Етносоціальні та демографічні процеси в Луцьку в 1919-1939 рр.

 

Малеончук Г. О.

 

Метою даного дослідження є висвітлення етносоціальних та демографічних процесів, що відбувались в Луцьку в 1919-1939рр. При підготовці статті були використані такі методи: аналізу та синтезу, історичного порівняння, історико-системний та історико-генетичний.

Основні висновки: Луцьк у міжвоєнний період мав найбільший приріст населення в порівнянні з іншими воєводськими центрами східних земель Другої Речі Посполитої; більшість мешканців міста були євреями, однак простежувався швидкий ріст чисельності поляків, цьому сприяла урядова політика; прослідковується взаємозв’язок між етнічним походженням мешканців Луцька та їх професійною діяльністю, поляки займали більшість посад в органах управління, євреї – в торгівлі, українці – в ремісництві та сільському господарстві; повільні темпи соціально-економічних перетворень ускладнювалися швидким демографічним приростом міського населення, наслідком чого було безробіття та низький рівень життя.

Ключові слова: Луцьк, населення, етнічний склад населення, етносоціальні процеси, демографічні процеси.

Міжвоєнний період в історії Луцька мав низку особливостей, які були обумовлені входженням Волині до складу Польської держави та наданням місту статусу воєводського центру. Відстеження характеру етносоціальних та демографічних процесів цього періоду є важливим ключем до оцінки характеру соціально- економічного розвитку міста та впливу на ці процеси політичного чинника.

Метою запропонованої статті є дослідження етносоціальних та демографічних процесів в Луцьку у 1919-1939 рр. Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати зміни чисельності мешканців міста, їх віросповідання та національного складу; простежити вплив міграційних процесів на ці зміни; з’ясувати етносоціальні особливості економічних процесів.

Дана тематика не має належного висвітлення в науковій літературі. Ряд дослідників у своїх працях представляють лише деякі аспекти теми дослідження в контексті історії Волині міжвоєнного періоду. Серед них, польський науковець: В. Меджецький [30], та українські: М. Кучерепа [25], А. Шваб [27], Ю. Крамар [24], В. Гринчуцький [23].

Протягом міжвоєнного періоду на розвиток Луцька помітний вплив мали етносоціальні та демографічні чинники, які ми можемо простежити проаналізувавши дані двох загальнопольських переписів населення 1921 та 1931 рр. та проміжну офіційну статистику населення. Що стосується даних переписів, то відразу обумовимо, що як тогочасні, так і сучасні дослідники піддають сумнівам їх достовірність. На них впливали численні фактори: цілеспрямована фальсифікація польської влади з метою збільшення чисельності польського населення; проблема репатріантів з території радянської України, оскільки одні ще не встигли повернутись після війни, інші – боячись депортації, уникали перепису населення; технічні труднощі: недостатня фахова підготовка комісарів-переписувачів, неналежний організаційний рівень перепису; складність у визначенні різниці між національністю та громадянством у самих респондентів, що пов’язано із процесом формування нації та національної свідомості; у 1921 р. під час перепису використовувалось поняття «віросповідання», у 1931 р. – «рідна мова», а не «національність», що ускладнює можливість етнічної ідентифікації населення Луцька та аналізу отриманих статистичних даних. Проте, незважаючи на недосконалість цих переписів, вони все таки дають загальне уявлення про окремі етнічні групи населення Луцька в 1921 та 1931 рр. [25, с. 98-99].

Чисельність населення Луцька в 1921 р. становила 21 157 осіб. З них 10 045 були чоловіками (47%), 11 112 – жінками (53%). Працездатне населення, віком від 16 до 60 років, становило 12 788 осіб (60%). З них 5 908 були чоловіками, 6 880 – жінками [31, s. 30]. До 1931 р. кількість населення Луцька збільшилась до 35 554 осіб. Гендерне співвідношення населення практично не змінилося: 16 938 – чоловіки (48%), 18 616 – жінки (52%) [28, s. 27]. У 1931 р. кількість працездатного населення міста зросла майже на 10 тис. і становила 22 650 осіб (10 628 – чоловіки, 12 022 – жінки). Отже, за рахунок позитивних міграційних процесів, частка працездатного населення в загальній структурі мешканців міста у порівнянні із 1921 р. зросла на 4% [28, s. 44-45].

Збільшення кількості населення Луцька в міжвоєнний період мало кілька причин: природний приріст, приєднання навколишніх територій до міста, політика влади щодо переселення на Волинь польського населення з інших воєводств.

Приріст населення Луцька протягом 1921-1931 рр. був найвищим серед східних воєводств Другої Речі Посполитої, і складав 52, 6%. В інших воєводських центрах, цей показник був помітно нижчим, так у Львові він становив 29%, Станіславі – 14, 7%, Тернополі – 12%. Найвищим він був і серед міст Волинського воєводства з чисельністю від 25 до 50 тисяч мешканців [29].

Сформувати уявлення про рівень природного приросту населення Луцька можна завдяки наявним статистичним даним щодо другої половини 1930-х рр. Так, у 1935 р. він становив 1, 75%, у 1936 р. – 1, 02%, у 1937 р. – 0, 91%. Показники кількості населення, що прибуло до міста в дані роки в кілька разів вищі: у 1935 р. – 6, 65%, у 1936 р. – 6, 7%, у 1937 р. – 4, 25% [32, s. 2]. При цьому кількість прибулих вдвічі перевищувала кількість осіб, що виїхали з Луцька [19, арк. 25].

Населення Луцька в міжвоєнний період суттєво збільшилось за рахунок приєднання у 1930 р. до нього околиць: а саме колоній: Барбащизна, Лідавка, Красне, сіл: Дворець, Яровиця та Красне. Населення новоприєднаних територій складало 7 489 осіб [15, арк.