Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств

Органи Комітету дають дозвіл на концентрацію за умови, що вона не призведе до появи монопольних утворень, посилення домінуючого становища учасників концентрації на відповідних товарних ринках чи до суттєвого обмеження конкуренції. Ці умови виконуються, зокрема, при створенні об'єднань, які є вертикально інтегрованими структурами; у випадках інтеграції суб'єктів господарювання, які діють на різних ринках, навіть якщо серед учасників концентрації є монопольні утворення; об'єднань підприємців, перш за все асоціацій, метою яких є здійснення представницьких функцій щодо своїх учасників, координація їх діяльності у сферах та у спосіб, що не обмежують конкуренції між ними, та за умови, що ці об'єднання не здійснюють підприємницької діяльності.

З особливою увагою Комітет ставиться до питань економічної концентрації за участю іноземних підприємців;

4)відповідальність за порушення вимог законодавства при здійсненні економічної концентрації. Відповідно до законодавства здійснення економічної концентрації без згоди органів Комітету є порушенням антимонопольного законодавства. Наприклад, у 1997р. виявлено 54 таких випадки, за якими було порушено справи й прийнято відповідні рішення Але необхідно зазначити, що до квітня 1998 р. законодавство не передбачало фінансових санкцій за цей вид порушення антимонопольного законодавства. Закон України від 03.03.98 вносить зміни до Закону України «Про обмеження монополізму», згідно з якими введено відповідальність у вигляді штрафу за це порушення. Абзац третій частини першої статті 19 Закону передбачає відповідальність за здійснення економічної концентрації без згоди на це Антимонопольного комітету України або його органів у випадках, якщо законодавством передбачено необхідність одержання такої згоди, у вигляді накладання штрафів на суб'єктів господарювання — юридичних осіб у розмірі до 5 % виручки суб'єктів господарювання від реалізації продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ СТРУКТУРИ ОБЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ

План

1.Сутність організаційно-управлінських структур об’єднань підприємств.

2.Види організаційних структур управління об’єднань підприємств.

3. Організаційні форми корпоративних структур.

 

5.1. Сутність організаційно-управлінських структур об'єднань підприємств

Формою організації елементів об'єднань підприємств як системи є їх структура. Існує декілька підходів щодо визначення поняття організаційної структури управління. Структура, яка відображає синтез взаємозв'язків різних елементів, що спрямовані на досягнення визначеної мети, називається організаційною. Організаційна структура будь-якої системи пов'язана з досягненням її глобальної мети.

Згідно з іншим визначенням, організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління суб'єктом господарювання. Ця конструкція має формальне або неформальне вираження та охоплює канали влади й комунікації, а також інформацію, що передається цими каналами.

З іншого боку, організаційна структура управління визначається як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць апарату управління, які виконують різні функції управління суб'єктом. Згідно із цим визначенням, основними елементами організаційної структури управління є:

•склад і структура функцій управління;

•кількість працівників для реалізації кожної функції;

•кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

•склад самостійних структурних підрозділів;

•кількість рівнів управління;

•інформаційні зв'язки.

Об'єднання підприємств мають такі загальні ознаки:

•кількість членів — два або більше;

•кожний учасник має характерні лише для нього характеристики;

•між учасниками існують певні зв'язки, через які вони впливають один на одного;

•об'єднання існують у часі й просторі, тобто склад об'єднання

підприємств можна визначити в даний момент часу; вони мають свої кінцеві межі та оточуюче середовище.

Згідно з вищезазначеними ознаками об'єднання утворюють штучну та відкриту систему і для управління ними можна використовувати загальні принципи побудови організаційно-управлінських структур.

Структура будь-якого об'єднання підприємств відображає упорядковане розташування його елементів і форму їхнього взаємозв'язку, перетворюючи діючу структуру на систему.

До важливих характеристик організаційної структури об'єднань підприємств належать:

•кількість ланок управління;

•ієрархічність (кількість рівнів управління);

•чіткість розмежування функцій між учасниками об'єднання;

•чіткість розмежування повноважень і відповідальності по вертикалі й горизонталі в системі управління об'єднанням.

На процес вибору організаційно-управлінської структури об'єднань підприємств впливають такі чинники:

•кількість учасників створюваного об'єднання;

•хто є власником капіталу, що його було використано;

•джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

•потреба у фінансових коштах;

•межі майнової (матеріальної) відповідальності;

•спосіб розподілу прибутку чи збитків;

•форми управління суб'єктами господарювання, що входять до

складу об'єднання;

•відповідальність   (необмежена,   обмежена,   необмежена  генерального партнера та обмежена молодшого партнера);

•прогнозована тривалість існування.

Організаційна структура  об'єднань підприємств повинна відповідати таким вимогам:

•адаптивність, тобто здатність пристосовуватися до змін навколишнього середовища;

•гнучкість, динамізм, тобто здатність чітко реагувати на зміну

попиту, технологій виробництва, інновації;

•адекватність, тобто відповідність організаційної структури параметрам керованої системи;

•спеціалізація, тобто обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної ланки структури;

•оптимальність, тобто налагодження раціональних зв'язків між

елементами системи;

•оперативність, тобто недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення;

•надійність, тобто гарантія достовірності передачі інформації;

•економічність, тобто відповідність витрат на утримання апарату управління можливостям системи;

•простота, тобто зрозумілість