Фермерське господарство «Злагода»

• фермерські господарства (ФГ) – 7;
• приватні сільськогосподарські підприємства (ПСП) – 1;
• товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) – 3;
• приватні сільськогосподарсько – виробничі підприємства (ПСВП) – 1;
• приватні орендні сільськогосподарські підприємства (ПОСП) – 1.

Як зазначено у законі, фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї. Які і інші підприємства, фермерське господарство має статут, власне найменування штамп та печатку що засвідчує його статус юридичної особи.

Фермерство як вид підприємницької діяльності ґрунтується на таких принципах:

• добровільність створення господарств;
• самостійне формування програми діяльності, вільний вибір її видів, партнерів та форм взаємовідносин з ними;
• право вільного найму працівників;
• забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію;
• вільне розпорядження доходом після внесення платежів, передбачених законом;
• самостійне встановлення цін на вироблену продукцію відповідно до законодавства.

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян. Разом із колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами воно, в умовах ринкових відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною. Селянське (фермерське) господарство це, як правило, сімейно-трудове об’єднання мешканців села, життя і побут яких пов’язаний з рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства і сировини та на одержання доходів, а отже й на забезпечення існування цього господарства та добробуту його членів.

Членами сільського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16 річного віку, та інші родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.

Економічні переваги фермерських господарств сімейного типу пов’язані зі специфікою організації й управління виробництвом у цій формі господарювання. У зв’язку з цим виділимо наступні обставини:

1. поєднання в особі фермера функцій управлінця, виконавця робіт і (у більшій чи меншій мірі) власника є потужним мотиваційним фактором. Економічна самостійність і спрощений механізм привласнення результатів вкладеної праці сприяють формуванню реального господаря, який прагне отримати максимум вигоди на кожну одиницю вкладених коштів і праці; переваги господарств сімейного типу – в єдності інтересів членів сім’ї. Вони, наприклад, відносно легко можуть піти на скорочення фонду споживання, направивши кошти на виробничі цілі;
2. фермерські господарства в основному відзначаються мобільністю, що означає високу готовність фермерів брати участь у різноманітних проектах. Низька прибутковість сільськогосподарського виробництва стимулює фермерів до диверсифікації господарської діяльності, розвитку різних форм кооперації, гнучкості у співпраці з партнерами.

Є й чимало інших негативних чинників, пов’язаних з відсутністю довготривалих традицій фермерства та зі складною ситуацією, яка склалася у вітчизняному сільському господарстві. Серед них можна виділити:

• незадовільне забезпечення фермерських господарств технікою;
• відсутність джерел фінансування розвитку фермерських господарств;
• недостатній рівень професійної кваліфікації багатьох фермерів.

 

 

Розглянемо забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та ефективність їх використання (табл. 3. 1).

Таблиця 3. 1

Забезпеченість ФГ «Злагода» виробничими ресурсами

та ефективність їх використання

 

Аналізуючи забезпеченість господарства ресурсами, можна відмітити тенденцію зменшення показників. Позитивну відмітку мають лише такі показники як: кількість с/г угідь що припадають на одного працівника, яка у 2012 році порівняно з 2011 та 2010 збільшилась на 53, 0%, та основні виробничі фонди с/г призначення, які зросли у 2012 році порівняно з 2011 на 52, 2%, а з 2010 на 53, 2%. Також збільшилась кількість валової продукції с/г в розрахунку на одного працівника у 2012 році порівняно з 2011 та 2011 роками відповідно на 15, 3 та 13, 3%, та товарна продукція яка аналогічно зросла на 34, 0% і 37, 5%.

У 2012 році зменшилась кількість основних виробничих фондів с/г призначення в розрахунку на 100 га с/г угідь, порівняно з 2011 роком на 0, 6%, у порівняні з 2010 роком, залишилась незмінною, зменшилась і кількість затрат праці на 100 га с/г угідь, Тенденція спостерігається також в кількості валової продукції в розрахунку на 100 га с/г угідь, яка у 2012 році порівняно з 2011 та 2010 зменшилась відповідно на 24, 7% та 26, 0% ; товарної продукції на 100 га с/г угідь, що зменшилась у порівнянні з 2011 та 2010 відповідно на 9, 5 та 11, 6%.

Значно зменшився прибуток. Так у розрахунку на 100 га с/г угідь у 2012 році порівняно з 2011 він зменшився на 64, 7%, а з 2010 на 69, 1%, а у розрахунку на одного працівника відповідно ж на 50, 2 та 52, 8%. Негативне значення має і фондовіддача яка у порівняні з 2011-2010 роками зменшилась на 20% та 25%. Загалом незважаючи на