Економіка ціни

За класичною схемою можливі наступні варіанти:

1) якщо попит перевищує пропозицію (ринок споживача), то ціна збільшується, і навпаки; якщо попит дорівнює пропозиції, то встановлюється рівноважна ціна;

2) конкуренція між продавцями (ринок споживача) веде до зниження ціни, і її стабілізації на певному рівні; конкуренція між покупцями (ринок виробника) викликає зростання ціни;

3) монополізація обертається встановленням завищених цін на продавані монополіями товари і занижених на купуються її товари.

Сукупність цін з урахуванням їх формування та зміни діє як ціновий механізм, який складається з 2 частин:

1) ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни;

2) ціноутворення – спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміна діючих.

Ціноутворення виступає задає частиною цінового механізму, воно визначає величину цін. При формуванні ціни існує:

• нижня межа ціни, нижче якого продавець не може знизити ціну і продати товар, тому що отриманий від продажу дохід не компенсує вкладених у виробництво (придбання) коштів;
• верхня межа, обумовлений платоспроможністю покупця та його готовністю купити товар [4].

Ціна може змінюватися в межах цих кордонів під впливом суб'єктивних і ринкових факторів.

Економічна природа ціни проявляється у подвійній ролі, яку вона відіграє на ринку:

• ціна як індикатор, що відображає політику і кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції, економічний ризик і т. п.);
• ціна як маркетинговий регулятор ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит і пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну спроможність рубля, оборотність товарних запасів [5].

В економіці діє безліч різних видів цін, що утворюють систему, яка знаходиться в постійному розвитку, гнучка і динамічна, що обумовлено постійно мінливих умов виробництва і збуту продукції, товарів. Ціни, що складають систему, тісно взаємопов'язані й взаємозалежні. По-перше, вони утворюються на єдиній методологічній основі. Під методологією розуміється сукупність загальних принципів, правил і методів ціноутворення. Методологія формування цін є єдиною для всіх рівнів управління (підприємство, галузь, сфера товарного обігу), тому вона не залежить від того, хто і на який період встановлює ціни. Наявність методологічної основи – необхідна умова створення системи цін, це стратегія ціноутворення всього господарського комплексу, що передбачає розробку концепції ціноутворення, механізму її реалізації та створення системи управління цим процесом. Одним з важливих методологічних елементів є принципи ціноутворення, що представляють собою постійно діючі основні положення, що визначають характер формування системи цін. В економічній літературі виділяють наступні основні принципи: науковість, цільова спрямованість, безперервність, єдність ціноутворення та контролю. Науковість обгрунтування цін полягає в пізнанні і врахуванні дії об'єктивних економічних законів ринкової економіки, під впливом яких складаються ціни: закону вартості, закону попиту та пропозиції. Крім того, реалізація цього принципу передбачає глибокий аналіз кон'юнктури ринку, вивчення діючої системи цін та їх динаміки, дослідження попиту, витрат, якості товарів і продукції, виявлення основних ринкових факторів, що визначають характер зміни цін і тенденцій розвитку виробництва, прогнозування рівня попиту, витрат, цін, тобто передбачає отримання і використання об'єктивної інформації про всіх складових процесу ціноутворення. Цільова спрямованість передбачає визначення пріоритетних економічних або соціальних цілей розвитку господарського комплексу країни і побудова такої системи цін, яка сприяла б їх вирішення. Наприклад, в сучасних умовах головним завданням є забезпечення зростання промислового та сільськогосподарського виробництва в країні, отже, ціноутворення має сприяти реалізації цього завдання (введення податкових пільг, торгова політика держави, субсидування виробництва). Для стимулювання освоєння нових технологій і випуску високоякісних товарів на них встановлюються більш високі ціни, що дозволяють виробникові отримати максимальний прибуток. Цінові пріоритети і цільова спрямованість ціноутворення залежать від стану економіки, поставлених завдань і змінюються на кожному етапі розвитку. Безперервність ціноутворення обумовлена динамічним рухом товарів – з сировини і матеріалів виготовляється продукція, проходячи етапи товароруху (виробник, оптова, роздрібна торгівля), вона перетворюється на товар і доходить до кінцевого споживача. У міру просування продукції або товару на ринок у кожній ланці встановлюється своя ціна, що з попередньої, і цей процес має постійний і безперервний характер. Важливим принципом ціноутворення є єдність процесу ціноутворення та контролю за дотриманням цін. Його реалізація тісно пов'язана з роллю держави в цій області – воно визначає правила ціноутворення, встановлюючи єдиний підхід до формування витрат на рівні підприємства, формуючи систему оподаткування, регулюючи ввезення та вивезення товарів і сировини, проводячи політику в галузі інвестицій, заробітної плати, пенсійного забезпечення та т. д., тобто надає опосередкований вплив на зміну цін. Одночасно держава безпосередньо регулює і встановлює ціни на цілий ряд продукції, сировини, товарів, послуг (нафта, газ, електроенергія, тарифи на залізничні перевезення, ціни на вироби медичного призначення та лікарські засоби), тому воно повинно постійно контролювати дотримання дисципліни цін, перевіряти правильність встановлених законодавством правил ціноутворення, а в разі порушень – застосовувати передбачені законом адміністративні або економічні санкції. По-друге, між підприємствами, галузями, сферами товарного обігу економіки існує тісний технологічна, економічна, виробнича залежність, в сукупності вони утворюють єдиний господарський комплекс, тому будь-які зміни цін навіть на одному підприємстві, не кажучи про галузь, автоматично приводять до зрушення цін у всіх взаємозв'язаних з ним виробництвах, галузях і в кінцевому підсумку відбиваються