Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств

 

 

Рис. 5.6 Лінійно-штабна організаційна структура управління об’єднанням підприємств

 

Таблиця 5.4

Переваги й недоліки конгломератних структур

ПеревагиНедоліки

Високий рівень децентралізації влади

Можливість швидкої диверсифікації з мінімальним порушенням існуючих у конгломераті зв’язків. Проблематичність дотримання загального іміджу в умовах достат-ньої стратегічної свободи

Конгломератна структура не є сталою та впорядкованою. У цьому випадку організація набуває форми, яка найкраще вирішує конкретну ситуацію. Так, в одному відділенні фірми може використовуватися продуктова структура, в іншому - функціональна структура, а ще в іншому - матрична. Переваги та недоліки конгломератних структур наведено в табл. 5.4.

Дивізійна структура управління (рис. 5.7) передбачає поділ об'єднання підприємств на окремі секції (дивізії), кожна з яких характеризується певним видом діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.7 Дивізійна організаційна структура управління об’єднанням підприємств

 

Таблиця 5.5

Переваги й недоліки продуктивних організаційних структур управління

 

ПеревагиНедоліки

Створення логічних дієвих засобів децентралізації влади.

Чітка система підзвітності менеджерів підрозділів щодо прибутків.

Здатність швидко реагувати на зміну умов конкуренції, технології попиту.

Поліпшення координації робіт.

Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.Дублювання функцій на рівні корпорації підрозділу.

Збільшення витрат на утримання персоналу.

Проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації.

Автономія підрозділів може блокувати досягнення переваг стратегічного поєднання

Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу корпорації 

 

Різновидами дивізійної структури є:

•продуктовий тип, що передбачає створення в структурі суб'єкта самостійних господарських підрозділів — виробничих від

ділень, що орієнтовані на виробництво та збут конкретних ви

дів продуктів. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень у головній компанії за окремими видами або

групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими або збутовими дочірніми компаніями, розташованими

у своїй країні та за кордоном. Даний тип організаційної структури управління має певні плюси та мінуси, що наведено в

табл. 5.5;

•холдинговий тип, що передбачає фінансову залежність дивізій

від центру, якому належить контрольний пакет акцій;

•територіально-регіональний тип, що передбачає відповідальність окремих підрозділів за певні регіони або території (рис. 5.8).

 

Таблиця 5.6

Переваги й недоліки регіональних організаційних структур управління

 

ПеревагиНедоліки

Створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку.

Перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління.

Поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку.

Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.

Збільшення кількості рівнів управління.

Імовірність дублювання функцій на стратегічному й місцевому рівнях.

Проблематичність формування політики одноманітності.

Труднощі координації діяльності продукту в країні

Переваги  та недоліки  регіональних  організаційних  структур управління наведено в табл. 5.6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 5.8 Регіональний тип дивізійної структури управління об’єднанням підприємств

 

 

 

Таблиця 5.7

Переваги й недоліки регіональних організаційних структур управління

 

ПеревагиНедоліки

Адаптація до нестабільних зовнішніх умов.

Високий рівень задоволення клієнтів.

Високий рівень координації окремих функцій.

Чітко визначена відповідальність за функціонування фірми.

Забезпечення підготовки менеджерів.Неефективне використання ресурсів.

Низький рівень професійної підготовки.

Концентрація на меті підрозділу.

Втрата контролю.

Переваги та недоліки дивізійних структур наведено у табл. 5.7.

До адаптивних структур належать проектні, матричні, програмно-цільові та координаційні.

Проектний тип формується при розробці організацією проектів, які охоплюють будь-які процеси цілеспрямованих змін у системі. Однією з форм проектного керування є створення спеціального підрозділу - проектної команди, що працює на тимчасовій основі, тобто протягом часу, необхідного для реалізації завдань проекту.

Матрична організаційна структура (рис. 5.9) управління характеризується подвійною ієрархією підпорядкування - у функціональному та продуктовому аспектах.

Ці потоки ієрархічного впливу одночасно оперують наявними ресурсами з метою досягнення однакової загальноорганізаційної мети. У кожній управлінській ієрархії існують власна мета й орієнтири, самостійні канали інформації і комунікації. Подвійність поставлених завдань примушує розглядати конфліктні ситуації і можливі шляхи досягнення компромісів. Матрична структура управління є доцільною в таких випадках:

•зовнішні умови зумовлюють «подвійну» концентрацію зусиль;

•існує необхідність обробки великих обсягів інформації;

•існує необхідність більш ефективного використання наявних

ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.9 Матрична організаційна структура управління об’єднанням підприємств.

 

Таблиця 5.8

Переваги й недоліки матричних структур 

 

ПеревагиНедоліки

Можливість оперативного виконання всіх запитів в умовах змінної кон’єктури.

Забезпечення потрібної гнучкості.

Ефективне використання ресурсів

Розвиток професійної підготовки кадрів.

Підсилюється мотивація співробітників.

Концентрація зусиль вищого керівництва на вирішенні завдань стратегічного планування Виникнення плутанини через подвійну підлеглість співробітників.

Загострення боротьби за владу.

Великі витрати