Еволюційне тлумачення права у практиці європейського суду з прав людини

 

Кретова І. Ю

 

У статті аналізується еволюційний підхід до тлумачення прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., розглядаються основні складові цього підходу, а також межі динамічного тлумачення з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ключові слова: тлумачення права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини, еволюційний (динамічний) підхід, Конвенція як «живий інструмент».

В статье анализируется эволюционный подход к толкованию прав человека, гарантированных Конвенцией о защите прав человека и основных свобод 1950 г., рассматриваются основные составляющие этого подхода, а также пределы динамического толкования с учётом практики Европейского суда по правам человека.

Ключевые слова: толкование права, Конвенция о защите прав человека и основных свобод, Европейский суд по правам человека, эволюционный (динамический) подход, Конвенция как «живой инструмент».

Kretova I. U. EVOLUTIONAL INTERPRETATION OF LAW IN THE CASE LAW OF EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS

The article is devoted to the evolutional approach to the interpretation of human rights, guarantied by the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (1950). The main components of this approach as well as the limits of dynamic interpretation are determined in light of the landmark judgments of the European Court of Human Rights.

Key words: interpretation of law, European Conventionfor the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, European Court of Human Rights, an evolutional (dynamic) approach, Convention as a “living instrument”.

 

Постановка проблеми. Буремні події останнього часу та швидкоплинні зміни, що відбуваються в суспільному житті, актуалізують добре відому в теорії права проблему еволюційного тлумачення права, яке дає змогу інтерпретувати зміст правових приписів у світлі умов сьогодення й забезпечує ефективність правового регулювання.

Ступінь розробленості проблеми. До тих чи інших аспектів динамічного тлумачення права звертались як вітчизняні, так й іноземні вчені, серед яких А. Барак, Е. Бред- лі, М. Вопленко, Г. Гаджиєв, В. Гончаров, Д. Гом’єн, М. Дженіс, Т. Дудаш, М. Козюбра, Дж. Летсас, Дж. МакБрайд, В. Мармазов, П. Рабінович, І. Сліденко, В. Туманов, С. Фе- дик, Д. Дж. Харріс, Г. Христова, О. Черданцев, С. Шевчук та ін. Однак на окрему увагу заслуговує проблема тлумачення прав людини на основі еволюційного підходу, адже саме норми про права людини передусім вимагають їх ефективного застосування з урахуванням сучасних умов і моральних уявлень певного суспільства, що змінюються з часом.

Для європейських держав ключове місце у сфері прав людини посідає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 г.)  (далі, якщо не вказане інше, – Конвенція), новаторський елемент якої, за висловом М. де Сальвіа, полягає в утвердженні «європейського публічного порядку за рамками національних систем» [1, с. 12] задля збереження спільної спадщини політичних традицій, ідеалів, свободи і верховенства права (див. Преамбулу Конвенції). Водночас зміст прав і свобод, які зобов’язались гарантувати всі держави, що ратифікували Конвенцію, визначається саме у практиці Європейського суду з прав людини (далі, якщо не вказане інше, – Суд). Відповідно до ст. 32 Конвенції, Суд є органом, правомочним тлумачити положення Конвенції та протоколів до неї. Саме Європейський суд з прав людини, як стверджує Є. Алісієвіч, визначає адекватний і правильний з погляду Конвенції варіант розуміння сенсу і змісту Конвенції та протоколів до неї загалом, а також закріплених у них норм і правових понять [2, с. 14].

Суд постійно робить вагомий унесок в уніфіковане й виважене розуміння прав людини, збагачує їх зміст завдяки всебічному та ґрунтовному тлумаченню норм Конвенції. Нещодавно Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 431 повноваження Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини було доповнено обов’язком координувати «виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід’ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів» (див. п. 7-1 Положення). Хоча, як справедливо відзначає Г. Христова, запропоноване формулювання викликає серйозні питання з позиції загальної теорії права [3, с. 2], воно передусім покликане звернути увагу суб’єктів правозастосування в Україні на необхідність тлумачення гарантованих Конвенцією прав людини з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отже, метою статті є надання загальнотеоретичної характеристики еволюційного підходу до тлумачення прав людини в системі принципів і підходів до тлумачення Конвенції, визначення меж динамічного тлумачення й розкриття концепції розуміння Конвенції як «живого інструменту», що сформувалися у практиці Європейського суду з прав людини.

Виклад основного матеріалу. Загалом тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не потребує якогось особливого, невідомого загальному міжнародному праву інструментарію [4, с. 124]. Основні правила (підходи) до тлумачення міжнародних договорів, до яких належить Конвенція як міжнародно-правовий договір про права людини, визначаються у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., а саме:

• договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке варто надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об’єкта і цілей договору;
• з метою тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, включаючи преамбулу й додатки,