Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Еволюційне тлумачення права у практиці європейського суду з прав людини

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 

таке: а) усяку угоду, яка стосується договору і якої було досягнуто між усіма учасниками у зв’язку з укладенням договору; Ь) усякий документ, складений одним або кількома учасниками у зв’язку з укладенням договору і прийнятий іншими учасниками як документ, що стосується договору. Поряд із контекстом ураховуються такі чинники: усяка наступна угода між учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень; наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення; будь-які відповідні норми міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками;

  • можливість звернення до додаткових засобів тлумачення, у тому числі до підготовчих матеріалів і обставин укладення договору, якщо тлумачення залишає значення двояким чи неясним або призводить до результатів, які є явно абсурдними або нерозумними (див. ст. 31, 32 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
  • В. Кононенко справедливо вказує, що у випадку з Конвенцією застосування загальних правил інтерпретації має враховувати її специфіку, зумовлену наявністю поняття «колективне забезпечення» виконання зобов’язань. Це, зокрема, передбачає, що всі держави однаково дотримуються мінімального європейського стандарту в питаннях, пов’язаних із забезпеченням захисту прав людини; цей стандарт постійно розвивається, що зумовлено прагненням досягти абсолютного ідеалу, відображеного в Преамбулі Конвенції 1950 р., і саме тому виникає необхідність її уніфікованого та прогресивного тлумачення [5, с. 196-197].
    У результаті, як стверджує Є. Алісієвіч, Європейський суд з прав людини під час тлумачення Конвенції, окрім загальних правил тлумачення норм права й наведених вище правил тлумачення норм міжнародних договорів, керується специфічними принципами тлумачення, виробленими Судом стосовно Конвенції та протоколів до неї, а також у низці випадків нормами універсальних і регіональних міжнародно-правових актів про права людини, застосовними до обставин заяви, що розглядається, і практикою їх тлумачення наднаціональними судовими органами [2, с. 14].
    Отже, у так званому «праві Конвенції» виокремлюють специфічні (особливі) принципи й підходи тлумачення Конвенції та протоколів до неї, які вироблені (розвинуті) Європейським судом з прав людини й викладені в його рішеннях у конкретних справах. Хоча єдиний узгоджений перелік цих принципів відсутній, існує консенсус щодо їх «ядра», до якого належать доктрини «свобода розсуду» держави, «автономні поняття», «четверта інстанція», субсидіарності, позитивних зобов’язань. Першорядне місце серед таких принципів (підходів), як відзначають Д. Дж. Харріс, М. О’Бойл і С. Вобрік, належить саме еволюційному підходові до тлумачення положень Конвенції [6, с. 7, 8].
    Проблема еволюційного підходу до тлумачення права добре розроблена в загальній теорії права, яка виходить із того, що протягом строку чинності правових норм їх «буква» може залишатися незмінною, але «дух» може зазнавати перетворень. Визначаючи в такому разі значення (зміст) норми права, необхідно враховувати наявність двох тенденцій у пра- вотлумачній діяльності – статичної та динамічної. У межах статичного підходу значення норми права з моменту її ухвалення і протягом усього періоду її дії визнається незмінним у часі. За цього підходу в процесі тлумачення підлягає з’ясуванню «воля історичного законодавця», тобто те значення норми права, що було вкладено в неї на момент прийняття відповідного правового акта. За динамічного підходу в теорії тлумачення права значення норм права може еволюціонувати з перебігом часу. У цьому випадку правотлума- чна діяльність спрямована на з’ясування «волі актуального законодавця», тобто значення, що надається правовій нормі суспільством на відповідному етапі розвитку з урахуванням мінливих умов суспільного життя [7, с. 284].
    Ж. -Л. Бержель стверджує, що еволюційний метод ґрунтується на тій ідеї, що право є процесом, безперервним актом творення суспільства, закони є всього лише його тимчасовим відображенням, яке має еволюціонувати разом зі зміною соціального середовища. Закони, отже, можуть бути відокремлені від початкової волі законодавця й набувати нового сенсу, для того щоб адаптуватися до нових вимог, що висуваються дійсністю. Сенс якогось закону може мінятися з часом і залежно від обставин [8, с. 432]. Отже, як зазнають Л. Тимченко та В. Кононенко, еволюційне тлумачення забезпечує поступовий розвиток змісту міжнародного договору внаслідок змін у житті суспільства [9].
    В. Кононенко додає, що в такому специфічному договорі, як Конвенція, незалежно від первинної волі його авторів надалі відображається нова воля, яка гармонійніше від- дзеркалює подальші зміни в міжнародному праві [5, с. 197]. У справі “Loizidou v. Turkey” (1989) Суд указує: «У судовій практиці твердо закріплено, що Конвенція є чинним документом, який треба тлумачити у світлі умов актуального життя,... положення не повинні тлумачитись тільки відповідно до намірів їхніх авторів, які були виражені більше 40 років тому».
    Еволюційне тлумачення Суду почалось зі справи “Golder v. United Kingdom” (1975), за якою з’явились інші важливі справи: три «профспілкові» справи: “National Union of Belgian Police v. Belgium” (1975), “The Swedish Engine Drivers’ Union v. Sweden” (1976), “Schmidt and Dahlstrrnm v. Sweden” (1976), “Danish Sex Education (Kjeldsen and others v. Denmark) ” (1976), “Ireland v. UK” (1978), “Tyrer v. UK” (1978) та інші пізніші справи, а період між 1975 і 1980 рр. яскраво свідчив про те, що еволюційна інтерпретація Судом прогресувала й розвивалася [10].
    Б. Хейл визначає три регулювальні ідеї еволюційної інтерпретації Конвенції: 1) зміни в договірних державах; 2) телеологічне тлумачення Конвенції; 3) учення про практичні та ефективні права [11, с. 327]. Інші західні дослідники також підтримують позицію, що телеологічну інтерпретацію й учення
    Фото Капча