidpriyemstva
Фото Капча