Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві

Багаточисельними об'єднаннями людей є великі соціальні групи: племена, народності, нації. Водночас клас, нація, народ, трудовий колектив тощо є соціальними спільностями, які функціонують у рамках певної системи – соціальної структури суспільства. В основі цієї структури лежать суспільний розподіл праці й відношення власності на засоби виробництва та його продукти. Майже всі соціальні групи і національні спільності неоднорідні за своїм складом і, у свою чергу, поділяються на окремі шари та групи з їхніми власними економічними, соціальними, політичними та іншими інтересами. Розробка теорій соціальної структури суспільства не припиняється і донині.

До первинних соціальних спільностей відносять рід і плем'я. Заснований на кровнородинних зв'язках рід був основним осередком першого в історії первісного суспільства. Виникаючи з первісного людського стада, рід є результатом розвитку суспільства, його продуктивних сил, зокрема форм суспільної організації людей. Більш високою історичною формою спільності людей в межах того ж первісного суспільства виявилося плем'я – об'єднання, що вийшло з одного кореня, але згодом відокремилося один від одного родів. Всі народи світу пройшли через таку умову формування та розвитку форм спільності людей як родоплемінна організація суспільства. Формування нової соціально-етнічної спільності людей – народності було наслідком розкладу первісного суспільства, зародження спочатку сімейної, а потім і приватної власності. В основу цієї форми спільності лягли вже не кровнородинні, а територіальні, сусідські зв'язки між людьми. Натуральне господарство тут еволюціонує в натурально-товарне.

Більш зрілою, розвиненою соціально-етнічною спільністю людей є нація, яка характеризується такими ознаками, як спільність території, спільність мови, спільність економічного життя, загальні риси психічного складу, закріплені в культурі даного народу. Чіткого визначення поняття «нація» у літературі немає. Умовно можна виділити культурологічні, етнологічні, історико-економічні, психологічні теорії нації. Сучасні визначення нації досить часто розуміють під останньою сукупність громадян, які добровільно бажають жити спільно.

У розвитку соціальної структури сучасного суспільства, в тому числі націй, можна відмітити дві основні тенденції. Перша з них полягає в активному процесі диференціації суспільства, виникненні нових соціальних груп. Друга зумовлена інтеграційними процесами в економіці, що мають місце у світі й, які впливають на розвиток соціальної структури суспільства. Зближуються умови праці, її характер і зміст у представників різних соціальних груп. Це сприяє зближенню інших умов їхнього життя, а також структури їхніх потреб і інтересів.

4. Політична сфера життя суспільства. Життя суспільства, його розвиток значною мірою визначає політична система, що формується всередині нього. Загальні закони формування видів, типів тощо політичного та іншого управління суспільством, зв'язки цих видів одне з одним, створення цілісної системи політичного управління, місце політичного управління в суспільстві, зв'язок з ним завжди були предметом уваги з боку соціальної філософії. Специфіка філософського погляду на політику в тому, що філософія вивчає не політичне життя конкретного суспільства, а виробляє базисні дефініції природи і сутності влади, держави, демократії та інших боків політичного життя. Основним елементом політичної системи виступає політична організація суспільства, що включає: державу та її установи, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, трудові колективи зі своїми органами самоврядування. Значну роль у політичній системі відіграють політична свідомість і політична культура, які відображають як рівень розуміння суспільством самого себе як політичної цілісності, так і ступінь соціально-культурного розвитку людини.

Найбільш древнім і розвиненим політичним інститутом є держава – основне знаряддя влади, носій суверенітету, тобто необмеженої верховної, неподільної політичної влади. Сутність і призначення держави виявляється в її функціях. До них передовсім відносяться: господарсько-організаційна, управлінська, соціальна, правоохоронна, екологічна; функція захисту країн від нападу зовні; функція розвитку духовної культури тощо. Як правило, діяльність держави оформлюється певними законами. Суттєвим, однак, є те, яка природа законів, у відповідності з якими діє держава. Якщо закони державної діяльності є приписом державі суспільством (через виборчі органи, наприклад), то держава виявляється тоді однією з структур суспільства, функціонує «всередині» суспільства і є правовою. Якщо ж держава сама визначає закони своєї діяльності, то вона фактично виявляється владою, що приписує суспільству певний характер життя, і у цьому випадку як би стає «над суспільством», разом з тим, поглинаючі функції суспільства як самоорганізації, системи, що відтворюється і самозмінюється.

Демократична держава постає умовою громадянського суспільства – сфери спонтанного самовиявлення вільних індивідів і асоціацій та організацій громадян, які добровільно сформувалися і захищені законом від прямого втручання та довільної регламентації з боку органів державної влади. Гарантуючи законом кожній людині вільний вибір свого економічного буття, громадянське суспільство утверджує пріоритет прав людини, гарантує свободу совісті.

Важливе місце у політичному житті сучасного суспільства посідають політичні партії, які розташовуються на стику між громадянським суспільством і державою, звідси їх роль сполучної ланки між ними. Партії виникають як необхідний елемент організації політичного життя перших парламентських держав наприкінці ХУШ-ХІХ ст. Нині партія постає частиною громадян суспільства, що об'єдналися на основі єдиних політичних інтересів і цілей. Історичний досвід свідчить, що будь-яка партія ставить за мету завоювання влади в ім'я здійснення своїх програмних завдань. Одночасно партії на відміну від більшості інших добровільних об'єднань громадян породжують, формують певну ідеологію. Не будучи органом влади у суспільстві, партія будується на принципі членства, а тому її рішення та рекомендації дійсні тільки