Еволюція парламентаризму та його вплив на забезпечення прав і свобод людини та громадянина

Початок новітньої історії парламентаризму України доцільно розглядати з відновлення українського державотворення на початку ХХ ст. Започаткування практики парламентаризму відобразило утворення й діяльність установ представницького характеру, які в період визвольних змагань 1917-1920 р. здійснювали певні державно-владні функції [13, с. 137]. На теренах України в процесі національно-визвольної боротьби існував квазіпарламент у 1917-1918 рр. – Українська Центральна Рада, яка представляла різноманітні політичні партії, що діяли на теренах тогочасної України. Вона проголосила незалежність Української Народної Республіки та прийняла Конституцію Української Народної Республіки 1918 р. Також передбачалося створення в Західноукраїнській Народній Республіці парламенту на демократичних засадах – Сейму, процедура виборів до якого була затверджена відповідним законом у квітні 1919 р. Сейм мав бути скликаний у червні 1919 р. Проте розвиток воєнних подій перешкодив як його скликанню, так і проведенню самих виборів [14, с. 89].

У процесі національно-визвольної боротьби українського народу на початку ХХ ст. все ж таки був обраний і діяв один парламент - Сойм Карпатської України, вибори до якого були проведені 12 лютого 1939 р.

15 березня 1939 р. відбулося перше засідання Сойму, на якому посли (депутати) склали присягу й обрали президію та комісії Сойму. Сойм прийняв Конституційний закон від 15 березня 1939 р., згідно з § 1 якого Карпатська Україна є незалежною державою. Відповідно до § 3 цього документа Карпатська Україна є республікою на чолі з Президентом Карпатської України та вибраним Соймом [15, с. 135].

Також існував парламент Радянської України – Всеукраїнський з’їзд рад УСРР, а з 1929 р. – Верховна Рада УРСР, до її компетенції, згідно з Конституцією УРСР 1929 р., входило видання законів та охорона прав громадян [10, с. 339].

Демократичні зміни відбулися в Радянській Україні в межах політики перебудови. Так, після конституційних змін 1989 р., зокрема в березні 1990 р., відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради УРСР на альтернативній основі. Згодом цей орган прийняв Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. [16] та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. [17]. Голова Президії Верховної Ради УРСР Л. Кравчук як вища посадова особа держави виконував функції глави Української Держави з 24 серпня 1991 р. по 1 грудня 1991 р. – до дня проведення референдуму про незалежність України та обрання першого Президента України.

У цей період було прийнято чимало важливих законів, багато з яких діють і нині. Зокрема, можна назвати Закон України «Про пра- вонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. [18], на його основі визнавалася дія на теренах України провідних документів ООН та НБСЄ з питань прав людини, які були ратифіковані ще в роки СРСР. Також було прийнято Декларацію прав національностей України від 1 листопада 1991 р. [19], у якій було закладено основи міжнаціональної політики в Україні.

Прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. [20] стало новим важливим кроком для розвитку парламентаризму в незалежній Україні.

Вищенаведене свідчить про провідну роль Верховної Ради України в здобутті сучасної незалежності України та формуванні засад сучасної системи забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні.

Отже, розвиток парламентаризму обумовлений, зокрема, розвитком ідеологічного підґрунтя необхідності існування парламентів, теорії розподілу влади на три гілки, а також здійсненням влади народом та утвердженням ідей прав людини.

Формування парламентаризму в сучасній Україні здійснювалося на основі трансформації радянського парламентаризму, а певний вплив на цей процес мали також ідеї українського парламентаризму, обґрунтовані в процесі національно-визвольної боротьби українців на початку ХХ ст.

Існують перспективи подальших наукових досліджень у цьому напрямі, зокрема щодо порівняльно- правового аналізу еволюції парламентаризму в Україні та інших країнах Європи, впливу парламенту на забезпечення прав людини в умовах демократичної та правової держави, становлення парламентаризму в Україні.

Отже, у статті охарактеризовано проблематику еволюції парламентаризму та його вплив на забезпечення прав і свобод людини та громадянина.