Емпатія в аспекті когнітивних категорій градуальності, оцінки та норми

 

Іванотчак Н. І.

 

Анотація. Статтю присвячено дослідженню градуаль- ності й аксіологічних складових емпатії в англомовній дитячій прозі фентезі. Окреслено поняття норми в емпатії. Побудовано аксіологічну шкалу емпатії.

Ключові слова: емпатія, градуальність, оцінка, норма, аксіологічна шкала, дитяча проза фентезі.

Постановка проблеми. Когнітивно-семантична спрямованість сучасних досліджень зосереджує увагу лінгвістів на засобах катетеризації ментальних процесів. Емпатія є явищем складним і багатогранним, проте вона піддається системному опису й дослідженню [1, с. 1]. Важливою когнітивною операцією, спрямованою на катетеризацію дійсності, є впорядкування об’єктів і їхніх ознак відповідно до певної шкали. У мовознавстві для опису цієї логіко-семантичної та когнітивної категорії використовують термін «градуальність» [2]. Градуальність уперше детально окреслив Е. Сепір, описавши її основні поняття – шкалу, норму, точку відліку тощо. Е. Сепір також висунув важливий постулат про універсальність градуювання. Він зазначав, що кожне слово, яке здатне отримати кількісне визначення, є потенційно градуйованим [3, с. 94]. Концепція універсальності градуаль- ності, розроблена Е. Сепіром, простежується у працях багатьох дослідників [4; 5], які вбачають у ній «фундаментально важливу семантичну властивість, вплив якої поширюється далеко за межі прикметників на інші категорії» [4, с. 348].

Як зазначає О. Вольф, такі поняття, як порівняння й оцінка, неможливо розглядати безвідносно одне до одного [6, с. 15]. Питання про зв’язок градуальності з категоріями оцінки та емоцій розглянуто в роботах Н. Арутюнової та О. Вольф [7; 6]. Співвідношення оцінки та емпатії досліджували А. Недосека й Н. Таценко на матеріалі фразеології [8].

Категоризація емпатії відбувалася за різними параметрами. Г. Барет-Леонард і К. Роджерс досліджували спрямованість, фазовість і точність емпатії [1; 9]. Співвідношення когнітивно- го й емотивного компонентів емпатії вивчали Ф. Кастелланос, К. Кокс, А. Ді Мартіно, Л. Уддін та ін. [10]. Проте актуальним залишається з’ясування градуальності виявів емпатії й співвідношення раціональної та емоційної оцінки в типах емпатії.

Метою статті є окреслення когнітивно-семантичних категорій градуальності, оцінки та норми в їхньому стосунку до емпатії, установлення їхнього взаємозв’язку та особливості вербалізації в дитячій прозі жанру фентезі.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:

• уточнити поняття емпатії;
• виявити специфіку когнітивно-семантичних категорій градуальності, оцінки та норми щодо емпатії і їхньої кореляції в текстах дитячої фентезійної прози;
• побудувати аксіологічну шкалу емпатії.

Дослідження проводиться на матеріалі текстів дитячих фентезійних книг К. Льюїса «Хроніки Нарнії» та Дж. Роулінг «Гаррі Поттер» загальним обсягом 768 і 4 195 сторінок, відповідно. Основними методами дослідження слугували компонентний аналіз, що дав змогу визначити елементи лексичних значень типів емпатії, опозиційний аналіз – для визначення їхньої класифікації на підставі семантично релевантної розбіжності за певною диференційною ознакою при схожості інших.

Виклад основного матеріалу дослідження. Градуальність визначається як семантична категорія, в основі якої лежить ког- нітивний процес вимірювання (градуювання) певної ознаки та в результаті якого вибудовується градаційна шкала [2]. Побудова градаційної шкали не може бути здійснена безвідносно до категорії норми й пов’язаної з нею категорії оцінки. Категорія норми співвідносить образ певного об’єкта із нормативними уявленнями про нього в картині світу [6, с. 44]. Е. Сепір визначав це як логічне градуювання першого типу, коли норма є об’єктивною, статистичною, середньою [3, с. 96]. Точка відліку градаційної шкали приймається за нульовий ступінь вираження певної ознаки. Нульова оцінка, яка виражає індиферентне ставлення носіїв мови до ознак референта, входить як семантичний компонент до структури значення слів, що містять норму якоїсь якості, ознаки, і слугує фоном, щодо якого сприймаються оцінні відхилення в той чи інший бік [11, с. 33].

Провівши компонентний аналіз значень антонімів емпатич- них станів, за нульовий ступінь вираження емпатії – середню параметричну норму – беремо значення indifference (unconcern, nonchalance), що містить семи mediocrity, lack of interest, lack of concern, lack of sympathy:

So I just explained coolly and quietly that I had been kidnapped and brought away on this idiotic voyage without my consent, and it was hardly my business to get them out of their scrape [12].

«Doubtless she was beaten for sleeping late”, said Aravis coolly. «But she was a tool and spy of my stepmother’s. I am very glad they should beat her” [12].

У прикладах (1) і (2) байдужість адресантів виявляється завдяки вживанню прислівників coolly та quietly, що містять у своїх визначеннях семи lacking in interest, not excited, with moderation, і виразу none of one’s business.

Вище за параметричну норму знаходяться всі типи емпа- тичних станів, що передбачають небезсторонність, когнітивне чи емотивне залучення до досвіду іншої людини, такі як співчуття, жаль, симпатія, власне емпатія, розуміння, такт.

При побудові градаційної шкали емпатії вище за нульову позначку користуємось класифікацією процесу емпатії, запропонованою Г. Баретт-Леонардом [1, с. 1], у якому він виділяє 3 фази:

• сприйняття й резонанс;
• виразна комунікація толерантного розуміння;
• фаза отриманої емпатії – усвідомлення того, що тебе розуміють.

 

Вияви емпатії є різноманітними за структурою емпатійно- го процесу. Деякі з них – розуміння, симпатія та жаль – проходять тільки першу фазу емпатії – сприйняття й резонанс. Такі вияви зараховуємо до пасивного