Експериментальне дослідження особливостей розвиненості довільної поведінки у дітей 5-6 років

Цей момент вольової дії пояснюється тим, що постановка мети і визначення засобів її досягнення людині даються далеко не завжди просто і легко. Особливо складно це робити в нестандартній ситуації, в екстремальних обставинах.

Далі настає завершальна – четверта фаза вольового процесу – виконання прийнятого рішення. Це заключний момент вольової дії. Виконати рішення – означає практично досягти мети. Виконання рішення є суть вольового акту. Саме тут люди розкриваються як вольові або слабовільні. Воля виявляється в подоланні внутрішніх перешкод. На цьому і закінчується конкретна вольова дія, що становить елементом вольової діяльності людини.

 

 

Розвиток вольової регуляції у людини здійснюється в декількох напрямках. З одного боку – це перетворення імпульсивних процесів в довільні, з другої – набуття людиною контролю над своєю поведінкою, з третьої – розвиток вольових властивостей особистості. Всі ці процеси онтогенетично починаються з того моменту життя, коли дитина починає володіти мовою і навчається користуватися нею як ефективним засобом психічної та поведінкової саморегуляції.

Воля розвивається і формується в процесі життя, в процесі виховання і навчання. Так, вже на першому році життя у дитини в корі головного мозку утворюються нервові зв'язки, що забезпечують цілеспрямовані рухи у відповідь на роздратування, що йдуть із зовнішнього світу. З кінця першого року сигналом виконання рухів виступає слово.

З віком слово набуває вирішальне значення як «сигнал сигналів». В кінці першого і на початку другого років життя слово зв'язується з простими рухами голови, рук, пошуковими рухами очей і так далі. Наприклад, реагуючи на слова «на», «дай», «йди до мене», дитя протягує руки, тягнеться до дорослого. У триричному віці дитя здійснює досить складні цілеспрямовані дії. Це виявляється можливим завдяки, по-перше, вже достатньому умінню самостійно пересуватися і, по-друге, відносно задовільному володінню мовою.

При виконанні ряду дій (підійматися на стілець, знімати з себе одяг перед сном, йти на кухню і брати із столу чашку і тому подібне) через їх звичність малюк не зазнає труднощів, тому він легко їх виконує. Якщо зустрічаються труднощі, перешкоди, трирічне дитя або припиняє дію, або просить допомоги у дорослих.

К 7 рокам воля дитини зазнає в своєму розвитку істотні зміни. Дошкільники 6-7 років можуть вже самостійно поставити завдання, запланувати хід її виконання і відповідно до плану вирішити (виконати досить складні цілеспрямовані дії).

До кінця дошкільного віку у дитини в основному сформовано уміння контролювати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих правил і норм. Проте в цьому віці можна зустріти і яскравий прояв недоліків, слабкості волі, виражених в упертості, негативізмі.

Упертість – це недолік волі, що виявляється в бажанні дитини робити що-небудь по-своєму, не зважаючи на доцільність і правильність цих дій. Негативізм є вища міра прояву упертості. Негативізм дитини виявляється в тому, що він у відповідь на будь-яке прохання, раду, вимоги відповідає протилежним чином.

Розвиток волі в дітей тісно пов'язан зі збагаченням їх мотиваційної і моральної сфери. Включення в регуляцію діяльності більш високих мотивів і цінностей, підвищення їхнього статусу в загальній ієрархії стимулів, керуючих діяльністю, здатність виділяти й оцінювати моральну сторону своїх вчинків – все це важливі моменти у вихованні волі в дітей. Мотивація вчинку, у яку включається вольова регуляція, стає свідомої, а сам учинок довільним. Така дія завжди відбувається на базі довільно побудованої ієрархії мотивів, де верхню ступінь займає високоморальне спонукання, що дає моральне задоволення людині у випадку успіху діяльності. Гарним прикладом такої діяльності може служити наднормативна діяльність, пов'язана з вищими моральними цінностями, що здійснюються на добровільній основі і спрямована на користь людям.

Удосконалення вольової регуляції поведінки у дітей зв'язано з їх загальним інтелектуальним розвитком, з розвітком мотиваційної та особистісної рефлексії. Тому виховувати волю у дитини у відриві від його загального психологічного розвитку практично неможливо. В іншому випадку замість волі і наполегливості як безсумнівно позитивних і цінних особистісних якостей можуть виникнути і закріпитися їхні антиподи: упертість і ригідність.

Особливу роль у розвитку волі в дітей по всіх перерахованих напрямках виконують ігри, причому кожен вид ігрової діяльності вносить свій, специфічний внесок в удосконалення вольового процесу. Конструктивні предметні ігри, що з'являються першими у віковому розвитку дитини, сприяють прискореному формуванню довільної регуляції дій. Сюжетно-рольові ігри ведуть до закріплення у дитини необхідних вольових якостей особистості. Колективні гри з правилами крім цієї задачі вирішують ще одну: зміцнення саморегуляції вчинків. Навчання, що з'являється в останні роки дошкільного дитинства і перетворюється на провідну діяльність у школі, вносить у розвиток довільної саморегуляції пізнавальних процесів найбільший внесок.

Важливу роль у розвитку довільності грає колективна гра, адже колектив може скоректувати порушення в копіюванні дитиною умовного зразка, правил гри, тоді як самостійно проконтролювати себе дитині дуже важко. «Функція контролю ще дуже слаба ї часто потребую підтримки з боку ситуації, з боку учасників гри. В цьому слабкість цієї функції, але значення ігри в тому, що ця функція тут народжується. Саме тому гру можна назвати школою довільної поведінки» (Д. Б. Ельконін).

З точки зору фізіології, вольові дії, як і вся психічна діяльність, пов'язані з функціонуванням мозку. Важливу роль при