Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств

Іноді холдинг у результаті керування активами шляхом купівлі, продажу прибуткових (неприбуткових) підприємств об'єднує абсолютно технологічно не пов'язані виробництва. Диверсифікований портфель холдингу в цьому випадку являє собою групу підрозділів, що належать одному власнику, але не пов'язані між собою технологічними зв'язками. Синергетичний портфель холдингу, навпаки, являє собою групу підприємств, що належать одному власнику і стратегічно пов'язані між собою.

Оподатковування холдингового підприємства складається з податків материнської компанії та її дочірніх фірм. Для холдингових структур велике значення має оподатковування доходів, переведених від дочірніх фірм. До складу доходів материнського підприємства включаються доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству.

Прагнучи поліпшити свої фінансові результати шляхом зниження податків, холдингові компанії створюють офшорні компанії, зареєстровані в країнах зі сприятливим податковим режимом.

Основними перевагами функціонування холдингових структур є:

•можливість створення замкнутих технологічних ланцюжків від видобутку сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;

•більш гнучке реагування на коливання кон'юнктури;

•економія на торгових, маркетингових та інших послугах;

•використання переваг диверсифікованості виробництва;

•єдина податкова та фінансово-кредитна політика;

•можливість варіювання фінансовими й інвестиційними ресурсами;

•послаблення фіскального тиску.

4.2. Типи холдингових компаній та їх особливості

За структурою контрольного пакета розрізняють три види холдингових компаній:

1)портфельний холдинг (лише володіє контрольним пакетом інших підприємств);

2)інвестиційний холдинг (володіє і керує портфелем акцій інших підприємств);

3) портфельно-інвестиційний холдинг (являє собою змішаний тип).

Портфельний холдинг не здійснює якихось заходів щодо управління портфелем цінних паперів підприємств, що входять до складу холдингової компанії. Інвестиційний холдинг розширює свою діяльність до управління портфелем цінних паперів підприємств холдингу. Він має право здійснювати інвестиційну діяльність, у тому числі продавати й купувати будь-які цінні папери, включаючи акції.

За характером діяльності холдингові компанії поділяються на:

•чисті холдинги, тобто компанії, що мають справу винятково з контрольно-управлінською діяльністю;

•змішані холдинги, на які, крім функцій контролю та управління, покладено також ведення підприємницької діяльності.

Створення холдингових компаній шляхом передачі їм частини акцій інших компаній в обмін на акції холдингу означає делегування, повноважень на керування від виробничих одиниць спеціально виділеним для цього  організаційним структурам  з метою удосконалення механізму керування, прискорення процесів прийняття рішень і надання процесу виробництва більшого динамізму.

У сучасних умовах великі підприємства можуть створювати і так звані проміжні холдинги. Це окремі підрозділи в структурі підприємства, що виконують певні завдання, наприклад: патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання певних видів послуг, холдинг, що займається інвестиційною діяльністю тощо. Подібні проміжні холдинги мають за мету зосередити зусилля, кошти, інтелектуальний потенціал на чітко визначених, конкретних завданнях для максимально ефективного використання цих факторів в інтересах холдингу.

Холдингові компанії створюються в основному для володіння контрольними пакетами акцій підприємств і фірм. Вони здійснюють усі функції, пов'язані з управлінням і розпоряджанням акціонованим майном та фінансовими активами. Схему формування чистого холдингу подано на рис. 4.1.

 

 

 

 

 

 

 

Дочірні підприємства

       (фірми)

 

 

 

 

 

 

Підприємство –“онук” (фірма)

 

 

 

Рис. 4.1 Схема формування чистого холдингу

Основною метою створення подібних холдингів є:

•гнучке реагування на коливання кон'юнктури ринку;

•можливість оперативного маневрування капіталовкладеннями;

•полегшення податкового тиску (перерозподіл надприбутку, переведення його в інвестиції, що не оподатковуються чи оподатковуються за зниженими ставками, в інші підприємства, що входять до складу холдингу);

•диверсифікованість;

•збалансована діяльність на основі спільної мети;

•збереження оперативного управління та господарської самостійності на рівні підприємства;

•можливість одержання підтримки в складні періоди діяльності підприємства.

Змішаному холдингу властиві участь банківських установ в управлінні довіреною їм власністю і використання страхових, інвестиційних компаній або інноваційних фондів (рис. 4.2). Істотною перевагою такого холдингу є можливість оперативного маневрування кредитно-фінансовими ресурсами. Одиничними випадками формування змішаних холдингів є придбання торговими чи промисловими підприємствами контрольних пакетів акцій кредитно-фінансових установ (рис. 4.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2 Схема формування змішаного холдингу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.3 Формування змішаного холдингу підприємство (материнське) – кредитно-фінансова установа (дочірня)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.4 Схема формування холдингу за участю держави та муніципальних органів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.5 Схема формування холдингу з обміном акціями між материнською та дочірньою компаніями