Експериментальний метод дослідження у фізичній культурі

Важливою є оцінка компетентності експертів. З цією метою використовують такі методи: самооцінка фахівців, їхня взаємна оцінка, суддівський, документальний, тестовий, біографічний та інші методи.

Ідеальний експерт характеризується наступними якостями:

креативністю (здатністю вирішувати творчі завдання, метод вирішення яких повністю або частково невідомий) ;

еврістичністю (здатністю бачити або створювати неочевидні проблеми);

інтуїтивністю (здатністю робити висновки про досліджуваний об'єкт без усвідомлення шляхів руху думки до цього висновку) ;

предикативністю (затністю передбачати або передчувати майбутні стани об'єкта) ;

незалежністю (здатністю протистояти поширеним думкам власні) ;

всебічністю (здатністю бачити проблему з різних поглядів).

Саме опитування експертів можна проводити за схемою, яка передбачає виділення двох груп чинників: 1) характер взаємодії експертів у ході опитування; 2) наявність зворпотнього зв'язку (інформування експертів про попередні тури опитування).

За першими чинниками взаємодія може бути, або ні. За другим чинником процедури можуть бути інтерактивні зі зворотним зв'язком і однотурові. Отже процедури можна розділити на чотири типи: 1) одно турові з безпосередньою взаємодією експертів; 2) одно турові без взаємодії; 3) інтерактивні з безпосередньою взаємодією; 4) інтерактивні без взаємодії експертів.

Інструментарій експертизи включає: лист опитування, методичні рекомендації щодо проведення експертизи та інформаційне забезпечення експертів з метою підвищення їхньої компетентності.

Анкета експерта, як правило, має кількісну шкалу, може мати форму таблиці. Експерт повинен визначити міру нового і маловідомого явища (респондент масового опитування визначає тільки ставлення до відомого явища).

Під час загального та індивідуального аналізу необхідно перевірити несперечливість думок експертів (найбільш суперечливі думки експертів вибраковують).

Загальний аналіз сукупності передбачає наступне: 1) визначення узгодженості думок експертів, 2) встановлення узагальненої оцінки об'єкта, 3) встановлення залежності між ранжуваннями, 4) оцінка надійності результатів, 5) класифікація об'єктів експертизи, 6) підрахунок частотних характеристик.

Отримані результати видають у наступних формах: аналітичній, математичній і графічній. Основні проблеми експертизи: конформізм експертів; зловживання середніми оцінками; труднощі пошуку експертів; зростання вартості дослідження зі зростанням компетентності експертів.

Експериментальний метод дослідження. Становлення експериментального методу відбувалося поступово. В процесі еволюції людської спільноти спосіб пізнання світу шляхом природних випробувань, „проб і помилок» (квазі- експеримент) поступово переріс в практичні досліди з перевірки ефективності різних природних і соціальних чинників. Наступний період пов'язаний з розвитком науки, становлення спочатку природничо-наукового, а потім й наукового соціального експериментів (наукові експерименти), які містять методологію з перевірки гіпотез. Розвиток системи пізнання природи і суспільства став перетворювати його на уявний експеримент (мислнневі експерименти), який, по суті, є специфічною формою мислення людини. Сьогодні науковий експеримент об'єднує значну кількість певних своїх різновидів: 1) за сферою застосування експериментального обєкта (природничо-наукові, медичні, технічні соціальні, виробничі, педагогічні тощо) : 2) за основною метою (перевірні, пошукові) ; 3) за специфікою завдань дослідження (практичні, у сфері науки) ; 3) щодо натури (натурні, модельні, уявні) ; 4) за характером експериментальної ситуації (польові, лабораторні) ; 5) за структурою експериментальної діяльності (проективні – активні й пасивні, „екс-пост-факто») ; 6) за логічною структурою доказу (паралельні, послідовні).

Широкий клас становлять педагогічні експерименти, які забезпечують удосконалення навчально-виховного процесу. Експеримент у фізичній культурі, як різновид педагогічного експерименту, дає змогу вирішувати найрізноманітніші завдання, а саме: вивчати всі явища (фізичний розвиток, рівень фізичної, технічної, тактичної підготовленості, ефективність засобів та методів фізичного удосконалення, розвитку морально – вольових якостей тощо) у „чистому вигляді», коли штучно усуваються різні побічні і збиваючі чинники; досліджувати властивості об'єкта (процесу фізичного виховання й спортивного тренування) в штучно створених експериментальних умовах; багаторазово відтворювати хід процесу в строго фіксованих й керованих умовах; планомірно змінювати й варіювати умови для отримання очікуваного результату.

Науковий експеримент у фізичній культурі – це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників об'єкту (наприклад інтегральної підготовленості спортсмена) внаслідок дії на нього певних керованих і контрольованих чинників (змінних). Він виконує важливі функції. По-перше, експерименти реалізують перевірну функцію, тобто перевіряють гіпотези нові способи діяльності, спрямовані як на удосконалення фізичного здоров'я людини, так і на досягнення високих спортивних результатів. По-друге, вони допомагають прогнозувати розвиток фізичної культури як суспільного явища, передбачати зміни, що відбуваються у цій сфері людської культури.

Експеримент передбачає обов'язкове наочно-практичне перетворення об'єкта відповідно до гіпотези. Для експерименту, на відміну від спостереження, властива висока активність перетворення об'єкту дослідження (навчально – тренувального й виховного процесів), втручання дослідника в його структуру. Це забезпечує, з одного боку, високу ефективність цього методу, а, з другого – створює небезпеку матеріальних й моральних втрат та негативних залишкових деформацій об'єкта або навіть його руйнацію. Для того, щоб звести до мінімуму ці негативні наслідки необхідно: 1) здійснювати експериментальні процедури відповідно до закону, дотримуватися правових й етичних норм; 2) забороняти експерименти, що викликають погіршення якості життя людини, порушують її права і свободи; 3) проводити експерименти з учнями, спортсменами та людьми різного віку тільки за їхньої згоди на дослідження; 4) у разі невдачі експериментів компенсувати спортсменам втрати і забезпечувати повернення до попередніх форм тренування і життя.

В будь якій науці експеримент розглядають як метод отримання первинної емпіричної інформації (це метод глибинного, а не поверхневого пізнання дійсності, яким є, наприклад, педагогічне спостереження). У структурі експерименту в фізичній культурі можна виділити три