Етносоціальні та демографічні процеси в Луцьку в 1919-1939 рр.

За гендерною ознакою домінуюча більшість серед працівників місцевого самоврядування належала чоловікам і ця тенденція за двадцять років мало змінилася. Якщо у 1919 р. в магістраті працювало 18% жінок, то за 20 років їх кількість збільшилася лише до 20% [13; 18, арк. 45-52].

На відміну від магістрату, де поляки займали всі керуючі посади, в міській раді були широко представлені євреї, проте і тут прослідковується тенденція швидкого збільшення частки поляків. Так, якщо у 1927 р. євреї складали 74% радних міської ради, поляки – 22%, а росіяни – 4% [11, арк. 7], то у 1934 р. частка поляків серед них зросла до 53%, євреїв зменшилася до 37%, інші етнічні групи становили 9% [10, арк. 57].

У структурах органів державної влади ситуація була іншою. Так, у 1925 р. Луцькому повітовому управлінні всі без винятку керівні посади займали римо-католики [7, арк. 1]. До слова, у середині 1930-х рр. більшість вчителів луцьких шкіл були також римо-католиками, попри те, що учнями були здебільшого православні та юдеї [6, арк. 11, 19].

Широке залучення до формування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інституцій поляків із інших воєводств зумовило багато незручностей побутового характеру. Найголовнішою серед них була відсутність придатних помешкань. У 1921 р. в Луцьку було зареєстровано 3 698 помешкань, більшість з них складали трикімнатні оселі – 1 049, однак одно- та двокімнатних було не набагато менше – 811 та 962 відповідно. В одному помешканні найчастіше проживало від 4 до 6 осіб [31, s. 11]. За даними на 1931 р. в Луцьку вже нараховувалося 7 801 помешкання, серед яких одно-, дво- та трикімнатні оселі складали практично рівну частину – близько 2 000. Зменшилась кількість осіб, що проживали в одному помешканні, тепер найчастіше жили по одному чи двоє, що у відсотковому відношенні до загальної кількості населення складало 52% [28, s. 3].

 

 

Більшість новоприбулих службовців та працівників змушені були винаймати житло. У середині 1920-х рр. в Луцьку за 1 кімнату з кухнею плата складала 800 – 1 000 злотих на рік, за дві кімнати – 1 200 – 1 500, за три кімнати з кухнею – 1 000 – 3 000 злотих. За кімнату для одиноких, перехідна – 40 – 50 злотих на місяць, хоча враховуючи ціну меблів, послуг та опалення – орендар платив всі 150 злотих. Вцілому у 1925 р. на одну луцьку квартиру припадало 3, 5 особи [30, s. 55]. Бували випадки, коли прибулий урядовець не знаходив помешкання та повертався туди звідки приїхав. Так, зокрема, К. Хилінський, начальник адміністративного відділу Волинського воєводського управління, з цієї ж причини змушений був відправити свою дружину з дітьми до Варшави, а сам лишився в Луцьку в орендованій кімнаті. Дороге житло було однією із проблем, оскільки по всій Волині в цей час панувала суцільна дорожнеча. Парадоксально, але в першій половині 1920-х рр. ціни на продовольчі товари, були подекуди навіть в три рази вищими за варшавські. Це було спричинено винищенням краю війною та нерозвинутою системою торгівлі з дрібними селянськими господарствами Волині. На сторінках газети <^усіа Wofyma» у 1925 р. міський урядовець представив свій місячний бюджет, що складався з витрат на помешкання (1 чи 2 кімнати) – 46 злотих, світло та опалення – 21 злотий, продукти харчування – 107 злотих, засоби гігієни – 20 злотих, одяг – 27 злотих, потреби культури (газети) - злотих, дрібні видатки – 17 злотих, разом – 248 злотих, хоча його доходи не перевищували 200 злотих на місяць [30, s. 56].

Для розв’язання проблем з проживання урядовців, в місті в 1924-1925 рр. було споруджено в передмісті Красне мурованих та 7 дерев’яних будинків, які нараховували 61 кімнату. Подальше будівництво було призупинене через проблеми з фінансуванням [30, s. 58]. 1930-ті рр. не принесли суттєвих змін в ситуацію із забезпеченням житла. Приріст населення Луцька випереджав інші міста воєводства. Знайти місце для проживання було і надалі доволі важко.

Луцьк став одним з найдорожчих воєводських міст Польщі [30, s. 189]. Підтвердження цьому знаходимо на сторінках газети <^іетіа Wofynska» на яких наведено порівняння цін Луцька та Варшави. Автор статті зазначає, що колись місто Луцьк було дешевшим за Варшаву, а в 1932 р. став на половину дорожчим. Так, обід з 3 страв та чашки чаю у Варшаві коштував близько 60 грош. Власники варшавських ресторанів мали справу безпосередньо з виробниками, а не з численними посередниками, як в Луцьку. В воєводському центрі аналогічний обід коштував від 1, 20 до 1, 50 злотих. Автор статті зазначав: «Якщо порівняти помешкання столичні з усіма вигодами та «примітивом» в Луцьку і поглянемо на ціни – оніміємо» [35, s. 2].

Для розуміння рівня життя лучан у міжвоєнний період, наведемо