Економіка ціни

Рівень цін – абсолютне кількісне вираження ціни в грошах.

Структура цін – це співвідношення окремих елементів (собівартості, прибутку, податків, надбавок) в ціні, тобто їхня частка в її загальній величині, взятої за 100 відсотків. Динаміка цін являє собою напрями зміни рівнів цін (підвищення, зниження, темпи зміни).

Ціни класифікуються за різними ознаками і залежно від того, який принцип класифікації взято за основу, поділяються на види і різновиди.

Сутність ціни виявляється в їх функціях. Функції цін обумовлені функціями грошей, тому що без грошей немає цін, а гроші без цін не мають економічного сенсу.

 

 

Економічна сутність ціни проявляється у функціях, які вона виконує. Функції ціни відображають її роль і призначення у господарському механізмі, а також взаємовідносини з іншими економічними категоріями і явищами. При всьому різноманітті теоретичних трактувань функцій ринкової ціни більшість економістів виділяють наступні:

• обліково-вимірювальна (соізмерітельная);
• стимулююча;
• балансування попиту та пропозиції;
• розподільна (перерозподільна);
• як засобу раціонального розміщення виробництва;
• інформаційна.

Ціна виконує всі властиві їй функції, але їх місце в ієрархії, зміст, способи і ступінь реалізації залежать від економічного середовища і змінюються на кожному конкретному етапі розвитку економіки, так як ту чи іншу функцію ціни можуть виконувати й інші елементи господарського механізму – це залежить від принципів системи управління.

Обліково-вимірювальна функція випливає з сутності ціни як грошового вираження ринкової вартості. Ціна показує, у що обходиться суспільству задоволення потреби в тій чи іншій продукції, скільки витрачене праці, сировини, матеріалів на її виробництво і який прибуток отримує підприємець. Те, що ціна фіксує і виявляє не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу, а й розмір прибутку, випливає з механізму ціноутворення, що визначає відхилення ринкової ціни від витрат.

Ціна переводить кількість і якість товарів у матеріально-речовій формі в адекватні показники, обмірювані в грошовому вираженні. Завдяки їй гроші знаходять кількісну визначеність як платіжний засіб у акті купівлі-продажу. Крім того, ціна дозволяє порівняти цінність різних товарів, продукції, послуг – порівнюючи ціну, ми визначаємо більш дешевий або дорогий товар [9].

Облікова функція полягає в тому, що за допомогою ціни обчислюються економічні показники як на рівні макроекономіки, так і на рівні підприємства, так як вони мають вартісну основу.

Показниками, що характеризують стан економіки країни, є валовий національний продукт, розмір створеного національного доходу, обсяг платоспроможного попиту, купівельна здатність ринку, їх динаміка і співвідношення.

Кожне підприємство на основі ціни визначає кількісні та якісні показники своєї роботи: обсяг виробництва, товарообігу, доходів, прибутку, розмір і рівень витрат, продуктивність праці, фондовіддачу, рентабельність і т. д. У результаті виробник (продавець) одержує можливість порівнювати витрати і результати, порівнювати свої показники з показником конкурентів, визначати ефективність використання ресурсів. Головне завдання обліку – на основі отриманих даних провести аналіз, прийняти рішення, спланувати свою діяльність на перспективу. Сутність стимулюючої функції полягає в тому, що ціна здатна впливати і на виробництво, і на споживання як поощряюще, так і сдержівающе. На виробника ціна має стимулюючий вплив через величину укладеної в ній прибутку. Ринкова ціна не залежить від бажань виробників або продавців і визначається, як вже зазначалося, середніми умовами виробництва та кон'юнктурою ринку, тому, чим нижче індивідуальні витрати підприємця, тим більше прибутку він отримає. Ціна стимулює виробників до зниження витрат, що досягається шляхом впровадження нових прогресивних технологій і обладнання, раціональним і повним використанням ресурсів, вибором найбільш ефективних і економічних методів організації виробництва і управління. Крім того, знаючи рентабельність того чи іншого товару, систему надбавок або знижок з ціни, підприємство оцінює прибутковість їх виробництва і реалізації, отже, виникають економічні стимули переглядати асортимент товарів, що випускаються, розширювати випуск тих, де вище прибуток на одиницю, або тих, які користуються попитом. За допомогою цін здійснюється і стимулювання споживання як у цілому, так і в розрізі окремих товарних груп: зниження роздрібних цін призводить до розширення сфери споживання, і навпаки, зростання цін скорочує купівельну спроможність населення (якщо його доходи не змінюються такими ж темпами, як і ціни). Таким чином, за допомогою цін можна стимулювати або гальмувати науково-технічний прогрес, економію ресурсів, змінювати структуру виробництва і споживання, а в масштабах країни – впливати на структурні пропорції господарського комплексу. Розподільча функція ціни проявляється у розподілі та перерозподілі доходів і ресурсів. На рівні економіки відбувається перерозподіл створеного національного доходу між галузями, регіонами, соціальними групами населення, фондами накопичення і споживання, тобто здійснюється регулювання доходів галузей, підприємств, населення. Механізм дії перерозподілюючої функції полягає в тому, що частина вартості, створеної при виробництві одного товару, реалізується в ціні іншого товару, і тісно пов'язаний з політикою державного регулювання. Перерозподіл доходів через ціни здійснюється різними шляхами:

• за допомогою системи оподаткування – в ціну входять непрямі податки, що вилучаються до бюджету та розподіляються надалі відповідно до потреб