Формування механізмів реалізації політики державної підтримки малого підприємництва в Україні (на матеріалах суб’єктів малого підприємництва)

Згідно з теорією факторів виробництва одним із важливих і особливих чинників є підприємництво, яке розглядається автором як особливий вид діяльності, певні тип і стиль господарської поведінки.

На нашу думку, підприємництво є динамічним, активним елементом бізнесу, що являє собою самостійну, ініціативну, систематичну господарсько-фінансову діяльність суб’єктів всіх форм власності в межах чинного законодавства на свій ризик і під особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи з метою задоволення потреб споживача.

Найбільш широкою сферою розповсюдження підприємництва є малий бізнес, тому що саме в ньому є можливість для самостійної інноваційної діяльності. У зв’язку з цим нами уточнено визначення економічної суті малого бізнесу, яка полягає в тому, що останній є особливою формою бізнесу, пов’язаною із функціонуванням малих підприємницьких структур будь-якої форми власності і відповідної правової форми організації з метою одержання прибутку.

При дослідженні ролі і значення малого бізнесу в структурі ринкової економіки доведено, що він є провідним її сектором та найменш бюджетомістким засобом, стабільним та достатньо вагомим джерелом податкових надходжень до бюджетів різних рівнів; складає основу дрібнотоварного виробництва; впливає на темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат; забезпечує насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, самовиживання населення в умовах жорсткої економічної кризи та створює додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.

Слід особливо підкреслити, що суб’єкти малого підприємництва об’єктивно по своїй природі знаходяться в нерівних конкурентних умовах порівняно з великими фірмами. Саме тому малий бізнес потребує формування сприятливого специфічного середовища для його успішного розвитку. Специфіка середовища розвитку малого підприємництва полягає в тому, що в структурі його основних складових є додатковий елемент – державна підтримка малого бізнесу.

З’ясування сутності та особливостей розвитку малого бізнесу свідчить про об’єктивну необхідність державної його підтримки. По своїй економічній суті вона повинна бути інструментом, який вирівнював би умови господарювання великого і малого бізнесу, але при цьому таким інструментом, який не порушував би (або порушував з мінімальним ступенем) дії ринкових механізмів в конкуренції між ними.

Усвідомлюючи зазначене, розвинені країни світу надають велику увагу розвитку малого бізнесу, створюючи для цього структури управління щодо підтримки та сприяння найбільш доцільних з точки зору держави напрямів. Кожна держава практично формує власну систему законодавства у сфері малого підприємництва, яка найбільш повною мірою відповідає вимогам суспільства.

Існуючі нині системи державної підтримки є добре продуманими, гнучкими, динамічними, з чітким організаційним оформленням, що дає кожній державі можливість ефективного прямого і непрямого впливу на розвиток малого бізнесу. Однак, широке практичне застосування зарубіжних систем в повній мірі досить проблематичне для економічних реалій України. Чинники, що впливають на розвиток малого підприємництва в одній країні, не можуть забезпечити адекватних результатів в іншій. Їх дія зумовлена не тільки економічною ситуацією, але й історичним розвитком підприємництва у кожній країні зокрема, визнаними нормами поведінки людини в суспільстві, а також моральними і духовними цінностями.

Вивчення світового досвіду переконує, що науковою політика підтримки стає лише тоді, коли вона грунтується на об’єктивно діючій системі економічних законів з урахуванням реалій, інтересів суспільства і суб’єктів малого бізнесу. Головне полягає у визначенні правових та економічних засад розвитку малого підприємництва, встановленні відповідних прав та гарантій, а також в усуненні адміністративних бар’єрів, що перешкоджають становленню та розвитку малого бізнесу. Державна політика підтримки також спирається на історичні, економічні та соціальні особливості суспільства і створює всі адекватні передумови для того, щоб мале підприємництво змогло стати альтернативою державному сектору економіки країни.

Критичний аналіз стану, особливостей і тенденцій розвитку малого бізнесу в Україні базувався на оцінці зовнішніх компонентів середовища, в якому він функціонує.

Аналіз засвідчив, що прагнення до створення масового сектора малого підприємництва поки що не втілюється в бажані результати. Мале підприємництво ще не стало суттєвим чинником перебудови виробництва, не впливає на розвиток національної економіки, не забезпечує динамічного зростання свого потенціалу.

Досягнутий рівень розвитку цього сектора можна оцінити як недостатній за таких міркувань. В Україні за станом на 1. 07. 97 р. діяло лише 99, 6 тис. малих підприємств або 2 одиниці на 1000 чоловік населення, тоді як в розвинених країнах цей показник варіює від 35 у Франції до 74 в США. Частка зайнятих на малих підприємствах складає 5, 7% від чисельності всіх працюючих, тоді як в країнах з ринковою економікою не менше 50%. Внесок малих підприємств в створення ВВП складає 9, 3% проти 50 – 60% в розвинених країнах. Результати діяльності малих підприємств по виробництву товарів і послуг настільки незначні, що не можуть задовольнити суспільних потреб, впливати на досягнення ринкового балансу і становити конкуренцію великим державним підприємствам.

Таким чином дослідження свідчить, що малий бізнес в Україні, пройшовши перший етап