Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
108
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Тема 1. ФІЛОСОФІЯ, КОЛО ЇЇ ПРОБЛЕМ І РОЛЬ У СУСПІЛЬСТВІ
 
Поняття світогляду, його походження, сутність та структура.
Історичні типи світогляду.
Філософія як форма суспільної свідомості. Предмет філософії та її функції.
Проблема основного питання філософії, історичні форми його постановки і вирішення.
Проблема методу в філософії: діалектика і метафізика
Одним із головних напрямків впливу філософії на людину, у який би сфері вона не працювала, є трансформація поглядів, що стихійно склалися у людини, у ретельно продуманий, обґрунтований світогляд.
На додачу до професійних знань, навичок, ерудиції, людині важливо розуміти, що з нею відбувається, смисл і мету дій і самого життя. Такого роду уявлення про світ і місце людини в ньому, якщо їх вдається усвідомити і навіть сформулювати, називають світоглядом.
Головна відмінність світоглядних знань від усіх інших полягає у тому, що вони відповідають на питання “навіщо, в ім’я чого здійснюється та чи інша діяльність? ”
Отже, основне питання світогляду – це питання про відношення людини до світу. Воно має декілька сторін або вимірів
Що первинне і що вторинне – людина чи світ? Індивід чи суспільство?
Чи здатна людина активно і цілеспрямовано перетворювати світ? Що, власне, включає в себе і питання, чи повинна людина це робити (Кант)?
Чи здатна людина адекватно пізнавати і відображати світ? Одночасно це питання про те, чи побудований світ на основі певних принципів, законів, які ми можемо, хоча б частково пізнати, чи у ньому панує певний таємний, ірраціональний початок.
Чи здатна людина задовольнити свою потребу у щасті, в осмисленому існуванні? Чи є смисл життя? Якщо є, то в чому він?
Отже, світогляд – це необхідна складова людської свідомості та пізнання. Це не просто один із елементів поряд із багатьма іншими, а їх злагоджена взаємодія.
Світогляд – це система поглядів, настанов, оцінок, знань, переконань, уявлень, які визначають бачення, розуміння світу в цілому, місця людини в ньому, а також життєві позиції та ціннісні орієнтації людей. Це спосіб суспільної самосвідомості людини і людства.
Структура світогляду. До неї відносять лише ті елементи психіки, які виконують світоглядну функцію: переконання, знання, цінності, ідеали, світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння,
Світовідчуття – це чуттєве переживання, що супроводжує людську діяльність, обумовлену її переконаннями. Світовідчуття тісно вплітаються в практичну сторону життя людини, а через практику тісно пов’язані зі світорозумінням. Характер світорозуміння впливає на світовідчуття і навпаки.
Світосприйняття – це інтегральне ставлення людини до оточуючого світу, яке забезпечується світорозумінням, системою цінностей та ідеалів, сукупністю переконань, світовідчуттям. Людина певним чином світ сприймає, вона приймає його як належне або заперечує як небажане, зле, таке, що суперечить людській сутності.
Світорозуміння – це та частина знань людини, в істинності яких вона впевнена, ставиться до них з певною мірою довіри, вірить, що ці знання істинні, й використовує їх, орієнтуючись у навколишньому середовищі при визначенні своєї поведінки в процесі активної діяльності.
У світогляді зливаються, доповнюючи один одного, емоційний досвід людей, який виявляється в їх світопереживанні, та інтелектуальний досвід, що визначає їх світорозуміння. Світопереживання становить емоційно-психологічну сторону світогляду на рівні настроїв та почуттів. Сюди відноситься також досвід формування пізнавальних образів світу з використанням наочних уявлень. Світорозуміння становить пізнавльно-інтелектуальну сторону світогляду. Власне, можна говорити про два рівні світогляду – буденний (погляди, думки, смаки, уявлення тощо, які формуються всіма людьми стихійно, неусвідомлено) і теоретичний (ідеї, концепції, теорії, які свідомо формуються теоретиками, професіоналами)
Важливими складовими світогляду є також:
Переконання – інтегруючий елемент світогляду. Це чітке, достатньо вичерпне знання об’єкту, віра в істинність цих знань. Необхідною умовою входження знань в переконання є вміння самостійно їх застосовувати до процесу подальшого пізнання оточуючого середовища та для самостійної організації власної практичної діяльності. Важливою стороною переконання є така їх характерна риса як здатність особи відстоювати свої переконання перед іншими, доводити їх істинність та справедливість. Стійкість переконань, як правило, спирається на практичну діяльність особи, на практичний досвід. Чим переконання відрізняються від інших елементів світогляду? Переконання – це принципи поведінки людини, в яких сплавлено воєдино і раціональну, і емоційно-ірраціональну сторону людської психіки. Переконання – це не тільки знання, а й своєрідне емоційне переживання дійсності. Переконання індивіда – це його власна релігійність, це своєрідна “релігія” особи.
Але основою світогляду як інтегрального утворення є знання.
Знання – перевірений суспільно-історичною практикою і підтверджений логікою результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини у вигляді понять, суджень, теорій. Вони можуть бути повсякденно-практичними, професійними, науковими, істинними чи неістинними.
Цінність – категорія, що вказує на людське, соціальне і культурне значення певних явищ дійсності. По суті вся багатоманітність предметів дійсності може оцінюватись у плані добра і зла, істини і неістини, краси і потворності, припустимого і забороненого, справедливого і несправедливого тощо. Цінність – це не саме знання по собі і не сам об’єкт по собі. Для людини об’єкт виступає як цінність в сукупності зі знаннями про нього. В результаті практичного та інтелектуального освоєння реальної дійсності в людській свідомості поступово складається ціла система цінностей, які входять до світогляду.
Ідеал –
Фото Капча