Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення

В дисертації обгрунтований висновок, що при забезпеченні фінансової стійкості комерційного банку за критерій розподілу матеріальної відповідальності за банківські ризики між банком і його кредиторами можна вважати величину доходу від банківських операцій. Аналогічним чином ризик по активним банківським операціям, по суті, є спільним ризиком банку і його кредиторів, а доходи банку фактично є їх спільними доходами. З доходів банку виплачуються кредиторам проценти по їх вкладах, а співвідношення доходів банку і доходів його кредиторів від банківських операцій об'єктивно визначає ту пропорцію, в якій ризики діляться між ними. Звідси витікає, що норматив достатності оборотного капіталу банку для покриття зважених ризиків визначається питомою вагою доходів банку і його кредиторів від банківських операцій.

Слід враховувати, що, з одного боку, чим нижче співвідношення між капіталом банку і активами, тим вищий прибуток на капітал, тобто, кожна одиниця грошей, інвестована власниками акцій, повертається з більшим приростом. Це посилює намагання банків знижувати співвідношення власний капітал/активи. Але, з іншого боку, чим нижче ця пропорція, тим більша вразливість банку в зв'язку з можливими збитками. Наслідком цього стає ризиковість ведення справ з ним. При дуже низькому співвідношенні власного капіталу і активів фінансовий стан банку навряд чи можна оцінювати як надійний. Не кращим варіантом може бути і надмірно високе співвідношення, бо воно означає, що банк не зміг використати наявні можливості розвитку і втрачає потенційний прибуток.

В дисертації доведена необхідність розрізняти поняття «ліквідність банку» і «платоспроможність банку». Платоспроможність є основою, головною структурною складовою ліквідності комерційного банку. Погіршення його ліквідності знаходить свій вираз, насамперед, у повній чи частковій втраті його здатності надавати кредити своїм клієнтам, а також здійснювати деякі інші операції по активах, що витікають з зобов'язань банку. В дисертації аргументовано, що банк, який не може розвинути свої активні операції, вже не буде в повному розумінні цього поняття ліквідним. В той же час такий банк може залишатись платоспроможним. Ліквідність банку передбачає і певний рівень його надійності, тобто здатність зберегти без втрат кошти, які довірені йому вкладниками. При розрахунку нормативів ліквідності особливу увагу, як показало дослідження, слід приділяти не просто ліквідним активам банків, але, насамперед, тим активам, реалізація яких приведе до реального надходження коштів на кореспондентський рахунок банку.

В свою чергу серед зобов'язань банку (з точки зору ліквідності) найбільше значення мають ті з них, які не можуть бути погашені шляхом взаємозаліку, а повинні привести до відтоку коштів з кореспондентського рахунку або з каси банку. В кінцевому підсумку для оцінки ліквідності банку важлива не балансова вартість тих чи інших ліквідних активів, а та сума грошових коштів, яка може надійти на кореспондентський рахунок банку при реалізації активу, що є однією з умов зміцнення його фінансової стійкості.

Контроль за дотриманням поточної ліквідності дозволяє своєчасно встановити симптоми погіршення фінансової стійкості банку і прийняти оперативні рішення щодо запобігання розвитку цієї тенденції. Однак, для вирішення задачі управління поточною ліквідністю необхідно задіяти значну кількість працівників. З метою зменшення банківських витрат при цьому в дисертації доведена необхідність розробки в кожному банку спеціальної автоматизованої системи управління поточною ліквідністю, її основу складають структурні елементи (програми) і підпрограми, зміст яких, функціональні особливості і роль розкриті в дисертації.

Серед програм автоматизованої системи управління поточною ліквідністю основне місце займає програма «Операційний день», яка має за мету нагромадження даних про одноденні обороти й залишки на особистих і балансових рахунках, необхідних для складання балансу банку на кінець робочого дня. Первинна інформація в цю програму вводиться за даними розрахункових документів, що надійшли в банк, а також меморіальних ордерів. Щоденно в програму вводяться відповідні банківські зобов'язання і вимоги до партнерів; придбані чи випущені банком боргові цінні папери; розрахунково-платіжні документи, що надійшли в банк за день тощо.

В основу функціонування програми «Розрахунок нормативів» покладено обчислення економічних нормативів діяльності банку на підставі одержуваних з програми «Операційний день» даних про залишки на балансових рахунках. Це дозволяє здійснювати постійний щоденний контроль за рівнем дотримання всіх показників ліквідності.

Три програми – «Депозити», «Міжбанківські кредити одержані» і «Цінні папери» складають підсистему «Ресурси» і використовуються для обліку, відповідно, строкових депозитів юридичних осіб, міжбанківських залучених ресурсів, коштів від продажу боргових зобов'язань банку. Дані про залучені банком депозити надходять у відповідні блоки підсистеми «Ресурси» після відображення їх у програмі «Операційний день». Кожна складова підсистеми «Ресурси» включає всю інформацію щодо основних реквізитів залучених ресурсів. За допомогою цієї інформації здійснюється розрахунок обсягів і терміновості виплати процентів, визначаються строки повернення основних сум одержаних депозитів і коштів від продажу боргових зобов'язань банку. Це забезпечує обчислення в автоматичному режимі загальної суми банківських платежів по відповідних зобов'язаннях на кожний день у межах прогнозованого періоду, а також величин грошових коштів, які належить виплатити кожному вкладнику.

Програма «Міжбанківські кредити одержані» використовується для оцінки величини зобов'язань банку по одержаних міжбанківських кредитних ресурсах. В цю програму надходять дані з програми «Операційний день»