Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Експериментальне дослідження особливостей розвиненості довільної поведінки у дітей 5-6 років

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. Феномен волі, особливості становлення вольової поведінки у дошкільному дитинстві
1.1 Поняття волі. Теорії волі
1.2 Механізм та структура вольової дії
1.3 Розвиток волі у дошкільному віці
1.4 Розвиток довільності, як важливий фактор психологічної готовності до шкільного навчання
Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей розвиненості довільної поведінки у дітей 5-6 років
2.1 Організація і методи дослідження
2.2 Аналіз результатів
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
 
Вступ
 
Дошкільне дитинство – надзвичайно важливий період розвитку людини. Це унікальний і вирішальний період розвитку дитини, коли закладаються основи особистості, виробляються воля і довільна поведінка, активно розвивається уява, творчість, загальна ініціативність. Це вік початкового, фактичного становлення особистості. Порушення будь якої ланки або механізму психологічної структури розвитку дитини може суттєво вплинути на її подальший розвиток.
Інтелектуальні здібності, мотиваційна, емоційно-вольова сфери не розвиваються мимовільно. Щоб дитина була гармонійно розвинутою, психологічно здоровою – вона потребує особливого піклування, уваги, спілкування, розвиваючих ігор та занять.
Особливо доцільно ї важливо приділяти увагу дошкільному дитинству в умовах сучасної реальності, коли дитина 6 років, фактично дошкільник з боку її фізичного розвитку та фізіологічного розвитку мозкових структур, потрапляє до школи, де до неї ставляться як до повноправного школяра, з відповідними вимогами та очікуваннями.
Тому розвиток довільності та волі в дошкільному віці виявляється дуже актуальною темою для дослідження.
Метою даної роботи є вивчення особливостей розвитку довільності дітей 5-6 років та її залежність від цілеспрямованої корекційно-розвиваючої роботи.
Об'єктом дослідження є довільна регуляція діяльності старших дошкільників – дітей 5-6 років.
Предмет дослідження – вплив цілеспрямованої корекційно-розвиваючої роботи на рівень розвиток довільної поведінки дітей 5-6 років.
Гіпотеза. Довільна регуляція дії старших дошкільників розвивається під час корекційно-розвиваючих занять в умовах групи, з обов'язковим включенням колективних ігор з правилами.
Задачі дослідження.
1. Вивчення феномену волі, структури вольової дії;
2. З'ясування особливостей розвитку волі в дошкільному дитинстві;
3. Вивчення залежності психологічної готовності до шкільного навчання від рівня розвитку довільної регуляції дії.
4. Проаналізувати рівень розвитку довільності у дітей старшого дошкільного віку.
5. Показати залежність рівня розвитку довільності від участі дитини в групах цілеспрямованої корекційно-розвиваючої роботи.
Практична значимість проведеного дослідження складається у вивченні особливостей розвитку довільної регуляції старших дошкільників у нових соціально-психологічних умовах, що може послужити основою для подальших досліджень.
Результати даного дослідження можуть бути використані в навчально-виховній роботі вихователів дитячих садків, дошкільних психологів.
 
Розділ 1. Феномен волі, особливості становлення вольової поведінки у дошкільному дитинстві
 
1.1 Поняття волі. Теорії волі
 
Воля є однієї з найважливіших властивостей особистості людини. Навряд чи знайдуться батьки або вчителя, які б не прагнули виховати волю у своїх дітей. Адже саме ця якість робить людину незалежною, свідомим суб'єктом власного життя. Саме воля дозволяє ставити цілі ї досягати свого. Можна сказати, що становлення волі є магістральною лінією розвитку особистості дитини.
У цьому солідарні практично всі класики вітчизняної психології. Так, згідно Л. С. Виготському, розвиток особистості – це розвиток здатності володіти собою і своїми психічними процесами. Д. Б. Ельконін неодноразово вказував на те, що формування поведінки – це виникнення довільних дій і вчинків. А. Н. Леонтьев вважав, що формування волі і довільності має кардинальне, вирішальне значення для розвитку особи дитини. Л. І. Божовіч також підкреслювала, що проблема волі і довільності є центральної для психології особи і її формування.
Воля – це властивість (процес, становище) людини, яка виявляється в її здатності свідомо керувати своєю психікою та вчинками; долати перешкоди, які виникають на шляху досягнення своєї мети.
Усі вольові дії цільоспрямовані. Але для того, щоб досягти мети, потрібні дії повинні бути узгоджені між собою. Щоб діяти не хаотично, а організовано, тобто вольовим чином, люди враховують особливості своєї діяльності і умови, в яких їм доводиться діяти. При цьому вони їх оцінюють і в одних випадках до них пристосовуються, в інших – змінюють їх, в третіх – створюють нові.
Які ж ознаки вольового акту?
1. Вольовий акт завжди пов'язаний з додатком зусиль, ухваленням рішень і їх реалізацією.
2. Для вольового акту характерна наявність продуманого плану здійснення яких-небудь дій.
3. Вольовий акт характеризує посилена увага до дії і відсутність безпосереднього задоволення, що отримується в процесі і в результаті його виконання (мається на увазі емоційного, а не морального задоволення).
Воля є дієвою стороною свідомості людини, тобто такій його якістю, завдяки якій психічна діяльність впливає на діяльність практичну. Під впливом вольових процесів чоловік може докласти зусилля до того, щоб активізувати свої дії і вчинки і добитися їх успішного завершення в умовах подолання труднощів. Але та ж людина завдяки волі може стриматися від здійснення якихось дій або вчинків, уповільнити або зупинити їх, якщо вони почалися, або направити по іншому руслу. Це дуже важлива і складна властивість.
Згідно теорії І. П. Павлова, лише людина володіє можливостями вольового гальмування своєї діяльності. В даному випадку «гальмо» не менше, а часто більш складне вольове зусилля, ніж активізація.
Якщо людина може мобілізувати свої фізичні і моральні сили на боротьбу з труднощами, то він володіє високорозвиненою, сильною волею.
Сучасні психологи по-різному розглядають волю. Це залежить від того, з яких філософських позицій вони виступають і як пояснюють категорії свободи і необхідності. Але якими б різноманітними і суперечливими ці погляди не були, в цілому вони зводяться до двох основних напрямів. Прихильникі так званого індетермінізму вважають, що людина абсолютно вільна, а його дії і вчинки ніким і нічим не обмежені. На їх думку, людина володіє волею, яка є безмежною духовною силою, здатною здолати будь-які перешкоди, що стоять на його життєвій дорозі. Тих, хто дотримується цієї позиції, по суті, об'єднує визнання волі, не залежної від матеріальних умов життя людини. Це не науковий – ідеалістичний напрям. Він не в змозі вірно відповісти на питання про те, що таке воля, і показати її роль в житті людини, оскільки намагається розглянути волю поза часом і простором, поза залежністю її від законів існування природи, людського суспільства і психіки людини. Таке тлумачення волі не допомагає, та і не може допомогти людині вирішувати практичні завдання, наприклад, в області формування особи, виховання волі і так далі.
Прихильникі іншого напряму – детермінізму, на відміну від індетермінізму, підкреслюють закономірну залежність людини від матеріальних умов його життя, від причинно-наслідкових зв'язків і стосунків, в які він включений. Цей напрям прогресивний, оскільки він визнає матеріальність світу, його єдність. Характеристика волі свідчить про її соціальну суть, тобто про те, що вона виникає і розвивається за законами суспільства, а не суто біологічними. Саме через ці обставини існування організму людини, і зокрема функціонування його нервової системи, у тому числі і фізіологічні механізми вольових дій, в принципі залежать від способу життя людини і характеру його діяльності. А це, як відомо, визначається тим суспільством, членом якого є людина.
 
1.2 Механізм та структура вольової дії
 
Виділяють два види вольових дій: прості і складні. До простих відносять навички, звички, які склалися в результаті численних повторень відповідних дій. Прості вольові дії включають дві ланки: постановка мети і виконання. Складні вольові дії складаються з простих і пов'язані з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Воля – це свідома організація і саморегуляція людиною своїх дій і поведінки, спрямованих на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей. Воля забезпечує виконання двох взаємопов'язаних функцій – функцію спонуки і функцію контролю (гальма), і в них себе проявляє. Спонукальна функція забезпечує активність людини. Активність характеризується довільністю, що означає обумовленість дії свідомо поставленою метою. Гальмівна функція волі, яка виступає в єдності із спонукальною, виявляється в забороні несподіваних проявів активності. Особа здатна гальмувати спонуку мотивів і виконання дій, які не відповідають її світогляду, ідеалам, переконанням. Регулювання поведінки було б неможливим без гальмування.
Таким чином, єдність функцій спонуки та гальмування волі забезпечують особистості подолання перешкод на шляху досягнення мети.
Вольові процеси мають рефлекторну природу. Вольові дії як усвідомлені дії пов'язани с діяльністю другої сигнальної системи. Саме слова внутрішньої мови виявляються сигналами, які викликають і спрямовують необхідні дії. По І. П. Павлову друга сигнальна система виявляється вищим регулятором поведінки людини. Механізми другої сигнальної системи регулюють сигнали першої сигнальної системи ї підкоркові центри довільних рухів (наприклад, фізіологічним механізмом таких проявів волі як самовлада і стриманість є гальмування другої сигнальної системи). Таким чином, згідно з теорією Павлова про вищу нервову діяльність, саме складна система зв'язків першої та другої сигнальних систем (з перевагою другої) є фізіологічним фундаментом вольової дії.
Структура вольового акта включає 4 компоненти. Первинним моментом всякої вольової дії – його першою фазою – є виникнення спонуки і постановка мети, на досягнення якої спрямована ця дія. Мету можна ставити як перед собою, так і перед іншими людьми, приймати або відкидати її, коли вона ставиться ким-небудь іншим або обставинами життя.
Наступний момент вольової дії – друга фаза вольового процесу – стадія обговорення і боротьби мотивів, вибір, використання і створення засобів, способів і прийомів досягнення поставленої мети. У вольовому акті представлені всі 3 види мотивації: а) мотивація як джерело активності – чому взагалі виникає стан активності як потреби, котра спонукає суб'єкта до дії; б) мотивація, як напрямок активності – чому обрана саме така, а не інша поведінка; в) мотивація, як засіб саморегуляції поведінки і дій особистості. До цього входять емоції, бажання та ін. Таким чином, потреби перетворюються на мотиви, які спонукають до одних дії та перешкоджають виконанню інших.
Боротьба мотивів обумовлена тим, що цілі бувають різні, різні умови їх постановки. Свідоме постановлення цілей пов'язане з конкретним урахуванням умов, засобів та інших можливостей їх досягнення. Якщо ж мета виникає без урахування таких можливостей або всупереч, то вона буде не свідомої, недосяжної.
Визначення конкретних напрямів і можливостей досягнення мети є основою планування людиною своїх дій і діяльності в цілому. Після постановки мети і визначення засобів її досягнення, в результаті боротьби мотивів, настає наступний момент вольової дії – третя фаза вольового процесу – ухвалення рішення, тобто вибір дії відповідно до мети.
Цей момент вольової дії пояснюється тим, що постановка мети і визначення засобів її досягнення людині даються далеко не завжди просто і легко. Особливо складно це робити в нестандартній ситуації, в екстремальних обставинах.
Далі настає завершальна – четверта фаза вольового процесу – виконання прийнятого рішення. Це заключний момент вольової дії. Виконати рішення – означає практично досягти мети. Виконання рішення є суть вольового акту. Саме тут люди розкриваються як вольові або слабовільні. Воля виявляється в подоланні внутрішніх перешкод. На цьому і закінчується конкретна вольова дія, що становить елементом вольової діяльності людини.
 
1.3 Розвиток волі
 
Розвиток вольової регуляції у людини здійснюється в декількох напрямках. З одного боку – це перетворення імпульсивних процесів в довільні, з другої – набуття людиною контролю над своєю поведінкою, з третьої – розвиток вольових властивостей особистості. Всі ці процеси онтогенетично починаються з того моменту життя, коли дитина починає володіти мовою і навчається користуватися нею як ефективним засобом психічної та поведінкової саморегуляції.
Воля розвивається і формується в процесі життя, в процесі виховання і навчання. Так, вже на першому році життя у дитини в корі головного мозку утворюються нервові зв'язки, що забезпечують цілеспрямовані рухи у відповідь на роздратування, що йдуть із зовнішнього світу. З кінця першого року сигналом виконання рухів виступає слово.
З віком слово набуває вирішальне значення як «сигнал сигналів». В кінці першого і на початку другого років життя слово зв'язується з простими рухами голови, рук, пошуковими рухами очей і так далі. Наприклад, реагуючи на слова «на», «дай», «йди до мене», дитя протягує руки, тягнеться до дорослого. У триричному віці дитя здійснює досить складні цілеспрямовані дії. Це виявляється можливим завдяки, по-перше, вже достатньому умінню самостійно пересуватися і, по-друге, відносно задовільному володінню мовою.
При виконанні ряду дій (підійматися на стілець, знімати з себе одяг перед сном, йти на кухню і брати із столу чашку і тому подібне) через їх звичність малюк не зазнає труднощів, тому він легко їх виконує. Якщо зустрічаються труднощі, перешкоди, трирічне дитя або припиняє дію, або просить допомоги у дорослих.
К 7 рокам воля дитини зазнає в своєму розвитку істотні зміни. Дошкільники 6-7 років можуть вже самостійно поставити завдання, запланувати хід її виконання і відповідно до плану вирішити (виконати досить складні цілеспрямовані дії).
До кінця дошкільного віку у дитини в основному сформовано уміння контролювати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих правил і норм. Проте в цьому віці можна зустріти і яскравий прояв недоліків, слабкості волі, виражених в упертості, негативізмі.
Упертість – це недолік волі, що виявляється в бажанні дитини робити що-небудь по-своєму, не зважаючи на доцільність і правильність цих дій. Негативізм є вища міра прояву упертості. Негативізм дитини виявляється в тому, що він у відповідь на будь-яке прохання, раду, вимоги відповідає протилежним чином.
Розвиток волі в дітей тісно пов'язан зі збагаченням їх мотиваційної і моральної сфери. Включення в регуляцію діяльності більш високих мотивів і цінностей, підвищення їхнього статусу в загальній ієрархії стимулів, керуючих діяльністю, здатність виділяти й оцінювати моральну сторону своїх вчинків – все це важливі моменти у вихованні волі в дітей. Мотивація вчинку, у яку включається вольова регуляція, стає свідомої, а сам учинок довільним. Така дія завжди відбувається на базі довільно побудованої ієрархії мотивів, де верхню ступінь займає високоморальне спонукання, що дає моральне задоволення людині у випадку успіху діяльності. Гарним прикладом такої діяльності може служити наднормативна діяльність, пов'язана з вищими моральними цінностями, що здійснюються на добровільній основі і спрямована на користь людям.
Удосконалення вольової регуляції поведінки у дітей зв'язано з їх загальним інтелектуальним розвитком, з розвітком мотиваційної та особистісної рефлексії. Тому виховувати волю у дитини у відриві від його загального психологічного розвитку практично неможливо. В іншому випадку замість волі і наполегливості як безсумнівно позитивних і цінних особистісних якостей можуть виникнути і закріпитися їхні антиподи: упертість і ригідність.
Особливу роль у розвитку волі в дітей по всіх перерахованих напрямках виконують ігри, причому кожен вид ігрової діяльності вносить свій, специфічний внесок в удосконалення вольового процесу. Конструктивні предметні ігри, що з'являються першими у віковому розвитку дитини, сприяють прискореному формуванню довільної регуляції дій. Сюжетно-рольові ігри ведуть до закріплення у дитини необхідних вольових якостей особистості. Колективні гри з правилами крім цієї задачі вирішують ще одну: зміцнення саморегуляції вчинків. Навчання, що з'являється в останні роки дошкільного дитинства і перетворюється на провідну діяльність у школі, вносить у розвиток довільної саморегуляції пізнавальних процесів найбільший внесок.
Важливу роль у розвитку довільності грає колективна гра, адже колектив може скоректувати порушення в копіюванні дитиною умовного зразка, правил гри, тоді як самостійно проконтролювати себе дитині дуже важко. «Функція контролю ще дуже слаба ї часто потребую підтримки з боку ситуації, з боку учасників гри. В цьому слабкість цієї функції, але значення ігри в тому, що ця функція тут народжується. Саме тому гру можна назвати школою довільної поведінки» (Д. Б. Ельконін).
З точки зору фізіології, вольові дії, як і вся психічна діяльність, пов'язані з функціонуванням мозку. Важливу роль при здійсненні вольових дій виконують лобові долі мозку, в яких, як показали дослідження, відбувається звірення досягнутого в кожен раз результату із заздалегідь складеною програмою мети. Лобові долі, які відповідають за здійснення цілеспрямованої діяльності людини, остаточно формуються лише до 4-5 років. А починаючи з 7 років регулюючий гальмівний контроль кори головного мозку над інстинктивними і емоційними реакціями набуває все більшу силу.
Таким чином, розвиток волі неможливо розглядати окремо від загального фізичного, інтелектуального, емоційного та психічного розвитку дитини.
 
1.4 Розвиток довільності, як важливий фактор психологічної готовності до шкільного навчання
 
Перехід дитини в школу приносить з собою складний комплекс нових дій, пристосування до яких зв'язане з чималими труднощами, пов'язаними з засвоєнням учбової діяльності, шкільних норм поведінки, управлінням руховою активністю, значним статичним навантаженням. Це вимагає активізації всіх систем життєдіяльності організму дитини, напруженого функціонування адаптивних механізмів. Готовність дитини до школи визначається його станом здоров'я, фізичним, психічним і розумовим розвитком, сформованістю вольової сфери особистості. Одним з проявів вольової регуляції є здатність володіти і управляти своєю поведінкою. Ця властивість є одним з найважливіших показників готовності дитини до навчання в школі. Діти, що мають низький рівень розвитку довільної поведінки, погано вчаться унаслідок того, що на уроці постійно відволікаються, не можуть зосередитися на завданні, для них характерна імпульсивність, рухова «розгальмованість». Висока успішність при недостатньому розвитку довільності поведінки приводить до надмірної напруги організму, до стомлення і перевтоми, а в результаті до розладів психофізіологічної сфери.
Вступ до школи є переломним моментом в житті дитини, переходом до нових умов життєдіяльності. Учневі необхідно підкорятися системі однакових для всіх школярів правил, засвоювати загальні для всіх знання. Учбова діяльність школяра в основному здійснюється на уроці, час якого регламентований до хвилини. Всі діти зобов'язані стежити за вказівками вчителя, виконувати їх, не відволікаючись.
Вказані особливості учбової діяльності і умов життя учня пред'являють серйозні вимоги до різних сторін його особистості, знань, умінь, психічних якостей, потребують необхідної відповідної підготовки дитини до шкільного навчання. Під готовністю до навчання в школі розуміється такий рівень загального розвитку і виховання, який відповідає вимогам учбової діяльності в школі, умінню активно використовувати знання, наявність властивостей, які сприятимуть подальшому розвитку дитини. За своїм змістом і організації, учбова діяльність школяра відрізняється від інших форм діяльності. Основною метою в школі стає засвоєння знань, причому вона виступає не в замаскованій ігровій формі, а в «чистому» вигляді в навчанні. З першого класу діти отримують систематичні знання, що носять науковий характер. І без достатньо розвинутої вольової регуляції успішність в шкільному навчанні неможлива. Незважаючи на те, що довільна поведінка вважається новоутворенням молодшого шкільного віку, що розвивається всередині учбової діяльності, слабкий розвиток довільності заважає успішному початку навчання у школі.
 
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ДОВІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ 5-6 РОКІВ
 
2.1 Організація і методи дослідження
 
Дослідження проводилося в Дошкільному навчальному закладі №-------- у вересні – листопаді 2009 року. У дослідженні брало участь 28 дітей старшого дошкільного віку старшої групи №8: 15 дівчаток і 13 хлопчиків.
Для підтвердження гіпотези про те, що довільна поведінка дошкільників 5-6 років краще розвивається під час цілеспрямованих розвиваючих групових занять з обов'язковим включенням колективних ігор з правилами були використані наступні методи: спостереження, бесіда, тестування, анкетування. У тестуванні використовувалися наступні методи:
1. Методика «Будиночок» (Н. Й. Гуткіна)
2. Методика «Так та Ні» (Н. Й. Гуткіна)
Методика «Будиночок» – це завдання на змальовування картинки, на якої зображений будиночок, окремі деталі якого складені з геометричних фігур та елементів прописних літер. Завдання дозволяє виявити вміння дитини відтворити наочно сприйнятий зразок, виявляє особливості розвитку довільної уваги, сенсомоторну координацію та довільну регуляцію діяльності. Обробка дитячого малюнка проводилась шляхом аналізу допущених помилок – відсутність будь якої деталі, невірного зображення деталей малюнка та ін. (див. Додатки №1).
Методика «Так чи ні» представляє з себе гру, дозволяє виявити вміння дитини діяти за правилом, що неможливо без довільної уваги, довільної пам'яти та довільної регуляції діяльності. Обробка результатів проводилась шляхом підрахунку помилок. Завдання виконано на високому рівні, якщо дитина не зробила жодної помилки. Якщо була одна помилка – це добрий рівень, якщо було зроблено більш двох помилок – це середній рівень, якщо помилок більше 3 – вважається, що дитина не упоралась з завданням.
 
2.2 Аналіз результатів
 
Психологічна діагностика дошкільників проведена у формі індивідуальних занять. Проаналізувавши відповідні аркуші респондентів за результатом виконання методики «Будиночок» отримані наступні результати (Таблиця 1)
Таблиця № 1
Бал за методикою
«Будиночок»Рівень розвитку
 
 13Добрий
2 2 Середній
3 3 Добрий
4 2 Середній
 52 Середній
6 3 Добрий
71 Низький
8 3 Добрий
9 1 Низький
10 4 Високий
11 2Середній
12 2 Середній
13 2 Середній
14 4Високий
15 4 високий
16 3Добрий
17 2 Середній
18 1 Низький
19 3 Добрий
20 2 Середній
21 3 Добрий
22 2Середній
23 4Високий
24 3 Добрий
25 2 Середній
26 2 Середній
27 1 Низький
28 3 Добрий
 
Проаналізувавши відповіді респондентів за результатом виконання методики «Так чи ні» отримані наступні результати (Таблиця 2)
Після процедури тестування були організовані 2 групи для проведення корекційно-розвиваючих занять. В обох групах була однакова кількість дітей з високим, середнім та низьким рівнем розвитку довільності. В першу групу увійшли діти з високим рівнем розвитку довільності: № № 10, 14; з добрим рівнем розвитку довільності: № № 1, 3, 6, 8; з середнім рівнем розвитку: № № 2, 4, 5, 11, 12, 13; з низьким рівнем – №7, №9. В другу групу увійшли діти з високим рівнем розвитку довільності: №№ 15, 23; з добрим рівнем – №№ 16, 19, 21, 24, 28; з середнім рівнем – №№ 17, 20, 22, 25, 26; з низьким – №№ 18, 27.
 
Таблиця № 2. 
Бал за методикою
«Так чи ні»Рівень розвитку
 
 13Добрий
2 2 Середній
3 3 Добрий
4 3Добрий
 52 Середній
6 3 Добрий
71 Низький
8 3 Добрий
9 2 Середній
10 4 Високий
11 3 Добрий
12 2 Середній
13 3Добрий
14 4Високий
15 4 високий
16 3Добрий
17 3Добрий
18 1 Низький
19 3 Добрий
20 2 Середній
21 3 Добрий
22 3 Добрий
23 4Високий
24 3 Добрий
25 2 Середній
26 2 Середній
27 2 Середній
28 3 Добрий
 
Протягом місяця в другій групі проводилися спеціальні заняття з розвитку довільності (зразок вправ на розвиток довільності дії див. Додаток 2.)
Після проведення занять у листопаді в групах №1 та №2 було проведене повторне діагностування дітей за методиками – «Будиночок», «Так та ні».
Отримані результати по групах №1 та №2 за методикою «Будиночок» були порівняні та занесені в табл. №3.
На таблиці видно, що покращили свій рівень довільності 2 дитини в групі №1, та 4 дитини в групі № 2.
 
Таблиця № 3.
Методика «Будиночок»
Група №1
Група №2
 
№БалРівень№БалРівень
13Добрий15 4 високий
2 2 Середній16 3Добрий
3 3 Добрий17 2 Середній
4 2 Середній183Добрий
52 Середній19 3 Добрий
6 3 Добрий203Добрий
72Середній21 3 Добрий
8 3 Добрий22 2Середній
9 1 Низький23 4Високий
10 4 Високий24 3 Добрий
11 2Середній253Добрий
123Добрий26 2 Середній
13 2 Середній272Середній
14 4Високий28 3 Добрий
 
Порівнявши результати груп №1 та №2, отримані при першому та другому діагностуванні за методикою «Будиночок», ми побудували дорівнюючу діаграму №1.
 
Діаграма №1
 
Результати отримані за методикою «Так та ні» по групах №1 та №2 були порівняні та занесені в табл. №4.
 
 
Таблиця № 4.
Методика «Так та ні»
Група №1Група №2
 
№балрівень№балрівень
13Добрий15 4 високий
2 2 Середній16 3Добрий
3 3 Добрий17 3Високий
4 3Добрий182Середній
52 Середній19 3 Добрий
6 3 Добрий20 2 Середній
72Середній21 3 Добрий
8 3 Добрий224Високий
9 2 Середній23 4Високий
10 4 Високий24 3 Добрий
11 3 Добрий253Добрий
12 2 Середній26 2 Середній
13 3Добрий273Добрий
14 4Високий28 3 Добрий
 
На таблиці видно, що в групі №1 одна дитина показала результат кращий за попередній, а в групі №2 підвищився рівень довільності у 6 дітей.
Порівнявши результати груп №1 та №2, отримані при першому та другому тестуванні за методикою «Так та ні» ми побудували дорівнюючу діаграму №2.
 
Діаграма №2
 
На діаграмах добре видно, що в групі №2 завдяки цілеспрямованим корекційно-розвиваючим заняттям, направленим на розвиток довільності майже на 14% підвищилась кількість дітей з високим рівнем розвитку довільності при виконанні методики «Так та Ні», знизилась кількість дітей з низьким рівнем на 7, 1% та 14, 3% відповідно при виконанні методик «Так та Ні» та «Будиночок»
На етапі заключного тестування в групі №1 покращили рівень розвитку довільності 2 дитини за методикою «Будиночок», та 1 дитина за методикою «Так та ні». В групі № 2 показали кращій за попередній результат 4 дитини за методикою «Будиночок», та 5 дітей за методикою «Так та ні». Для наочної демонстрації отриманих результатів – скільки в середньому дітей змогли поліпшити результат розвитку довільності завдяки розвиваючої роботі – була складена дорівнююча діаграма №3.
 
 
В цілому отримані результати наглядно демонструють залежність рівня розвитку довільності у старший дошкільників від їх участі в цілеспрямованої корекційно- розвиваючої роботі, спрямованої на розвиток довільності дії.
Ми можемо зробити висновок, що використовуючи вправи на розвиток довільної регуляції дії можна підвищити рівень цієї функції у старших дошкільників.
Але отримані результати не дозволяють зробити висновки щодо вирішального значення корекційно-розвиваючих занять для розвитку довільності на достатній рівень. Адже довільність тісно пов'язана з мотивацією. Тому, наступним етапом було б доцільно дослідити та експериментально обґрунтувати в якої мірі розвиток довільність залежить від розвитку мотиваційної сфери старшого дошкільника, майбутнього першокласника.
 
Висновки
 
Аналіз вивченого матеріалу по темі «Особливості становлення вольової поведінки у дошкільному дитинстві» дозволив зробити наступні висновки.
Незважаючи на те, що написано чимало книг та статей про розвиток волі, проблема розвитку волі та довільності у дітей саме дошкільного віку ще недостатньо досліджена.
Воля – це властивість (процес, становище) людини, яка виявляється в її здатності свідомо керувати своєю психікою та вчинками; долати перешкоди, які виникають на шляху досягнення своєї мети.
Довільність – це уміння контролювати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих правил і норм.
Воля та довільність залежіть від загального психофізичного розвитку дитини, ї з часом по мірі дорослішання дитини рівень її розвитку поступово збільшується. Але доцільно ї важливо цілеспрямовано розвивати довільність в умовах сучасної реальності, коли дитина 6 років, фактично дошкільник з боку її фізичного розвитку та фізіологічного розвитку мозкових структур, потрапляє до школи, де до неї ставляться як до повноправного школяра, з відповідними вимогами та очікуваннями.
За даними нашого дослідження було виявлено, що діти, які приймали участь в роботі груп корекційно-розвиваючої роботи, де обов'язковими є вправи на розвиток довільності та колективні ігри з правилами, продемонстрували прогрес в розвитку довільної регуляції дії.
При проведенні корекційно-відновлювальної роботи ми отримали вагоме покращення довільності дій. Таким чином, можна стверджувати що при цілеспрямованому формуванні даної функції та при незначному зусиллі вихователів можна покращити довільну регуляцію дошкільників і краще підготувати їх до школи.
Таким чином, гіпотеза нашого дослідження, що довільна регуляція дії старших дошкільників розвивається під час корекційно-розвиваючих занять в умовах групи, з обов'язковим включенням колективних ігор з правилами, була підтверджена.
Але, довільність тісно пов'язана з мотивацією, тому наступним етапом було б доцільно дослідити та експериментально обґрунтувати в якої мірі розвиток довільність залежить від розвитку мотиваційної сфери старшого дошкільника, майбутнього першокласника.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
 
Битянова М. Р. Адаптация ребенка в школе: диагностика, коррекция, педагогическая поддержка. М., 1997.
Битянова М. Р. Куда уходит детство? Школьный психолог, № 12, 1999.
Вильсон Г., Гриллз Д. Узнай интеллектуальные возможности своего ребенка. М. : Когито-центр, 1998.
Выготский Л. С. Мышление и речь. Собр. соч. в 6 тт. Т. 2. М., 1982.
Гуткина Н. И. Психологическая готовность к школе. М., 1996.
Диагностика и коррекция психического развития дошкольника /Под ред. Я. Л. Коломинского, Е. А. Панько. Минск, 1997.
Диагностика учебной деятельности и интеллектуального развития детей /Под ред. Д. Б. Эльконина и А. Л. Венгера. М., 1981.
Доналдсон М. Мыслительная деятельность детей. М., 1985.
Дьяченко О. М. Воображение дошкольника. М., 1986.
Захаров А. И. Эмоциональный мир дошкольника. М., 1988.
Сильвестру А. И. К вопросу о развитии самооценки в дошкольном возрасте. Новые исследования в психологии, № 2, 1978, с. 80-84.
Субботина Л. Ю. Развитие воображения у детей. Ярославль, 1997.
Цыркун Н. А. Развитие воли у дошкольников. Минск, 1991.
Экспериментальные исследования волевой активности. Рязань, 1986.
Выготский Л. С. Собр. соч. В 6 т. Т. 3. М., 1983.
Высоцкий А. И. Волевая активность ребенка и методы ее изучения: Учеб. пособие. Челябинск, 1979.
Котырло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. Киев, 1971.
Общая психология. М., 1986.
Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. В 2 т. Т. 2. М., 1989.
Страхов И. В. Психология характера. Саратов, 1970.
Хрестоматия по психологии/Под ред. А. В. Петровского. М., 1987.
 
Додаток №1
 
ТЕСТ «ДОМИК» (оценка умения действовать по образцу)
Материал: чистый лист бумаги и карандаш для ребенка, образец домика на рис. № 1,
Рис. №1.
Инструкция. «Посмотри внимательно на образец, и постарайся как можно точнее, нарисовать такой же домик на своём листочке бумаги: Если ты что-то не так нарисуешь, то стирать резинкой нельзя, а надо поверх неправильного или рядом нарисовать правильно».
Интерпретация результатов
В процессе рисования наблюдают за тем, как справляется ребенок с этим заданием: часто ли смотрит на образец; проводит ли воздушные линии над рисунком-образцом, повторяющие контуры картинки; сверяет ли сделанное с образцом или, мельком взглянув на него, рисует по памяти; отвлекается ли во время работы; задает ли вопросы и т. д.
Когда ребёнок сообщает об окончании работы, ему предлагают проверить, все ли у него верно. Если он найдет неточности в своем рисунке, он может их исправить. Не нужно вносить какие-либо коррективы в рисунок ребенка и не следует ничего подсказывать. Для оценки используются показатели:
Слабый уровень: рисунок увеличен более чем в 2 раза, отсутствуют более 3-х важных деталей, неправильная штриховка крыши, не получились элементы, изображающие забор и дым, много разрывов; на вопрос о наличии ошибок, ребенок отвечает отрицательно.
Средний уровень: весь рисунок скопирован с небольшим увеличением, отсутствует не более одной детали, которую ребенок сам дорисовывает после наводящего вопроса, допущено не более 3-х разрывов линий.
Хороший уровень: рисунок скопирован почти точно, есть небольшие ошибки, связанные с неправильным изображением какого-либо элемента, его незначительным увеличением или наличием 1-2 разрывов между линиями в тех местах, где они должны быть непрерывными. Ребенок сам видит и исправляет свои ошибки.
Высокий уровень: рисунок точно воспроизведен, присутствуют все детали (дым, труба, линия, изображающая основание домика, и т. д.) ; сохранены размеры всего рисунка и отдельных его деталей; правильно изображены элементы рисунка (колечки дым, забор, штриховка на крыше и т. д.).
 
Додаток №2
 
Примеры упражнений, направленных на развитие произвольности поведения.
Упражнение «ЛАБИРИНТ» (развитие умения соблюдать правила)
Материал: рисунки с изображением лабиринтов (рис. 2) по возрастающей трудности, карандаш
 
Рис. 2
 
Инструкция. Посмотри на этот интересный рисунок. Это лабиринт, из которого нужно найти выход. Задача заключается в том, чтобы как можно быстрее выбраться из каждого лабиринта.
При этом есть условия, которые необходимо соблюдать в процессе работы:
1. В начале работы поставь карандаш в центр лабиринта, и пока вы ход не будет найден, не отнимай карандаш от бумаги.
Сразу начинай движение карандашом, не пытаясь предварительно просматривать путь следования.
Не задевай линии лабиринта, не пересекай их (это будет считаться ошибкой).
Нельзя поворачивать назад (это тоже ошибка).
Далее ребенку предлагают по очереди рисунки с лабиринтами.
Упражнение «ГРАФИЧЕСКИЙ ДИКТАНТ»
Материал: тетрадный лист в клеточку, на котором на расстоянии 4 клетки от края поставлены по вертикали 3 точки одна под другой на расстоянии 7 клеток друг от друга, (рис. № 3) ; карандаш для ребенка
Инструкция. «Посмотри на этот лист с точками. Возьми в правую руку карандаш и приготовься им рисовать линию. Я буду говорить, в какую сторону и на сколько клеток провести линию. Проводи только те линии, о которые я буду говорить. Когда проведешь линию, жди, пока я не скажу, куда направить следующую. Каждую новую линию начинай там, где закончилась предыдущая, не отрывая карандаш от бумаги».
Первое задание. «Поставь карандаш на самую верхнюю точку. Внимание! Рисуй линию: одна клетка вниз. Не отрывай карандаша от бумаги. Теперь одна клетка направо. Одна клетка вверх. Одна клетка направо. Одна клетка вниз. Одна клетка направо. Одна клетка вверх. Дна клетка направо. Одна клетка вниз. Дальше продолжай рисовать такой же узор сам».
Последующая инструкция звучит так:
«Теперь поставь карандаш на следующую точку. Внимание! Начали! Одна клетка вверх. Одна клетка направо. Одна клетка вверх. Одна клетка направо. Одна клетка вниз. Одна клетка направо. Одна клетка вниз. Одна клетка направо. Дальше продолжай рисовать этот узор»
И заключительный узор.
 
«Поставь карандаш на последнюю точку. Внимание! Три клетки вверх. Одна клетка направо. Две клетки вниз. Одна клетка направо. Две клетки вверх. Одна клетка направо. Три клетки вниз. Одна клетка направо. Две клетки вверх. Одна клетка направо. Три клетки вверх. Теперь продолжай сам рисовать этот узор»
Рис. 3
 
Игра «РАЗ, ДВА, ТРИ – ГОВОРИ»
Материал: карточки с предметными картинками.
Инструкция: «Я показываю вам картинку, но вы молчите! Только после того как я скажу: раз, два, три – говори! – вы называете этот предмет. «
Игра «ЗАПРЕТНОЕ СЛОВО»
Вариант игры «Да и нет не говорить, черное и белое не называть». Выбирается любое запретное слово, и при ответе на любые вопросы психолога ребенок не должен называть это слово. Проигравшие получают фанты, которые потом разыгрываются в группе.
Игра «МОЛЧАНКА»
Играющие садятся в кружок и молчат; они не должны не двигаться, не говорить, не улыбаться. За нарушение берется фант. Ведущий ходит по кругу и старается нарушить молчание: предлагает забавные вопросы, и т. п. на которые надо отвечать только знаками.
Второй вариант игры – ведущий ходит по кругу, кривляется, изображает разные движения. Сидящие должны повторять все, что делает ведущий, но без смеха и без слов.
Тези
Аналіз вивченого матеріалу по темі «Розвиток волі в дошкільному дитинстві» дозволив зробити наступні висновки:
Воля є однієї з найважливіших властивостей особистості людини. Адже саме ця якість робить людину незалежною, свідомим суб'єктом власного життя. Саме воля дозволяє ставити цілі ї досягати свого. Можна сказати, що становлення волі є магістральною лінією розвитку особистості дитини.
Формування волі і довільності має кардинальне, вирішальне значення для розвитку особистості дитини ї дуже важливо розвивати її саме в дошкільному дитинстві.
Воля – це властивість (процес, становище) людини, яка виявляється в її здатності свідомо керувати своєю психікою та вчинками; долати перешкоди, які виникають на шляху досягнення своєї мети.
1. Вольовий акт завжди пов'язаний з додатком зусиль, ухваленням рішень і їх реалізацією.
2. Для вольового акту характерна наявність продуманого плану здійснення яких-небудь дій.
3. Вольовий акт характеризує посилена увага до дії і відсутність безпосереднього задоволення, що отримується в процесі і в результаті його виконання (мається на увазі емоційного, а не морального задоволення).
Воля забезпечує виконання двох взаємопов'язаних функцій – функцію спонуки і функцію контролю (гальма), і в них себе проявляє. Функція спонуки забезпечує активність людини. Вольова функція контролю (гальма), яка виступає в єдності із функцією спонуки, виявляється в забороні несподіваних проявів активності.
Структура вольового акта включає 4 компоненти.
Перша фаза – постановка мети, на досягнення якої спрямована дія.
Друга фаза вольового процесу – стадія обговорення і боротьби мотивів, вибір, використання і створення засобів, способів і прийомів досягнення поставленої мети.
Третя фаза вольового процесу – ухвалення рішення, тобто вибір дії відповідно до мети.
Четверта фаза вольового процесу – виконання прийнятого рішення. Це заключний момент вольової дії. Виконати рішення – означає практично досягти мети. Виконання рішення є суть вольового акту.. Саме тут люди розкриваються як вольові або слабовільні. Воля виявляється в подоланні внутрішніх перешкод.
Розвиток вольової регуляції у людини здійснюється в декількох напрямках. З одного боку – це перетворення імпульсивних процесів в довільні, з другої – набуття людиною контролю над своєю поведінкою, з третьої – розвиток вольових властивостей особистості.
Воля розвивається і формується в процесі життя, в процесі виховання і навчання.
Розвиток волі в дітей тісно пов'язан зі збагаченням їх мотиваційної і моральної сфери.
Удосконалення вольової регуляції поведінки у дітей зв'язано з їх загальним інтелектуальним розвитком, з розвітком мотиваційної та особистісної рефлексії. Тому виховувати волю у дитини у відриві від його загального психологічного розвитку практично неможливо. В іншому випадку замість волі і наполегливості як безсумнівно позитивних і цінних особистісних якостей можуть виникнути і закріпитися їхні антиподи: упертість і ригідність.
Особливу роль у розвитку волі в дітей по всіх перерахованих напрямках виконують ігри, причому кожен вид ігрової діяльності вносить свій, специфічний внесок в удосконалення вольового процесу. Конструктивні предметні ігри, що з'являються першими у віковому розвитку дитини, сприяють прискореному формуванню довільної регуляції дій. Сюжетно-рольові ігри ведуть до закріплення у дитини необхідних вольових якостей особистості. Колективні гри з правилами крім цієї задачі вирішують ще одну: зміцнення саморегуляції вчинків. Навчання, що з'являється в останні роки дошкільного дитинства і перетворюється на провідну діяльність у школі, вносить у розвиток довільної саморегуляції пізнавальних процесів найбільший внесок.
Вступ до школи є переломним моментом в житті дитини, переходом до нових умов життєдіяльності
З першого класу діти отримують систематичні знання, що носять науковий характер. І без достатньо розвинутої вольової регуляції успішність в шкільному навчанні неможлива. Незважаючи на те, що довільна поведінка вважається новоутворенням молодшого шкільного віку, що розвивається всередині учбової діяльності, слабкий розвиток довільності заважає успішному початку навчання у школі.
Тому дуже важливо своєчасно діагностувати рівень розвитку довільної поведінки у старших дошкільників ї обов'язково включати в корекційно-розвиваючу роботу психолога вправи на розвиток довільності та колективні ігри з правилами. Також треба доводити цю інформацію до відома вихователів та надавати їм інформацію про відповідні розвиваючі ігри та вправи.
За даними нашого дослідження було виявлено, що діти, які приймали участь в роботі груп корекційно-розвиваючої роботи, де обов'язковими є вправи на розвиток довільності та колективні ігри з правилами, продемонстрували прогрес в розвитку довільної регуляції дії.
При проведенні корекційно-відновлювальної роботи ми отримали вагоме покращення довільності дій. Таким чином, можна стверджувати що при цілеспрямованому формуванні даної функції та при незначному зусиллі вихователів можна покращити довільну регуляцію дошкільників і краще підготувати їх до школи.
Таким чином, гіпотеза нашого дослідження, що довільна регуляція дії старших дошкільників розвивається під час корекційно-розвиваючих занять в умовах групи, з обов'язковим включенням колективних ігор з правилами, була підтверджена.
Але результати, яки були отримані в ході нашого дослідження, не дозволяють зробити висновки щодо вирішального значення корекційно-розвиваючих занять для достатнього розвитку довільності. Адже довільність тісно пов'язана з мотивацією. Тому, наступним етапом було б доцільно дослідити та експериментально обґрунтувати в якій мірі розвиток довільність залежить від розвитку мотиваційної сфери старшого дошкільника, майбутнього першокласника
Фото Капча