Екзистенційний вимір самоідентифікації особистості

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Л. Стевенсона, полягає у тому, що «людське буття не є з необхідністю те, що воно є, і має бути, здатне бути тим, що воно не є» [7]. Суть у тому, що ми завжди маємо можливість спробувати стати іншими, ніж зараз. Ми постійно вибираємо своє «Я» шляхом заперечення того, чим ми є, чим ми були, і за допомогою вибору себе, як чогось ще. Самоідентифікація – динамічний процес, що має яскраво виражене темпоральне вимірювання різних компонентів становлення і розвитку особистості, постійно порівнювати свій попередній, поточний і можливий, бажаний і уявний соціальний статус. Отже, щоб стати самим собою людина має ототожнюватися з якимись якостями особистості, які перебувають поки що не у ньому самому, тобто самоідентифікуватися з кимось або чимось не у ньому самому. Отже, у процесі самоідентифікації ми не тільки визначаємо особисті властивості, якими ми володіємо (актуальне «Я»), але і якості які могли б у нас бути за певних обставин (потенційне «Я»). Постійна рефлексія вимагає від людини стати людиною, точніше ставати, тому що вона може тільки «ставати», безперервним зусиллям волі і розуму, здійснюючи вільний вибір. «Людина – це свобода», – каже Ж. -П. Сартр [6, с. 327]. Людина вільна у своєму виборі і у цьому весь трагізм ситуації. Ніхто йому не зможе допомогти, крім нього самого. Навіть якщо вона і отримає допомогу у вигляді кого-то знаку згори, то «сама розшифровує ці знаки» [6, с. 328]. У цьому його занедбаність. Свобода перетворюється у болісну необхідність, від неї нікуди не піти. Людина, за формулою Ж. -П. Сартра, «засуджена бути вільною». Ти вільна, щоб робити себе самою собою. Ти вибираєш свою долю, проектуєш себе, тим самим «людина постійно перебуває поза себе... втрачає себе назовні» [6, с. 343].

Неминучість вільного вибору – фундаментальна посилка екзистенціалізму. Будь-яка спроба уникнути його включає те, що Ж. -П. Сартр називає «хибною вірою» або «поганою вірою» (іноді перекладається як «самообман»). «Хибна віра» або самообман має безліч форм. Одне з проявів характерно для людини, яка живе роллю або стилем життя, є просто стереотипом або кліше. Пригнічена відповідальністю за своє життя особистість прагне знайти притулок і штучний комфорт у прийнятті готової ролі, яка дає їй сенс і якій, будь вільна, вона, сама не повинна була б сприяти. «Розглянемо ось цього офіціанта кафе, – пише філософ. – Він грає у буття офіціанта у кафе.... Офіціант грає у свою професію, щоб реалізувати її» [5].

Для Ж. -П. Сартра діяти або жити у «хибній вірі» означає відвернутися від свободи і від створення сенсу для себе. Однак сам по собі вибір «хибної віри» є акт волі, як і будь-який інший вибір. Умови існування людини такі, що ми не можемо уникнути такого вибору. Вибір індивідуальний. Ж. -П. Сартр переконує нас уникати «хибної віри» і вести автентичне життя, що означає вільне становлення, заперечення будь якої дійсності, спонтанний вихід за власні межі, повноту відповідальності за свої дії. Автентичність полягає у отрефлексованому виборі, свідомому перетворенні власної волі цінність, тоді як другі способи залишаються на дорефлексивному рівні.

Висловлюючи свою солідарність з Л. Стевенсоном про багатослівность та багатьох незрозумілостях, можна констатувати, що сартрівський аналіз свободи і автентичності має важливе значення. Ймовірно Ж. -П. Сартр хотів надати поняттю вибору набагато ширше значення, ніж зазвичай, щоб зробити нас відповідальними не тільки за наші дії, але і за наші емоції і навіть характери. Його філософія це безпосередньо практичний і інтимний заклик всім нам бути більш свідомими і вживати нашу свободу для того, щоб змінюватися. [7]

Висновки. Не дивлячись на різні шляхи (релігійний та атеїстичний) екзистенціалізм стверджує, що кожну мить свого існування «Я» людини знаходиться у становленні, тобто воно щось, те що повинно стати. Людина знаходиться у постійному русі, вона – творець, вона творець самої себе. Головне, до чого вона повинна прагнути, це щирість перед самою собою, постійно озираючись на пройдений шлях, завжди готова переглянути свої погляди і дії, щоб зберегти вірність самій собі.

Релігійний екзистенціалізм стверджує, що стати самим собою можливо лише у відношенні до Бога. Так, С. К’єркеґор, визначаючи людське життя як відчай, вважає, що вибір власного «Я» означає вибір самого себе у вічному значенні, і тільки зв’язок з Богом надає людської екзистенції сенс.

Представник атеїстичного екзистенціалізму Ж. -П. Сартр схвалює «автентичність». Він би хотів, щоб кожен з нас робив свій індивідуальний вибір з повним розумінням того, що ніщо і ніхто не визначить його за нас. Ми повинні визнати свою відповідальність за все, що відбувається з нами, – не тільки за наші дії, але і за погляди, емоції, схильності і характери, а також бути більш свідомими і вживати нашу свободу для того, щоб змінюватися.

Звичайно ж, екзистенціальна філософія – це не панацея, яка володіє об’єктивним знанням того, що є людина, швидше, вона має характер зверненого до людини заклику: «Стань самим собою!», «Збудься!». І тут неможливий ніякий остаточний результат, екзистенціальна філософія, як і людське існування, відкриті і не завершені [10]. Як стверджував К. Ясперс: «Філософствувати – означає, бути у дорозі». І подорож по лабіринтах самоидентичностей обіцяє бути довгою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Больнов О. Ф. Новая укрытость. Проблема преодоления экзистенциализма. Введение [Электронный ресурс] // Философская мысль. -2001. – №2. – С. 137-145. – Режим доступа: http: //mreadz. com/new/index. php? id=282911&pages=1 (Дата доступа 15. 06. 2015 г.)
Киркегор С. Гармоническое развитие в человеческой личности эстетических и этических начал [Текст] // Киркегор С. Наслаждение и долг. – Киев: AirLand, 1994. – С. 225-419.
Кьеркегор С. Болезнь к смерти. Изложение христианской психологии ради наставления и пробуждения [Текст] // Кьеркегор С. Страх и трепет. – М. : Республика, 1993. – С. 249-350.
Онищук О. В. Концепція людської екзистенції Сьорена К’єркеґора: автореф. дис... канд. філософ. наук: 09. 00. 05 [Текст] / О. В. Онищук; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. – Л., 2008. – 20 с. – укр.
Сартр Ж. -П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии [Электронный ресурс]. – М. : Республика, 2002. – 640 с. – Режим доступа: http: //www. psylib. org. ua/books/sartr03/index. htm (Дата доступа 19. 02. 15 г.)
Сартр Ж. -П. Экзистенциализм – это гуманизм [Текст] // Сумерки богов / Сост. и общ. ред. А. А. Яковлева: Перевод. – М. : Политиздат, 1989. – С. 319-344.
Стевенсон Л. Десять теорий о природе человека [Электронный ресурс]. – М. : Слово, 2004. – Режим доступа: http: //psylib. org. ua/ books/stevl01/index. htm (Дата доступа 11. 06. 15 г.)
Шевченко С. Л. Автентичність екзистенції в «негативному» та «позитивному» екзистенціалізмі: автореф. дис. канд. філософ. наук: 09. 00. 05 [Текст] / С. Л. Шевченко; Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К., 2009. – 18 с. – укр.
Шестов Л. Киркегард – религиозный философ [Текст] // Киркегор С. Наслаждение и долг. – Киев: AirLand, 1994. – С. 423-451.
Экзистенциальная модель бытия человека в мире [Электронный ресурс] // Философия в современном мире. Зеленков А. И., Кисель Н. К., Медведева И. А., Янчук Е. И. – Издательский центр БГУ, 2007. – 215 с. – Режим доступа: http: //zinki. ru/ (Дата доступа 19. 02. 15 г.).