Фінансовий менеджмент підприємницької діяльності комерційних банків

Розділ 1. Методологічні аспекти фінансового менеджменту підприємницької діяльності комерційних банків.

Комерційні банки України в процесі свого розвитку все більше набувають якісні характеристики суб'єктів підприємницької діяльності. Банківський бізнес став характеризуватися високою динамічністю, швидкою зміною асортименту наданих послуг, форм обслуговування, високими технологіями і комунікаціями, зростанням вимог клієнтів і акціонерів, рівня ризиків, посиленням конкурентної боротьби і зниженням прибутковості.

Необхідність функціонування комерційних банків у таких умовах вимагає створення ефективного механізму внутрібанківського управління, що дозволяє оптимізувати значення показників фінансових результатів підприємницької діяльності комерційних банків з урахуванням неоднозначного впливу факторів макрооточення і мікрооточення підприємницького середовища. Фактори макрооточення підприємницького середовища комерційних банків класифікуються в залежності від приналежності до однієї з його сфер: економічної, політико-правової, соціальної, природно-кліматичної та науково-технологічної. При цьому найбільший вплив на підприємницьку діяльність комерційних банків роблять фактори стану і розвитку фінансового ринку країни, що входять в економічну сферу макрооточення. Фактори мікрооточення підприємницького середовища комерційних банків впливають через функціональні зв'язки із суб'єктами мікрооточення: органами державної влади, акціонерами (учасниками), Національним банком України, аудиторськими фірмами, споживачами банківських продуктів та інформації рекламного характеру, конкурентами, постачальниками фінансових ресурсів, розробниками і постачальниками банківських технологій, постачальниками банківських кадрів, постачальниками інформації і матеріальних ресурсів.

Підприємницька діяльність комерційних банків є надто різноманітною. Комерційний банк не можна однозначно визначити як суб'єкт фінансового підприємництва. Крім фінансового, банківське підприємництво має риси виробничого, комерційного і консультативного. Структура банківського підприємництва має вигляд: (Ф, Пр, К, Кон), де Ф – фінансове підприємництво, Пр – виробниче підприємництво, К – комерційне підприємництво, Кон – консультативне підприємництво.

При цьому переважним у банківському підприємництві є фінансове підприємництво, яке визначається як діяльність по створенню та обслуговуванню грошових потоків з метою отримання фінансових результатів, а виробниче, комерційне і консультативне підприємництво присутні меншою мірою та представлені у похідній формі.

Дослідження сутності підприємницької діяльності комерційних банків та її продуктів приводить до висновку про поділ понять банківської діяльності в цілому і підприємницької діяльності банків. Підприємницькою діяльністю комерційних банків є виробництво і реалізація банківських послуг, а також здійснення операцій у власних інтересах, що приносять доход. Здійснення операцій по забезпеченню функціонування банку являє собою банківську діяльність, але не може бути класифіковане як підприємницька діяльність.

Специфіка продуктів підприємницької діяльності комерційних банків обумовлює і її головну мету – максимізацію прибутку, тоді як головною метою функціонування банку в цілому є розширення його ринкової частки. При цьому концепція максимізації прибутку повинна реалізовуватися разом з концепціями мінімізації ризиків і підвищення якості обслуговування клієнтів комерційного банку. Сутність підприємницької діяльності комерційних банків і її головна мета визначають поняття фінансового менеджменту підприємницької діяльності комерційних банків як діяльності по управлінню грошовими потоками з метою максимізації фінансових результатів.

Концепцію формування комплексного механізму фінансового менеджменту підприємницької діяльності комерційних банків обумовлено виділенням доходів і витрат основними об'єктами управління і засновано на побудові в банку ієрархічної системи бюджетування. Доходи і витрати комерційного банку класифіковані по таких ознаках, як характер обчислення, вплив обсягу операцій, спосіб віднесення на собівартість продуктів, характер діяльності, періодичність виникнення (одержання), період обчислення. Пропонована концепція виступає методологічною основою рішення таких проблем як обґрунтування структури підприємницької діяльності комерційного банку, регулювання його цінової політики, вибір і адаптивне управління фінансовими показниками підприємницької діяльності комерційного банку. Основним абсолютним фінансовим показником ефективності як фінансового менеджменту, так і всієї підприємницької діяльності комерційного банку визначено прибуток до оподаткування, основним відносним фінансовим показником – рентабельність всіх активів банку. При цьому ефективність підприємницької діяльності банку слід оцінювати не одним показником рентабельності, а їх системою.

Реалізація концепції забезпечується системою механізмів, організованих відповідно до одиниць бюджетування.

У рамках окремих механізмів фінансового менеджменту підприємницької діяльності комерційних банків запропоновано підходи до його удосконалення.

Обґрунтовано принцип формування механізму управління порогом прибутку комерційного банку, заснований на визначенні порогу прибутку в результаті порівняння стратегічного планового значення і значення прибутку від планованих операцій. При цьому задовільним може вважатися обсяг прибутку, достатній для покриття капітальних витрат на розвиток банку, формування резервів і виплати дивідендів його учасникам. Ефективне функціонування комерційного банку можна представити у вигляді співвідношень, заснованих на класифікації доходів та витрат:

Пр = Дп + Днп – Вп – Внп – Врез,

Пр = Д – Вc – Вv – Вd,

Пр = Д – Впр – Вн,

Д = Дб + Днб,

де Пр – прибуток; Вп – витрати процентні; Внп – витрати непроцентні; Врез – витрати по створенню резервів; Вc – витрати постійні; Вv – витрати змінні; Вd – витрати дискреційні; Впр – витрати прямі; Вн – витрати накладні; Дп – доходи процентні; Днп – доходи непроцентні; Дб – доходи банківські; Днб – доходи небанківські; Д – доходи загальні.

Виділено набір основних параметрів функціонування банку, що визначають рівень прибутку, у складі обсягу постійних і дискреційних витрат, ставки залучення платних ресурсів, ставки розміщення ресурсів у доходні активи, обсягу ресурсів банку. Запропоновано методику оптимізації постійних і дискреційних витрат банку, засновану на методі планування «на нульовій базі».

Основним елементом механізму