Експериментальний метод дослідження у фізичній культурі

5) Спостереження і обробка його результатів потребують об'єктивності від дослідника.

В цілому метод наукового спостереження передбачає наявність таких складових:

1) Об'єкта і предмета спостереження і тих його сторін і властивостей за якими спостерігають;

2) Суб'єкта спостереження, або спостерігача;

3) Точки відліку або системи спостереження, з якої ведеться спостереження;

Інструментарію спостереження, що включає концепції і моделі об'єкта спостереження, методики, прилади й установки здійснення процедур спостереження;

Діяльність спостерігача щодо фіксації фактів дійсності, їх осмислення в категоріях науки, перетворення у факти науки;

результати спостережень, що є протоколами спостережень, які фіксують факти дійсності.

У найбільш узагальненому вигляді процедура спостереження складається з таких процесів:

Визначення завдання й мети (для чого, з якою метою спостерігати?) ;

Вибір об'єкта і предмета (що спостерігати?) ;

3) Вибір ситуації спостереження (у яких умовах спостерігати?) ;

Вибір способу спостереження (як спостерігати?) ;

Вибір способу реєстрації спостережуваного (як вести записи?) ;

Обробка й інтерпретація отриманої інформації (який результат?). Недоліки спостереження:

настрій спостерігача може негативно позначитися на характері сприйняття подій і на оцінці фактів;

тенденційність спостерігача обумовлена його прихильністю до певної гіпотези;

втрата істотної якості внаслідок комплексності спостереження;

небезпека фіксації замість фактів їх трактувань і оцінок, які можуть не відповідати суті фактів;

логічні помилки засновані на тому, що спостерігач фіксує зв'язки між такими ознаками, між якими насправді цих зв'язків немає;

6) великі витрати часу, людських, матеріальних і фінансових ресурсів (наприклад на 100 годин спостереження припадає 200 годин запису і близько 300 годин для складання звіту) ;

7) високі вимоги до виконавців, витрати часу на їх підготовку й інструктаж;

8) психологічна втома спостерігача.

Вимірювання. Під вимірюванням зазвичай мається на увазі процедура надання символів рубрикацій спостереженням об'єкта відповідно до певних правил. При цьому як символи можуть виступати просто мітки, що представляють класи або категорії об'єктів, або числа, що характеризують ступінь вираженості об'єкта вимірюваних властивостей. Усі вимірювання діляться на дві великі групи: 1) первинні (безпосереднє вимірювання швидкості бігу, довжини стрибка тощо) ; 2) вторинні (результат певних маніпуляцій з первинними вимірюваннями за допомогою логіко-математичних конструкцій, наприклад траєкторія польоту м'яча).

Постійна потреба науки про фізичну культуру у вимірюваннях забезпечила становлення спортивної метрології як спеціальної галузі науки і практичної діяльності. Найважливішим призначенням метрології є розробка методології і теорії вимірювання в спорті. Мета вимірювання – отримання певної формальної моделі об'єкта, вивчення якої може замінити дослідження самого об'єкта.

Вимірювання є багатокроковим алгоритмом, яке для об'єктів будь-якої природи включає кілька операцій:

1) Побудову метрологічної концепції об'єкта, яка передбачає визначення тих параметрів об'єкта, які для нього є істотними:

2) Вибір або обґрунтування шкали вимірювання встановлених характеристик об'єкта;

Установлення прийнятої точності вимірювання та величини помилок вимірювання;

Виготовлення або підготовка спеціальної техніки вимірювання;

5) Виконання власне вимірювальних процедур характеристик у межах якісної визначеності об'єкта;

6) Перевірка і повторна перевірка вимірювальних процедур тобто проведення повторного вимірювального експерименту з метою досягнення повторюваності результатів;

Установлення вимірювального результату;

Виявлення просторово-часових меж об'єкта, тобто лінії завершення його якості і початку якісної визначеності інших об'єктів (наприклад важливо визначитися з часом вимірювання ЧСС, бо після сну вона одна, а після прийому їжі інша).

У фізичній культурі додатковою характеристикою вимірювання виступає валідність, яка визначає здатність інструменту вимірювати саме ту властивість, яка досліджується. Валідне вимірювання – це результат валідної моделі вимірювання, тобто результат обґрунтованої і ясної концептуалізації теоретичних уявлень.

Процес вимірювання характеризується шкалами і помилками. У практиці розроблено цілу низку шкал вимірювання, найважливішими з них є:

1) Номінальна (забороняє використання думок на зразок „більше -менше», „краще – гірше»;

Порядкова (дає можливість не тільки розбивати об'єкт на класи, а й впорядковувати класи до збільшення або зменшення ознаки, що вивчається. Окрім відношення тотожності вони визначають відношення порядку) ;

Інтервальна (забезпечує застосування арифметичних дій складання і віднімання) ;

Шкала різниць (пертворення зсуву f (x) = x+b) ;

Шкала відносин (дає змогу відповісти на запитання, у скільки разів одне значення більше за інше) ;

Абсолютна шкала (тотожності f (х) = х).

В число інших методів, які використовуються у фізичній культурі необхідно віднести наступні: метод класифікацій (розподіл предметів на класи), вибірковий метод (обґрунтування репрезентативності вибірки), опитувальний метод (відповіді респондента на запитання), тестування (експериментальний метод діагностики вживаний у фізичній культурі), метод фокус – груп (спосіб зняти зріс масової свідомості щодо явищ і процесів, які цікавлять дослідника), експертне опитування (експертиза, яка дозволяє виявити усвідомлені і приховані знання). Дозвольте коротко зупинитися на аналізі експертного опитування.

Технологічна схема експертизи, що ґрунтується на технології опитування така: 1) підбір експертів; 2) інструктаж; 3) опитування експертів; 4) аналіз його результатів.

Побудова програми експертизи передбачає вирішенню наступних питань: визначення мети, завдань, об'єкта, предмета й гіпотези експертизи.

Формування групи експертів здійснюють із числа найбільш компетентних осіб у тій чи іншій сфері фізичної культури