Етапна реабілітація дітей з дискінезіями жовчовивідних шляхів з використанням східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії

Об’єкт дослідження: діти віком від 7 до 14 років з дискінетичними порушеннями жовчовивідних шляхів.

Предмет дослідження: вплив східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії на дискінетичні порушення жовчовивідних шляхів у дітей на стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному етапах відновлювального лікування.

Методи дослідження: клініко-анамнестичний, дослідження стану вегетативної нервової системи за допомогою варіабельності серцевого ритму, дуодентальне фракційне зондування, ультразвукове дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Виявлено особливості стану вегетативної нервової системи у дітей з ДЖВШ залежно від типу дискінетичних розладів і встановлено, що дискінетичні порушення жовчовивідних шляхів у 60, 3% випадків перебігають за гіпокінетичним типом і у 39, 7% – за гіперкінетичним. При цьому для гіпокінетичного типу характерною є перевага симпатичного відділу вегетативної нервової системи, а для гіперкінетичного – парасимпатичного.

Розроблено та обґрунтовано методику застосування прийомів східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії залежно від типів дискінетичних порушень жовчовивідної системи.

Вивчено ефективність комплексного, диференційованого, етапного відновлювального лікування дітей з ДЖВШ із застосуванням східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії. Встановлено, що застосування в загальному, відновлювальному лікуванні на госпітальному етапі східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії сприяє нормалізації моторно-евакуаторної функції жовчного міхура і сфінктерного апарату, а також нормалізації вегетативного статусу дітей з ДЖВШ і тим самим приводить до пришвидшеної ліквідації клінічних проявів захворювання.

Включення в загальний комплекс відновлювальних заходів на амбулаторно-поліклінічному етапі прийомів східної оздоровчої гімнастики диференційовано в залежності від типу дискінетичних розладів сприяло збільшенню тривалості періоду ремісії у більшої кількості дітей з даною патологією.

Розроблено програму етапного відновлювального лікування дітей з ДЖВШ, яка складається зі стаціонарного й амбулаторно-поліклінічного періодів.

Практична значущість роботи. Вперше застосовано і впроваджено у практику система етапного відновлювального лікування дітей з ДЖВШ шляхом включення до комплексної терапії на стаціонарному етапі східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії, що дозволило підвищити ефективність лікування цього контингенту дітей, а на амбулаторно-поліклінічному етапі – східної оздоровчої гімнастики, що дозволило збільшити період ремісії. У дітей з гіпокінетичним типом ДЖВШ, беручи до уваги знижену у них енергетичну активність меридіана жовчного міхура і перевагу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, східний масаж і східну оздоровчу гімнастику проводили за тонізуючою методикою, пелоїдотерапію – у вигляді аплікацій на “комірцеву” ділянку. У дітей з гіперкінетичним типом ДЖВШ, враховуючи підвищену енергетичну активність меридіана жовчного міхура і перевагу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, східний масаж і східну оздоровчу гімнастику проводили за седативною методикою, пелоїдотерапію – у вигляді аплікацій на ділянку правого підребер'я.

Запропонована методика впроваджена в лікувальну практику: гастроентерологічного відділення дитячої дорожньої клінічної лікарні, дитячого гастроентерологічного відділення міської клінічної лікарні № 2 і дитячої поліклініки № 5 м. Одеси. Результати даної роботи впроваджені в навчальний процес кафедри спортивної медицини і валеології, зокрема в лекційний курс “Східні оздоровчі системи”.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено інформаційний і патентний пошуки, аналіз наукової літератури за даною проблемою.

Самостійно здійснено обстеження 136 дітей з ДЖВШ на базі гастроетнерологічного відділення дитячої дорожньої клінічної лікарні; вивчено ефективність дії запропонованих методик на моторно-евакуаторну функцію жовчовивідних шляхів і вегетативний статус дітей із ДЖВШ, а також їх вплив на віддалені результати лікування.

Автором самостійно проведено статистичну обробку отриманих результатів, їх аналіз, сформульовано висновки, узагальнено дані дослідження.

6 наукових статей оформлені автором самостійно, а публікації, видані у співавторстві на 60% виконані автором дисертаційної роботи.

Апробація роботи. Результати роботи було висвітлено: на IV Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (Київ, 2000 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини” (Одеса, 1999 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини” (Одеса, 2000 р.).

Апробацію роботи проведено на сумісному засіданні кафедри спортивної медицини і валеології та проблемної комісії “Здоров’я матері і дитини. Спадкові хвороби” Одеського державного медичного університету, а також на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 (6 самостійних) робіт, з яких 8 – статті в профільних наукових журналах, 3 – у матеріалах з'їздів і конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота виконана на 149 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 22 таблицями і 18 рисунками; складається зі вступу, 5 розділів, обговорення результатів, висновків, списку використаної літератури (257 джерел, з них – 210 вітчизняних і 47 іноземних).

 

 

Матеріали та методи дослідження. У роботі подано аналіз результатів обстеження і лікування 136 дітей різної статі віком від 7 до 14 років. Усіх дітей було розподілено на дві групи – контрольну (45 дітей) і основну (91 дитина). Під час розподілу на контрольну й основну групи виходили з випадкового добору дітей, тому що розбіжності у первинному клінічному, параклінічному і спеціальному статусі хворих не було. У зв’язку з цим, загальна характеристика і дані спеціальних методів дослідження вихідного стану до лікування аналізувалися серед усього контингенту дітей. З 136 дітей у 26 (19, 2%) дискінетичні порушення біліарної системи перебігали разом із захворюваннями інших органів травної системи,