Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Епістолярій З. Фрейда та А. Ейнштейна: пацифістський аспект

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЕПІСТОЛЯРІЙ З. ФРЕЙДА ТА А. ЕЙНШТЕЙНА: ПАЦИФІСТСЬКИЙ АСПЕКТ
 
Олена ОНІЩЕНКО
 
У статті аналізується міждисциплінарний потенціал листа З. Фрейда А. Ейнштейнові, що відомий під назвою «Чи неминуча війна?».
Ключові слова: епістолярій, пацифізм, культура, психоаналіз, міждисциплінарний потенціал.
В статье анализируется междисциплинарный потенциал письма З. Фрейда А. Эйнштейну, известного под названием «Неизбежна ли война?».
Ключевые слова: эпистолярность, пацифизм, культура, психоанализ, междисциплинарный потенциал.
The article analyzes interdisciplinary potential of S. Freud’s letter to A. Einstein, known as the «Is War Inevitable?».
Key word: epistolary, pacifism, culture, psychoanalysis, interdisciplinary potential.
 
Феномен епістолярію, що, вочевидь, є само- цінною культуротворчою проблемою, останнім часом, дедалі частіше привертає увагу представників різних галузей гуманітарного знання, актуалізуючи застосування міждисциплінарного підходу. Адже потенціал епістолярію, активно «працюючи» у самодостатньому концептуальному полі літературознавства, мистецтвознавства, філософії, етики, естетики, культурології тощо, стимулює проведення, так би мовити, перехресних досліджень, що відкривають можливість виявити нові аспекти у проблемному просторі і класичної, і сучасної гуманістики. Серед персоналій, епістолярна спадщина яких завжди була в епіцентрі наукових розвідок, особливе місце посідає постать З. Фрейда.
Фундатор психоаналітичної теорії, сфера інтересів якого була пов’язана з різними напрямами природничого і гуманітарного знання, залишив, як відомо, величезний епістолярний масив, що його осмислення і переосмислення не втрачає своєї актуальності. Проте предметом нашого дослідження буде лише один лист австрійського ученого, що має такий статус вельми формально. Йдеться про відповідь видатного психіатра Зигмунта Фрейда (1856-1939) великому фізикові Альбертові Ейнштейну (1879-1955), яка фактично стала самодостатнім есе під назвою «Чи неминуча війна?». Дивовижний транскультурний потенціал цього листа «провокує» негайно розпочати аналіз тексту, одначе потрібно хоча б коротко зупинитися на передумовах його написання.
У 1931 р. провідні представники інтелігенції виступили з ініціативою обговорення найбільш актуальних і болючих питань, які постали перед тогочасною Європою. Результатом їхньої дискусії стала поява збірника «Відкриті листи», що його формат, вочевидь, був не випадковим. Адже саме листування є одним з найпотужніших засобів діалогу, котрий набуває особливої ваги у моменти найжорстокіших випробувань в історії людства, реалізуючи свою важливу гуманістичну функцію.
Учасником цього проекту став і А. Ейнштейн, який відповідав за «пацифістський» блок і мав долучити до обговорення відповідних проблем найавторитетніших репрезентантів європейської культури . Чи не першим, до кого звернувся вчений, був З. Фрейд, котрий у серпні 1932 року отримав листа від А. Ейнштейна, що в ньому ар- тикулювалася низка питань. Ключовими були два: зміст першого мав досить загальний характер: «Чи існують шляхи, аби упередити безпеку війни?», натомість друге – чітко спрямовувалося у поле професійної діяльності віденського психо- аналітика: «Чи існують психологічні засоби, які б спрацювали на упередження ненависті та агресії?».
Загальновідомо, що А. Ейнштейн ставився до З. Фрейда з великою повагою і як до людини, і як до вченого, що засвідчують різні фрагменти епістолярію видатного фізика. Зокрема, в одному з листів, висловлюючи своє захоплення особистістю австрійського дослідника, визнаючи його «одним з найбільш великих вчителів» цілого покоління, А. Ейнштейн наголошував: «До <... > останнього часу я міг лише відчувати умоглядну міць Вашого руху думок, що мали величезний вплив на світогляд нашої ери, але не був спроможний скласти чітку уяву про їх істину. Нещодавно, одначе, мені вдалося дізнатися про кілька випадків <... >, що виключають, як мені видається, будь-яку інтерпретацію, окрім тієї, що її дає теорія витіснення. Те, що я наштовхнувся на них, дуже мене потішило; дуже радісно, коли велика і прекрасна концепція виявляється такою, яка збігається з реальністю» [1, 449].
У відповіді на компліментарний лист А. Ейнштейна психоаналітик висловив свою вдячність, одначе залишився вірним своїй іронічній манері спілкування: «<... > Звичайно, я завжди знав, що Ви “захоплюєтесь” мною лише через ввічливість і майже зовсім не вірите в будь-яку з моїх доктрин, хоча я часто запитував себе, чим ще можна захоплюватися у цих теоріях, якщо вони несправедливі, тобто якщо вони не містять великої долі істини. Між іншим, чи не видається Вам, що до мене ставилися б краще, якби у моїх доктринах містився б більший відсоток помилок чи божевілля?» [1, 449].
Це міркування З. Фрейда, ймовірно, можна тлумачити на кількох рівнях. з одного боку – у площині відомого афоризму О. Вайльда, згідно з яким кожна людина має право на помилку. з другого – у контексті позиції А. Бергсона, котрий визнавав, так би мовити, «геніальні помилки» на кшталт відкриття Америки Христофором Колумбом. І, нарешті, у межах власне психоаналітичної теорії, що у її продуктивності З. Фрейд був глибоко переконаний, а відтак будь-які сумніви з цього приводу викликали в нього чи різкий супротив, чи вкрай саркастичні оцінки на адресу опонента.
Не менш важливою видається і друга частина листа віденського психоаналітика, яка показово засвідчує послідовність його стратегії щодо перспектив руху психоаналізу: «Ви настільки молодший за мене, – відзначав він, – що я можу сподіватися вважати Вас серед моїх “послідовників” на той час, коли Ви досягнете мого віку. Оскільки тоді я вже не зможу про це довідатися я тішуся від того наперед... «[1, 449-450]. Як відомо, З. Фрейд абсолютно відкрито і чітко декларував
Фото Капча